Що таке «П’ятидесятниця»?

Пропоную мозковий штурм! Спробуйте подумки дати коротку відповідь на запитання заголовка. Тільки швидко — це ж легко! Чи не зовсім? Є поняття, на перший погляд, досить прості та звичні, а дати їм визначення не так і просто. Та це не тому, що вони складні, а тому, що — абстрактні або багатозначні.
Тепер «П’ятидесятниця» — досить гучне слово. Але що за ним стоїть? Тобто що ми маємо на увазі, коли вигукуємо гасла на кшталт: «П’ятидесятниця врятує світ!»? На рівні почуттів — це піднесення, натхнення, наповнення, пробудження, сила, вогонь, «ріки живої води», «благодать на благодать»… А якщо конкретніше?

У багатьох людей, напевно, зі словом «п’ятидесятниця» насамперед асоціюється голосна молитва іншими мовами. Гаразд… Просто голосна молитва? І все? Невже наповнення Святим Духом проявляється тільки так? А чи може бути голосно, але без Святого Духа? Як бубон гудячий і мідь дзвінка? І чи може Святий Дух бути в тихому віянні вітру, нечутному поруху вуст?

Ходімо далі. Для багатьох, мабуть, П’ятидесятниця — це пророцтва, зцілення, вигнання демонів… Не сперечаюся! Але це було й до євангельської П’ятидесятниці. І в Старому Заповіті було… А подекуди в Старому Заповіті це проявлялося набагато частіше й потужніше, ніж у наші часи — часи, коли продовжує писатися книга Дій святих апостолів — книга Дій Святого Духа…

Може, П’ятидесятниця — це власне новий рух? Ну, як Мартін Лютер, тільки — Чарльз Пархам. Як Віттенберг, тільки — Азуза-стріт. Така собі реформація Реформації. Старі нові ідеї, повернення до витоків, «Sola Scriptura» і т. ін. — те, що, у принципі, мусить відбуватися раз на кілька століть. Те, що стало основою для теперішніх ХВЄ, PEF та інших абревіатур. Але, погодьтеся, слово «п’ятидесятниця» не надто поєднується з чимось настільки офіційним, як ХВЄ, навіть якщо в кінці поставити літеру (П)…

Я не хочу заперечити жодних тлумачень уже згаданих, адже, зрештою, вони доповнюють одне одного. Як і не скажу нічого ультранового з даної теми. Це, як ви зрозуміли, невелика провокація для розуму: «У що вірю особисто я?», перевірка самого себе на чіткість дефініцій та наявність стереотипів. Зрештою, це криголам, який допоможе налаштуватися на тему журналу.

То що ж таке П’ятидесятниця? Дайте самому собі власну унікальну відповідь.

І поки ви роздумуєте, поділюся, що вкладаю в це слово я. Для мене П’ятидесятниця — це постійно діючий внутрішній імпульс. Пробачте, знову ж таки, за абстрактність, зараз поясню. Мені дуже подобається проповідь Рейнхарда Боннке, де він говорить, що «У Бога є вогонь для кожної голови!» Тобто в день П’ятидесятниці Бог не опустив із неба одне велике багаття, до якого в єрусалимську горницю приходили б люди з усього Єрусалиму, Галілеї, Самарії і з самого краю землі. За таких обставин сьогодні були б черги паломників, які жадали б хоч хвильку погрітися біля «святого полум’я». Та навпаки — на кожного з учнів зійшов окремий вогонь, і кожен із них поніс полум’яну Євангелію до краю землі, а по дорозі хтось зайшов і до нас.

Мені не так важливо, як саме проявляється цей вогонь у хрещеній Святим Духом людині. Вона голосно молиться? Слава Богу. Пророкує? Добре. Їде на місію? Чудово. Служить, чим може, на рівні місцевої церкви? Прекрасно. Основне, що цей вогник почив на ній і не дає сидіти на місці! Ось вона — П’ятидесятниця: маленький Божий вогник, що горить у окремій людині. У мені й у вас. Саме цей духовний імпульс, мотив, спрагу я і маю на увазі. І, пробачте, але не можу назвати п’ятидесятником людину, яка пасивна до служіння. Так само, як і ту, яка формально виконує певні обов’язки в церкві. Людину з іскрою видно здалека, її важко не помітити, вона — хрещена вогнем!

Ще потужніше — коли саме з таких людей складається вся церква, ну хоча б на 90 відсотків! Таку пожежу буде важко загасити найдосвідченішим «духовним» пожежникам! Саме цій полум’яній сутності П’ятидесятниці я приписую значний позитивний приріст церков ХВЄ у світі — не тому, що вони носії якоїсь особливої істини чи унікального методу, а тому, що значна частина людей є не прихожанами, а діючими християнами! І це зовсім інше, ніж прописати у вченні, перетворити на повинність — як це роблять мормони чи єговісти. Ніхто не казав першим п’ятидесятникам, що потрібно продавати власні маєтки, піклуватися про сиріт і вдів, пропові­дувати Євангелію під страхом смерті. Ніхто не змушує сучасних правдивих п’ятидесятників щось робити для Бога — це вогник Святого Духа, П’ятидесятниця ХХІ століття!

І якщо цей вогник у нас горить, ми дамо відповіді на виклики сучасності. Якщо не всі разом, то кожен зокрема. Бо з нами й у нас Господь. І тому — нам не байдуже.

Ну, то як? Ви вирішили, що значить П’ятидесятниця особисто для вас?

Дмитро ДОВБУШ

"Благовісник", 3,2016