Благовісник

Чотири молитви

В основі нашої сьогоднішньої бесіди розповідь, як Христос вигнав легіон демонів із одержимої людини та як ті демони, увійшовши в стадо свиней, потонули в морі (див. Мр.5:1-20).

У цій невеликій історії ми натрапляємо на чотири молитви. Ми звернемо увагу на те, хто молився та які відповіді дав Христос на кожну з цих молитов. Дві молитви належать одержимому. Одна з них сказана до вигнання Христом з нього нечистих духів, а друга — після того, як вони були вигнані. Але між тими двома молитвами ми знаходимо ще дві: одна з них — молитва демонів і молитва жителів краю Гадаринського.
Ми зупинимося на цих молитвах пізніше. Спочатку згадаємо, як розпочалася ця історія.

Коли човен, у якому був Ісус зі Своїми учнями, приплив на другий берег моря, Його зустрів чоловік, що вийшов із гробів, одержимий нечистими духами. Побачивши Ісуса здалеку, він прибіг і поклонився Йому. Ісус ще не встиг стати на берег, як ця нещасна людина, одержима найлютішим демоном, прибігла до Нього. Його притягує до Ісуса, як залізо до магніту. Людина, яку неможливо було зв’язати навіть кайданами, тому що розривала їх, як нитки; людина, яка відсторонена від людей і живе в гробах, яка ранить себе камінням, — тепер біжить до Ісуса, падає до Його ніг і вклоняється Йому! Як пояснити дії цього біснуватого? Чому він, побачивши Ісуса, спішить до Нього, щоб поклонитися Йому? У цій дії ми бачимо, як Божа рука милості простягається назустріч цьому нещасному грішнику. І до милостивої руки Божої біжить ця одержима демонами людина. Зауважте, одержимий прийшов до Ісуса таким, яким він був. Коли він побачив Ісуса, у глибині Його душі щось прокинулося. Це була дія Божої благодаті! Благодать Божа народила в ньому віру й надію. І що він робить після того, як вклонився Ісусу? Він промовляє молитву. Але яку молитву? «Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!» — які страшні слова каже людина, яка щойно вклонилася Ісусу. Хіба це слова душі, яка шукає захисту в Бога? У цій молитві звучить голос людський, але її слова диявольські! Цей чоловік — раб диявола. Він — невільник. Кожна невідроджена людина перебуває під владою князя цього світу, у ній діє дух противлення. Так, він молиться, але за що? «Що Тобі до мене… не муч мене!» Скільки ж є людей, які так моляться! Їхня молитва породжена злим духом, який на них впливає. Як тільки Дух Святий докоряє грішнику, диявол відразу нашіптує йому таку молитву. «Що Тобі до мене… не муч мене!» Грішник, якого докоряють у гріху, противиться Духу Святому. «Що Ти хочеш від мене? Відчепися від мене — я господар свого життя. Не муч мене. Не втручайся в моє життя. Я справлюся і без Тебе…»

Такою була молитва Вольтера до того самого моменту, коли його душа переступила поріг вічності. «Ради Бога, не згадуйте Його імені, дайте мені померти в спокої», — благав Вольтер віруючого, який був присутній при його смерті й свідкував йому про Христа.

Завжди, коли людина стоїть перед Боголюдиною Ісусом Христом, починається жорстока боротьба. Ди­явол не так легко віддає свою жертву. Він буде боротися й змагатися за неї до останнього. Він вкладе у вуста людини всілякі аргументи, щоб тільки не підпустити до Христа, щоб заглушити голос Духа Святого. «Залиш мене, не муч мене». Так, у цій молитві є доля правди. Перехід від влади диявола під владу Божу супроводжується жахливими переживаннями. Душа людини стає полем битви. Людина усвідомлює в присутності Христа весь тягар гніту, тягар і наслідки свого гріха. У декого така боротьба може тривати днями, тижнями, а іноді місяцями й роками.

Я добре пам’ятаю такий період у своєму житті, коли в мені йшла ця боротьба. Це почуття було до того жахливим, що мені здавалося, нібия справді знаходжуся в пеклі. Але я не можу звинувачувати свого Бога за це. О, коли б така душа могла б довіритися Ісусу, віддати себе повністю Йому, повірити, що Він спасе за один погляд віри, звернений до Нього, до Розп’ятого й Воскреслого, — тоді б ці муки моментально закінчилися! Так було і з одержимим. Побачивши Ісуса здалека, він побіг до Нього і, поклонившись Йому, проявив віру. Віру, на яку Христос не міг не відгукнутися. Господь спасе, перемінить і зробить людину новим творивом за один погляд віри. Благодать у тому, що, незважаючи на те, у якому безнадійному стані людина б не перебувала, усе, що Бог очікує від неї, — це віра. Коли б віра була з гірчичне зерно, Бог не відмовить їй. І Він же народжує цю віру в наших серцях. «Покликуй до Мене — і тобі відповім, і тобі розповім про велике та незрозуміле, чого ти не знаєш!» (Єр.33:3).

Господь не звернув уваги на слова молитви одержимого, які вклав у його вуста демон, але Він звернув увагу на віру біснуватого.

Але тут ми чуємо й другу молитву. Духи, виходячи з людини, попросили Ісуса, щоб Він не посилав їх у безодню, а дозволив увійти в свиней. «І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі…» (Мр.5:13). Дивно, правда? Демони моляться й отримують відповідь. Про що це говорить? Про те, що нечисті духи не можуть робити щось самі без Божого дозволу.

Пам’ятаймо, що диявол у Бога «на прив’язі», сфера його дій обмежена. Бог визначає межі діяльності сатани. І хоч Христос дав дозвіл демонам увійти в стадо свиней, усе одно вони мали впасти в море, і всі вони потонули. Їм ніяк не минути своєї долі.

Але в цій історії ми знаходимо ще дві молитви. Жителі Гадаринського краю просять Ісуса, щоб Він пішов із їхньої землі. А спасенний одержимий просить, щоб йому бути з Ним. Зовсім протилежні молитви. Для жителів Гадаринської землі свині виявились дорожчими за Спасителя. Присутність Ісуса заважала їм вести торгівлю, чого їм не потрібно було робити.

Ці дві молитви розділяють людство на два протилежні табори. Людина або приймає Христа, або Його відштовхує. Третього шляху нема!

Вирішуючи це питання, неможливо бути нейтральним. Нейтральність у відносинах із Ісусом — це бути на стороні тих, хто просив Христа, щоб Він відійшов від них, Христос їм не потрібний. Яка жахлива молитва! Як бачите, у кінцевому наслідку все залежить від того, яке моє ставлення до Христа й до спасіння, мені запропонованого. З цією спасаючою звісткою Він приходить до Тебе. Не легковаж Його милістю! Прийняти Його милість — означає мати гарантію, що ти будеш звільненим від пожадливостей, які тобою володіють, чи це алкоголь, наркотик, брехня, крадіжки чи якийсь інший гріх. Сам ти до цих пір не міг із цим справитися. А Ісус тобі допоможе. Що тобі заважає звернутися до Нього? Страх? Страх перед тим, що скажуть твої друзі? Але Ісус хоче бути твоїм найкращим другом і дасть тобі багато нових друзів, яких Він звільнив від гріха. Прийнявши Ісуса, ти, можливо, захочеш привести до Нього і своїх старих друзів. Христос сказав одержимому: «Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!» (Мр.5:19). Але тут ми чуємо ще одну молитву. Молитва спасенного одержимого. Що він просить? «Господи, я хочу бути з Тобою!» Чим пояснити такий контраст між цими двома категоріями людей? Чому одні просять залишити їх, а другий ладен залишити все й іти за Ісусом? Пояснюється це тим, що другий пережив дію благодаті Божої. Він так був вдячний своєму Покровителю, він Його так полюбив, що тепер завжди хотів бути з Ним! Колись дикий, злий, якого всі ненавиділи, одержимий злими духами, прийшов до Ісуса — і за декілька хвилин був зцілений, а тепер сидить одягнений і при своєму розумі. Ісус перетворив його в нову людину. Чи можна дивуватися з того, що він хотів йти за Ісусом?

Той, хто пережив спасіння, чудово розуміє таке бажання душі. Він боявся, що коли Ісус піде й він не зможе бути з Ним, то демони вернуться — і буде ще гірше. Позитивне в цій молитві, що він справді полюбив Ісуса — і тому хоче бути з Ним; але ця молитва ще й свідчить, що він не надіявся на свою здатність справитися з гріхом. Він зрозумів, що тільки та сила, яка його спасла, може тримати його й надалі. Якщо демони й вернуться, то з Ісусом він у безпеці.

І як відповів Ісус на цю молитву? Як не дивно, але Він відмовив йому в проханні. Христос відповів, але не так, як цього очікувала та людина: «Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!» (Мр.5:19). Що краще: бути слухняним Господу чи наполягати на своєму? Спасенний чоловік думав, що Христос зможе допомогти йому лише тоді, коли буде поруч із ним фізично. Він помилився. Він не знав, що Той Самий Христос, Який його спас, буде тепер із ним завжди.

Посилаючи його до своїх, щоб він міг засвідчити, що з ним зробив Господь, Христос показав, що Він буде так само близько до нього, як був під час зцілення. Коли Сам Господь посилає тебе кудись, то знай — ти в безпеці. Він обов’язково буде з тобою. Основне — довірся Йому, будь слухняний Йому. Він знає все краще за тебе, і коли Він обіцяв, то виконає кожне Своє слово!

Ярл ПЕЙСТІ

Благовісник, 1,2017