Віра та життя

Стовідсоткова "автоцивілка"

Хто перший із водіїв додумався до цього, сказати важко. Але ідея прижилася, і тепер три маленькі, розміром із сірникову коробку, іконки красуються чи не в кожному другому салоні авто, маршруток. На самому почесному місці — на «торпеді».

Одна позолочена пластмаска або картонка на трьох. Богородиця, у центрі — Ісус Христос, праворуч — Микола-чудотворець, — всі вони терпляче сусідять у безпосередній близькості з FM-попсою, прапорцем улюбленої партії, «грошовим деревом», фоткою пишногрудої путани. Навіщо вони там? Зараз дізнаємося...

— Пробачте, що це у вас?

— Не бачиш, чи що? Ікони ...

— То ви — віруючий?

— Ну, типа того ...

— А навіщо ви їх СЮДИ приробили?

— Ну, це як би охорона чи що ...

— І що, справді, допомагає?

— Стовідсотково! — Із самовдоволеною посмішкою. — Я цілий. І тачка моя — ні подряпини (тьху-тьху-тьху, щоб не наврочити!).

— Розумію, на зразок страховки, так?

— Ага ...

— ... І розбиваються тільки ті, у кого на «торпеді» такого немає?

— Не знаю, не перевіряв. (Закурює). Мені допомагає. (Струмінь диму вдарився об «торпеду» і, затуманивши лики святих, розсіявся по кабіні).

— Як ви думаєте, вони не образяться?

— Хто? (Очевидно, не розуміючи питання, водій недовірливо коситься у мій бік).

— Ну, ви ось палите при них. Мат проскакує ... У церкві, напевно, не стали б ...

Мій співрозмовник відкрив, було, рот, але, не знайшовши що відповісти, похмуро випустив струмінь диму, але вже не прямо перед собою, а в бік від ікон.

— Біблію читали? ... Євангелію? — Через кілька хвилин потому, обриваю тривалу паузу.

— Та нє-е ... Жінка моя читає щось таке ... Коли мені читати? Кредит он «відбивати» треба. Ні вихідних, ні прохідних! Все тільки в рот заглядають: дай та дай!..

— А в неділю?

— Що неділю?

— Відвідали б церкву, заспокоїлися... Вас же так надовго не вистачить ...

— А кого-то це хвилює?!

— Взагалі-то, так.

— ??

— «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я заспокою вас ...», — чули коли-небудь? Ісус Христос сказав. Так записано в Євангелії...

— Та що ти мене все «лікуєш»?!! (Недопалок полетів геть). Теж мені батюшка знайшовся!! Може мені ще перед тобою на коліна стати, сповідатися, а?

— Навіщо ж відразу «на коліна»? І при чому тут я? Перед Богом сповідайтеся, у Якого вірите ...

— Вірю-вірю, — перекривив він мене і вилаявся. — Як розумію, так і вірю! І ти мені в душу не лізь!

Тут у мого нового знайомого прокинулася мобілка, і у відповідь на дзвінок з його віруючої душі, ігноруючи пластмасових святих, понісся каламутний потік абсолютно неєвангельскіх «сповідань».

Святі слухали мовчки. Видно, звикли...

Володимир ШИШКОВ
"Благовісник, 3,2010