Віра та життя

Криза – друг місіонера?

1. Як фінансова криза в країні вплинула на Ваше служіння?
2. Чи допомагаєте людям, які постраждали від фінансової кризи?

Михайло РОМАН, м. Полтава:

1. Якщо говорити відверто, то ніяк не вплинула. Ми працюємо так, як і працювали. Ми не працюємо менше, мені здається, навпаки. І правда в тому, що якщо раніше люди більше своїх можливостей використовували в матеріальній площині, то сьогодні більше фізичних і духовних зусиль докладають для того, щоб послужити Богові. Принаймні, я це побачив у нашій в церкві. Тобто це багатьох «протвережує», і люди, маючи більше часу, присвячують його для служіння. Це те, що я помітив.

З іншого боку, як я вже сказав, ми не зменшуємо обертів. Бог дає нам можливості розвивати служіння. Ми не зосереджуємося на кризі, ми навіть про неї особливо не згадуємо, ми говоримо про те, що маємо сприятливий час, маємо свободу, маємо благодать від Бога. І хочемо це все використати для спасіння людей.

2. Передусім допомагаємо морально й духовно. Ми спрямовуємо їх, націлюємо на те, щоб не впадали у відчай, у депресію, не опускали рук, щоб це не привело до чогось гіршого. Не секрет, що нині багато людей у депресії, люди зайшли в глухий кут. Але ми навчаємо людей, що щастя для християнина – його віра в живого Бога і довіра Йому у всьому. Коли ми дивимося на якусь життєву ситуацію,то здається, що це все  –  кінець, але коли оцінюємо її з позиції довіри Богу – то бачимо надію.

У такі періоди церква – дуже сильний фактор, який несе надію, підтримку, передусім духовну. Безумовно, людям, які не мають на хліб, ми допомагаємо, виявляємо милосердя.

Петро РИЖКО, Крим:

1. Позитивно.  Люди плачуть, а ми кажемо, що відповіді в Господа, тому що тільки Бог може вирішити всі питання, тому для мене особисто, як для проповідника Євангелії, це позитивне явище. Люди уважніше слухають, бо коли був достаток, могли й відмахнутися від наших слів, а тепер вони звертають на них увагу.

А щодо нашого матеріального стану, то мені здається, що Бог став нас більше благословляти, ніж це було раніше. Моя сім’я переживає Божі благословення, ми відчуваємо Божу турботу про нас. Бог посилає людей, які турбуються про нас, про наше служіння. В цьому ми бачимо Божу милість - і це збуджує в наших серцях ревність до Божого діла.

2. Наша церква постійно зацікавлена доброчинністю. Хоч нас небагато, всього 60 чоловік, але десять-дванадцять тисяч гривень ми виділяємо для благодійних проектів. Це допомога інвалідам, людям, яким мають робити операції, малозабезпеченим літнім людям.

Віталій МАЛИШЕВСЬКИЙ, м. Сміла, Черкаська обл.:

1. Особливого впливу поки не бачимо. Це дає поштовх людям замислитися, шукати Бога. Це стається завжди, коли в житті людей виникає якась проблема чи постає певна загроза. Дехто діє, правда, у зворотному напрямку, починаючи звинувачувати Бога, але більшість схиляється до того, щоб шукати якийсь вихід у Нього, тому що хоче відчувати опору під ногами. Якщо раніше опорою були фінанси, то тепер ця опора зруйнувалася, і вони починають шукати іншу – у Бога.

2. На мене особисто і моє служіння ця криза особливо не вплинула, але певні уроки з цього я взяв. Іноді ми надіємося на стабільність, акцентуємо на матеріальному стані, але основне не це. Наша основа і наша стабільність залежить від нашого єднання з Богом.

Епископ ЦХВЄУ Михайло Паночко:

– Я вважаю, що в нашому суспільному та духовному житті ми увійшли в якусь особливу фазу. Переконаний, що ця криза була передбачена вже давно, щоб багатьох сколихнути, щоб багатьом дати можливість глибше замислитися над сенсом життя. Бог не проти нашого маєтку, наших здобутків, нашої успішної кар’єри, але коли віруючі люди всю увагу віддають тимчасовому, земному і все серце прив’язують до того, що згине, забуваючи про вічні цінності, про безсмертну душу, то це дуже небезпечно. Тому я переконаний, що ця криза послужить на благо духовному життю багатьох мільйонів людей. Наш скарб не у грошах, не в багатих маєтках, а в істині, що в Ісусі Христі, з перспективою на вічність. Тому я вірю, щоб допомогти людям, щоб відволікти їхню увагу від погибельних шляхів, Бог і допустив цю кризу. Це послужить на благо. Може, для когось це звучить і смішно, й недоречно, але ми тепер не бачимо того, що планує зробити Бог. Але коли мине певний час,  ми зрозуміє, для чого все це було, бо нічого в цьому світі не стається без волі Божої. Є час збирати каміння і час розкидати каміння. Тому був раніше такий час, а тепер настав інший. Це дуже сприятливий момент для діяльності церкви, тому я дуже шкодую, якщо цю кризу болюче переживають віруючі люди. Я особисто вважаю, що ми не повинні боятися кризи, тому що це не завадить нашому духовному життю, бо наш дім духовний будується не на піску, а на камені. Пісок – це ненадійна основа, вона легко руйнується, а от камінь надії на Бога, тверда віра, праведне і святе життя – це надійний фундамент, це цінності, які Бог хоче бачити в нас тепер, і це наша перспектива на вічність. Тому все, що Бог допускає на землі, стається з метою звернути наш погляд до небес.

Газета «Голос надії», №4,2009,
www.voice.lutsk.ua/news.php?idn=2106