Головна

Про нас

Останній номер

Архів номерів

Статті

Замовити друкований варіант

Пожертвування

Інтернет-ресурси

Новини Церкви ХВЄ України


Актуальне запитання

Адреси церков ХВЄ та розклад богослужінь

Благовісник у Фейсбуці



Віра та життя

Голос у натовпі чи голос натовпу

В одній із казок Г. Х. Андерсена йдеться про короля, якого переконали, що одягають його в прекрасне вбрання, чого насправді не було. А потім переконали людей, що король одягнений, коли насправді ті бачили його голим. Усі захоплено плескали в долоні й вихваляли королівське вбрання, якого не бачили. «Якщо всі кажуть, що король одягнений, то не можуть всі помилятися», — думав кожен.

Таке прагнення бути такими, як усі, сліпе наслідування більшості, острах відрізнитися від інших, пристосування під стандарти юрби називають конформізмом.

Наскільки вільні і незалежні ми у своєму повсякденному житті? Від кого залежать наші погляди на ті чи інші речі? Хто формує нашу думку у найважливіших життєвих питаннях і як змінюються наші уподобання? Більшість людей над цим мало задумується.

Саме такі люди формують натовп. А натовпом легко керувати.Апостол Павло в Посланні до римлян пише: «І не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість» (Рим. 12:2). Хто з нас не хоче виконати волю Божу у своєму житті? Але це виконання не відбувається автоматично. Ти повинен не пристосовуватися до цього світу, але оновлятися розумом, змінювати свідомість. Отже, одна з головних перешкод у нашому житті для виконання волі Божої — пристосування, конформізм, коли людина сліпо йде за натовпом і стає, як всі.

Конформізм готовий переступити через власну думку, власні принципи, якщо більшість думає інакше. Конформізм боїться думати по-своєму. Це як флюгер, який завжди тримається за вітром. Всі пішли — і я пішов. Всі вернулись — і я вернувся. Усі моляться — і я буду молитися. Якщо всі руйнуватимуть храми — я теж буду руйнувати. Усі відпускають волосся — і я. А якщо всі пострижуться наголо — я не відстану. Усі п’ють — і я. Усі в моїй компанії коляться — і я. Алкоголіками, блудниками, наркоманами часто стають саме тому, що в певній компанії це вважається звичним і нормальним. А кому хочеться бути білою вороною? Так, я знаю, що це шкідливо для здоров’я, але ж так чинить більшість!

Сьогодні мало не всі християни. Спробуйте когось назвати невіруючим — камінням закидають. Але де плоди нашої віри? Коли людям кажеш, що треба народитися згори і свідомо прийняти Ісуса Христа як свого Спасителя, внаслідок чого має відбутися повна переміна думок, вчинків, бажань і підпорядкування Божій волі, — часто відповідають, що вірять так, як всі, як вірили з діда-прадіда, і міняти нічого не бажають, бо «що скажуть люди». А чи спасає така віра — для них це зовсім не важливо.

Конформізм виховують з дитинства: «Не виділяйся, будь як всі». Діти особливо бояться відрізнятися один від одного. Вони ще не розуміють, що до них ставляться так, як вони самі до себе ставляться. Вони думають, що думка інших — це щось об’єктивне, і тому стараються підлаштуватися під цю думку. Діти бояться, що їх відкинуть, з ними не будуть дружити, будуть насміхатися. І тому сліпо йдуть за більшістю, часто всупереч власному розумінню. Якщо всі дівчата ходять з оголеними животами, значить, і я буду. Дівчаткам можна не дивуватися, але що думають їхні мами? Вони ж повинні знати, як важливо для здоров’я майбутньої жінки оберігати певні частини тіла від шкідливого впливу зовнішніх чинників.

А як швидко змінюється мода! Якщо не так давно татуювання було ознакою належності до кримінального світу, то сьогодні це атрибути модної, «просунутої» молоді, і скрізь відкрито пропонують свої послуги спеціалісти з татуажу. Попри те, що Боже Слово категорично застерігає проти нанесення на тіло будь-яких написів чи знаків. Але ж це модно! Усі так роблять. Може, Боже Слово застаріло?

Ще один винахід диявола — пірсинг. І проколюють чи не всі частини тіла, пхають сторонні предмети в губи, носи, брови, вуха і животи. А для чого? Бо так модно. А що модне — те й гарне.

Такими людьми, сірою, бездумною масою набагато легше управляти. І тому зі шкільної лави готують людей, які повинні сприймати будь-яку думку, навіть якщо вона безглузда, зате це думка більшості.

На цьому збудоване все у світі. Наприклад, реклама показує молодих засмаглих людей. Це нове покоління, яке курить «Мальборо». Якщо хочеш бути такими, як вони, — кури «Мальборо». Комерції дуже вигідні конформісти. Сьогодні будь-якій пісні, яка транслюється в радіо- чи телеефірі, успіх забезпечений. Подобається вона чи ні — це не має ніякого значення; якщо «крутять» — значить, мусить подобатися, бо це популярно.

Конформізм заважає розкриттю дарів, талантів та особливостей, які заклав в нас Господь, позбавляє самостійного мислення. І найстрашніше — продукує людей, які легко переступлять через істину.

У 50-их роках минулого століття американський психолог Соломон Еш провів цікаве дослідження. У приміщення заходило семеро людей нібито для перевірки зору. Там висів стенд, на якому були намальовані лінії різної довжини. Хитрість полягала в тому, що шістьох учасників експерименту заздалегідь попросили давати неправильні відповіді. Іншими словами, по-справжньому екзаменували лише одного. І ось психолог під виглядом окуліста показує дві лінії з різними довжинами і запитує, чи ці лінії однакові. Шестеро попереджених піднімають руку на знак згоди. Сьомий не вірить своїм очам, бо лінії явно різні за довжиною, але чому тоді всі кажуть, що вони однакові? Він бачить, що його думка відрізняється від думки не просто одного чи двох, але всіх, однак безнадійно підіймає руку. Можливо, він щось недочув. Тоді психолог показує на інші дві лінії, також різні, — і знову шестеро підіймають руку. Сьомий нічого не може зрозуміти, бо цього разу уважно все слухав, але все одно піднімає руку.

Дослідження показало, що 75% людей переступали через свою думку. Лише один з чотирьох відстоював її. Виходить, для більшості людей думка інших важливіша за істину, за те, що вони бачать, чують, знають чи розуміють.

За конформізмом люди часто приховують свою неповноцінність, небажання нести відповідальність за своє життя. Це спонукує підлітків збиватись у зграї, а дорослих — вливатись у натовп. А в натовпі діють свої закони. Ще в ХІХ ст. француз Лебон написав: «Свідома особистість щезає, утворюється колективна душа. У натовпі може відбуватись лише накопичування глупоти, але не розуму». Саме натовпи штурмували Бастилію, брали Зимовий палац, саме натовпи безчинствують на стадіонах і влаштовують погроми на вулицях.

Біблія описує цікавий випадок, коли 400 пророків обіцяли ізраїльському цареві перемогу на війні, якої він дуже прагнув, лише пророк Міхей відмовився лестити цареві й попередив, що буде говорити те, що накаже йому Господь. За свою тверду позицію він був суворо покараний (див. 2 Хр. 18).

Вплив інших людей на нас можливий ще й тому, що ми хочемо подобатися іншим, хочемо бути прийнятими; боїмося втратити авторитет і довіру тих, на кого рівняємося, кого хочемо наслідувати. Що спонукує людей сліпо йти за лідерами і сліпо довіряти їм?

Насамперед особиста нестабільність, непевність, комплекси, нерішучість, замішання, незадоволення своїм життям і навіть розпач. Нам, справді, необхідно мати поруч людей, які зможуть спрямувати нас у нелегкому мінливому потоці життя. Але ми не повинні ставати залежними від їхніх почуттів і думок, нам не можна втратити свою індивідуальність. Бог — Ревнитель, і Він претендує на те, щоб бути непорушним головним авторитетом у нашому житті. Він — Скеля, на якій ми стоїмо.

Важливо прислухатися до думки інших, радитися з іншими, але при цьому не втратити здорового глузду у своїх міркуваннях. Це лише мертва риба пливе за течією. Краще хай тебе відкинуть, хай закидають камінням, але ти відстоїш істину, збережеш честь і добру совість. Краще довіритися Богові, аніж мучитися у своїй совісті за те, що ти зробив або ж не зробив. Іноді треба вміти сказати «ні!»

Дуже важко сказати «ні» тому, хто має владу, хто поставлений над тобою. Але треба бути сміливим. Можливо, наша думка не буде прийнята, але ми зробили все, що змогли. Ми повинні вибирати, кому служити: «Бо тепер чи я в людей шукаю признання чи в Бога? Чи людям дбаю я догоджати? Бо коли б догоджав я ще людям, я не був би рабом Христовим», — говорить апостол Павло (Гал.1:10). Кому ти служиш — за тим і йдеш, тому ти й раб. Проте слухняність Богові повинна бути розумною. Бог не бажає від нас сліпої покори. У нашім прямуванні за Богом є здоровий глузд. Важливо йти не сліпо, а усвідомлено, підпорядкувавшись насамперед Божій владі.

Кричати «Осанна!» Христу без усвідомлення того, що Він Божий Син, так само неправильно, як кричати: «Розіпни Його, розіпни!»

«Не будеш з більшістю, щоб чинити зло. І не будеш висловлюватися про позов, прихиляючись до більшості, щоб перегнути правду» (2 М. 23:2). Не робімо поспішних висновків і не даваймо відповіді, не подумавши. Не виправдовуймося тим, що так думають або роблять всі. Не для того творив Бог людину, щоб вона стала однією з багатьох безликих істот, такою собі сірою масою. Кожен з нас особливий для Творця, кожен з нас дорогий для Нього як унікальна особистість. Тому догоджаймо Йому, шукаймо схвалення в Нього — це правильний шлях до прекрасних змін, мета яких — благословенна вічність.

Нехай Бог допоможе нам стати не голосом натовпу, а голосом у натовпі!

Олег КАРПЮК,
www.church.if.ua

"Благовісник", 4,2009

 

 

Українська християнська поезія