Головна

Про нас

Останній номер

Архів номерів

Статті

Замовити друкований варіант

Пожертвування

Інтернет-ресурси

Новини Церкви ХВЄ України


Актуальне запитання

Адреси церков ХВЄ та розклад богослужінь

 




Віра та життя

Чи ж справедливий Бог?

Проїхавши майже половину шляху з Пермі до Москви, поїзд проскрипів і зупинився на черговій станції. «Це що за містечко?» — запитала я літню сусідку по купе. «Бологоє», — пролунала згори відповідь чоловіка середніх років, який скучав на верхній полиці і до цього часу мовчав. Вирішивши підіграти його репліці, я серйозно відповіла: «Треба ж, а я думала, що через Бологоє цей маршрут не проходить». Попутник звісив ноги, стрибнув униз і з тихого й меланхолійного перетворився на цікавого співрозмовника.

Це був 1990 рік, я була студенткою і про Бога знала рівно стільки, скільки нам розповідали про Нього в розділі предмету «Науковий атеїзм та релігія». Мій попутник, який викладав психологію в якомусь інституті, виявився більш ознайомленим із цим питанням і повідав мені факти про те, кому я іноді молилася під час сесій. Сьогодні я думаю, що на своєму предметі він знався значно краще, як на Бозі, тому що намальований ним портрет Творця і Вседержителя видався мені тоді трохи химерним і несправедливим. «Бог може спасти, але робить це вибірково. Може, наприклад, вирішити хутір Зюкайку спасти, а Бологоє не спасти», — з певною несимпатією до Бога сказав він. Та й справді, яка вже тут симпатія?!

Не так давно аналогічну ілюстрацію зустріла у статті спеціаліста і знавця Біблії. Тільки ця безпідставна Божа вибірковість вже називалася не химерністю, а милістю Бога. Мовляв, Бог усе ж настільки милостивий, що деяких людей незаслужено спасає. І наводить приклад: якщо п’ятьом з двадцяти людей я вирішу дати гроші, то решта п’ятнадцять засмутяться, але вони не мають права засмучуватися, тому що я їм нічого не винен!

Бог, звичайно, нічого нікому не винен. Однак, відчувши Себе зобов’язаним, завдяки Своїй любові, Він послав Ісуса на хрест не тільки ради хутора Зюкайки і ще кількох місцинок, які Йому полюбилися, але ради всього світу.

Тим не менше, згідно кальвіністів, увесь світ у Божі плани не входив, тільки обрані — ті, кого Бог передбачив і призначив для спасіння. Ну, а тим, кого Він в міру Свого неосяжного рішення призначив на погибель, просто не повезло. Яких би зусиль не докладали ті бідолахи, щоб отримати Його прихильність і уникнути пекла, суворий Господь навіть і не поверне голови в їхній бік, щоб не відволікатися від споглядання Своїх обраних улюбленців.

Жан Кальвін, який витягнув доктрину абсолютного передбачення зі слова «обраний», не витягнув біблійної етимології цього слова.

Якщо хлопець назве своєю обраницею якусь дівчину, то це ще не означає, що вона стане нею. У нього є два шанси: почути «так» чи «ні». Аналогічно й з питанням набуття нами статусу «обраних». Цей статус для спасіння Бог дав не окремим людям, а всім. Він полюбив усіх, і в це число входимо й ми з тобою. Але чи відповімо ми Йому «так», залежить від нас самих. Таким чином, Бог одного разу обрав нас усіх. Але ми маємо зробити вибір у відповідь.

Звичайно, дивне вибіркове ставлення Бога до Якова та Ісава змушує багатьох чесати потилицю. Мовляв, ще не встигли народитися, не встигли нашкодити чи догодити, а Бог вже зі Своїм вердиктом — «Якова люблю, а Ісава ненавиджу». Чешемо потилиці, бо не враховуємо, що Бог ще до нашого народження бачить наш останній день. І якщо до цієї риси додати те, що Він не дивиться на особу, а є справедливим та праведним, то можна зробити висновок, що поділив Він так тих братів на підставі їхніх майбутніх вчинків, а не власної недосконалості, якою не наділений.

«І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре. Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами. А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив» (Рим.8:28-30) — уривок, яким кальвіністи підтверджують можливість поділу на Яковів та Ісавів чи на Зюкайку і Бологоє. Однак, ключове слово тут «передбачив». Ще до того, як ми зробили перший крок на цій землі, Бог знав чи зробимо ми крок назустріч Йому.

Наш Бог — милостивий і добрий Батько. Не тільки п’ятьом з двадцяти Своїх дітей Він дає можливість отримати спасіння, а всім двадцяти. Маршрут Божого поїзда проходить через усі населені пункти із зупинками біля кожної людини. Але чи увійдемо ми в вагон, залежить від нашого вибору, свободу на який нам дав Господь.

P.S. Ну, а в кого ще є сумніви, прочитайте ось ці місця. «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб КОЖЕН, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього СВІТ спасся» (Iв. 3:16-17). «Господь «не хоче, щоб хто загинув, але щоб УСІ навернулися до каяття» (2 Петр. 3:9).

«А вмер Він (Христос) за ВСІХ» (2 Кор. 5:15). «Сьогодні взяв я за свідків проти вас небо й землю, життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє, щоб любити Господа, Бога свого, щоб слухатися голосу Його та щоб линути до Нього, бо ж Він життя твоє, і довгота днів твоїх» (5 М. 30:19-20).

Марина МИРОНОВА
www. marinamironova.livejournal.com
"Благовісник, 3,2010

Українська християнська поезія