Благовісник

Сила слова

Жодне живе творіння, крім людини, не наділене даром усвідомленого мовлення. За спостереженнями вчених, тварини певним чином можуть передавати потрібну інформацію одне одному. Але спілкуватися так, як спілкуються люди, не може ніхто. Це унікальний дар, даний Богом для нас. Але ми настільки звикли до спілкування, що цей Божий дар ми сприймаємо як щось звичне.

Хочу акцентувати увагу на значенні наших слів, хочу мотивувати всіх нас говорити добрі слова не лише один одному, а й самому собі.

Часто від того, що говорять наші уста, залежать життєво важливі речі, тому що «смерть і життя — у владі язика». У притчі про сіяча Ісус Христос порівнює слово з насінням, а наші серця з різними типами ґрунту, у який потрапляє зерно-слово (див. Мт.13). Якщо у наші серця сіється добре зерно, то є ймовірність, що добре зерно й проросте. Якщо зерно недобре, то воно також може прорости залежно від того, на який ґрунт упаде.

Скажи мені щось — і я скажу, хто ти

Ми можемо пізнати людину, почувши, про що вона говорить. Плоди її життя побачимо не одразу, хоч Писання каже, що ми пізнаємо людей за їхніми ділами та плодами. Але іноді навіть не варто чекати плодів, бо й без них визначимо сутність людини, почувши її мову. Ісус каже: «Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце наповнене, те говорять уста» (Мт.12:34).

Думаю, не раз ми стикалися із ситуацією, коли хтось каже: «Ой, вибач, вирвалося…» Що це означає? А те, що воно було там, усередині, і його настільки там багато, що немає змоги стримати — воно саме виривається назовні. Але якщо духовне наповнення людини в порядку, то навіть коли щось і виривається — воно тільки добре. Наприклад, брат вдарив себе молотком по пальцю і вигукує: «Алілуя!» Тобто те, що є в серці, виходить і назовні навіть в кульмінаційні моменти, коли ми не можемо контролювати своїх емоцій. У такі миті ви самі можете перевірити себе, аналізуючи ті слова, які вилетіли з ваших уст.

Також те, про що ми говоримо, свідчить про наш рівень. Люди високого рівня обговорюють ідеї, люди середнього рівня — працю, плани, люди низького рівня обговорюють людей. Нам не дано права давати оцінку іншим людям, але ми маємо право говорити про вчинки.

Уміння контролювати свої уста — це показник досконалості людини (див. Як.3:2-4). «Ми всі багато помиляємося, — каже апостол Яків, — але той спроможний приборкати все тіло, хто не помиляється у слові». Якщо проаналізувати те, на чому ми найчастіше спотикаємося, то це не будуть якісь дії, найімовірніше це будуть порожні розмови, безглузді жарти, після яких ми відчуваємо себе спустошеними й не відчуваємо в собі молитовного наповнення. Це плітки, це обмови чи перенесення непотрібної інформації про інших, що руйнує нас самих. Як пастор, я зауважив, що люди, які приходять на душпастирську бесіду, найчастіше каються в гріхах, які пов’язані з їхнім язиком. І, здавалося б, те, що виходить з наших уст, залежить виняткового від нас. Воно не залежить від економічної чи політичної ситуації або від якихось зовнішніх обставин. Проте нам важко контролювати за цим, хоча Бог у нашому тілі поставив аж два замки для нашого язика — губи і зуби. Тому хай Бог допоможе нам навчитися користуватися цими замками й тримати наші уста під контролем, щоб ми говорили тільки те, що добре, і тільки те, що на збудування.

Що може слово?

Апостол Яків порівнює наш язик із маленьким стерном, яке управляє великим кораблем. Так само і язик — куди він поверне людину, туди й потече плин людського життя.

Словами ми відновлюємо стосунки з ближніми. Я думаю, у кожного виникали непорозуміння з кимсь із оточуючих людей. І не завжди цей розлад можна було вирівняти якимись вчинками. Найчастіше нам доводиться приходити й говорити з цією людиною. Ми просимо вибачення в неї, миримося. Текст Слова Божого так говорить про це: «А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата» (Мт.18:15). Те ж саме слід робити, коли ти приносиш жертву до жертовника й раптом згадуєш, що твій брат щось має проти тебе.

Словами ми виправляємо те, чого неможливо виправити чи повернути. За допомогою слів ми можемо каятися у своїх провинах та гріхах, наслідки яких неможливо виправити чи змінити іншим способом. Тоді ми приходимо в молитві до Бога й просимо, щоб Він простив нас, щоб те недобре, яке ми посіяли своїми вчинками, не зросло. І робимо це, звісно ж, за допомогою слів. Тобто словами ми вирішуємо багато питань у духовному світі. Отже, наша мова — це не лише Божий дар, це інструмент, за допомогою якого ми можемо багато чого. Апостол Іван писав: «Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1Ів.1:9). Це Божа обітниця, це Божий закон. І ми запускаємо в дію цей закон за допомогою своїх уст, просячи прощення в Господа.

Відповідальність за слова

Ми відповідаємо за кожне сказане слово. Ісус Христос говорить: «Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений» (Мт.12:36-37). «…Хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєні огненній» (Мт.5:22).

Дуже часто люди, виправдовуючи себе, кажуть: «Та ми під благодаттю, а не під законом». І вони сприймають благодать як поблажливе ставлення Бога до гріха. Але це не так. Навпаки — моральні та духовні стандарти Нового Заповіту підняті набагато вище. Старий Заповіт мав три складові — ритуальну (включала в себе всі повеління щодо релігійного життя), соціальну (регламентувала стосунки між людьми) і духовну. І, читаючи Писання, ми можемо стикнутися з протиріччям, коли написано: «Жодна йота не минеться» і «Кінець закону — Христос». Але суть у тому, що Ісус Христос поклав кінець ритуальній частині закону. Тобто досконала жертва Ісуса Христа зробила непотрібними всі старозавітні ритуали та жертви, бо вони вказували на майбутню жертву Христа. Та коли прийшов Божий Агнець, то потреба в цих прообразах відпала. Соціальний складник закону ліг в основу законодавств багатьох країн. А духовний складник закону Христом був піднятий ще вище. Якщо Старий Заповіт закликав: «Не вбий!», то Новий Заповіт каже: «Навіть поганого слова не скажи!» Якщо в Старому Заповіті сказано: «Не чини перелюбу!», то в Новому — «Навіть не подивися з пожадливістю!» Якщо Старий Заповіт каже: «Не пожадай чужого», то Новий закликає: «Віддай своє». Тому не думайте, що благодать спонукує дивитися на гріх поблажливо й перестає називати гріхом те, що називалося гріхом.

Слово, що стало реальністю

Гріх часто починається зі слова. Зі слова також починається те добре, що приходить у наше життя. Слова мають здатність ставати реальністю. Пригадуєте, як сотник сказав Ісусові: «Скажи тільки слово — і видужає раб мій!» І я щиро бажаю, щоб і наші слова мали таку силу.

Як я зауважив, багато великих Божих мужів — люди небагатослівні. Коли звучить багато слів, то вони втрачають свою вагу, вони знецінюються. А коли людина говорить доречно, вчасно, коли кожне слово виважене й проказане, як слово Боже, — слова мають силу. Тому не розпорошуйте силу своїх слів, бо там, де багато слів, часто мало сили Божої, а нам вона дуже потрібна. Слова Ісу­са мали силу. Він говорив — і Його слова ставали реальністю.

Ісак благословляє Якова: «І хай Бог тобі дасть з роси Неба, і з ситості землі, і збіжжя багато й вина молодого! Нехай тобі служать народи, і народи нехай тобі кланяються! Будь паном для братів своїх, і нехай тобі кланяються сини матері твоєї. Хто тебе проклинає — проклятий, а хто поблагословить тебе — благословенний!» (1М.27:28-29). І ці батьківські благословення стали реальністю в житті сина.

Слово має силу.
Словом створений світ.
Словом ми спілкуємося.
Словом благословляємо.
Словом виражаємо почуття.
Словом творимо.
Словом зціляємося.
Словом звертаємося до Бога.
Словом спасаємося.

Навіть така доленосна справа нашого життя, як спасіння, залежить від наших уст. «Бо устами ми визнаємо Ісуса Господом… і спові­дуємо для спасіння» (Рим.10:9-10). Без слів немає покаяння перед Богом. Без слів немає примирення. Тому дуже важливо постійно розмовляти з Богом. Дуже важливо молитися вголос, хоча Бог чує й тихі молитви і знає навіть молитву нашого серця. В Анни, матері Самуїла, лише губи ледь ворушилися, але Бог знав її прохання. Але в Біблії набагато більше описано випадків, коли люди з гучним благанням зверталися до Бога — і були почуті Ним.

Практичні рекомендації

Тому я рекомендую молитися так, щоб ви самі себе чули, щоб з ваших уст звучали слова. Бо слово, яке виходить з уст, має силу. Я також рекомендую вголос читати Боже Слово. Бо коли ми читаємо слово очима й разом із тим чуємо його, то це принесе набагато більше користі для нас.

Також я дуже рекомендую не вживати суржику й простомовних слів, а раджу говорити літературною мовою. Про нецензурну лексику навіть не говорю, бо впевнений, що віруючі люди не вживають нецензурної лексики. Повірте, що словникового запасу будь-якої мови достатньо для того, щоб висловити те, що ми хочемо сказати. Давид каже, що в його устах ніколи навіть не звучатиме ім’я інших богів. Настільки серйозно цей чоловік ставився до слів, які виходили з його уст, що він навіть не хотів устами своїми промовляти імена тих богів.

Досліджуючи силу слів, вчені прийшли до висновку, що вживання людиною нецензурних слів впливає на неї так, як радіоактивне випромінювання. Це слово руйнує людину зсередини. Нецензурна лексика негативно впливає на генетичний код того, хто її використовує. Зауважено також, що паралізовані люди, які не можуть говорити, можуть нецензурно висловлюватися, з чого роблять висновок, що ці слова проходять іншими каналами, ніж звичайна мова. Я мав одного разу зустріч з такою людиною. Це був чоловік після інсульту, і мене запросили поспілкуватися з ним. Будучи паралізованим, чоловік не міг промовити жодного слова, але нецензурщину вимовляв виразно й чітко.

Вчені проводили один експеримент. Вони пророщували насіння у воді. Над одним насінням помолилися, над другим не молилися, над третім проказали негативні слова, а над четвертим прозвучав експресивний матюк. Коли зерно проросло, то там, де не було жодної інформації, проросло 93% відсотки насіння; де помолилися, проросло 96% насіння; де була груба мова, проросло лише 58%; а там, де був мат, проросло 49% зерен. З пророслого зерна у воді, над яким звучало грубе слово, залишилося живими з часом лише 40% паростків; там, де був матюк, збереглося лише 15%; а там, де була молитва, так і залишилося 96%.

Людина на 80% складається з води. Тому дуже важливо, щоб та інформація, яку ми говоримо, і та інформація, яку ми сприймаємо, була доброю, була словами благословення. Пам’ятайте: слова мають здатність матеріалізуватися — чи-то позитивні, чи негативні. Тому говорімо тільки ті слова, які служать лише на збудування.

Писання закликає благословляти. Це слово складається із двох слів «благо» і «слово», що означає проказувати добрі слова. Біблія закликає благословляти навіть ворогів. «Ви чули, що сказано: «Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога». А Я вам кажу: «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує» (Мт.5:44-45).

Тож сіймо у своєму житті добрі слова, щоб нам зібрати добрі плоди. Дуже цінним у житті є батьківське благословення, благословення церкви. Дорожіть і цінуйте, коли вас благословляють. Не бійтеся просити, щоб вас благословила церква, ваші батьки чи люди, які цінні для вас і для яких ви є цінними. І благословляйте людей, щоб ваше благословення проросло і в їхньому, і у вашому житті.

Ростислав МУРАХ

"Благовісник", 3,2018