Правильно використаний час

Не хочу в черговий раз просто говорити про ціну, важливість чи швидкоплинність часу, а зверну увагу на одну з конкретних порад Біблії щодо його використання.

«Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, дні бо лукаві!» (Еф.5:15,16)

Біблія дає нам просту, а до того ж і дуже практичну й важливу пораду — правильно використовуйте час. Але як же його використати чи не використати, коли кожна мить проминає незалежно від нас? Буває, що нам хотілося б призупинити щасливі хвилини, або, навпаки, прискорити плин сумних. Та час летить з однаковою швидкістю і завжди безповоротно.

У житті є багато випадків, коли час конкретизується у вигляді певної дати й відіграє важливу роль у нашому побуті. Наприклад, гарантія на прилад, агрегат, яка закінчується такого-то числа, термін придатності продуктів харчування, які ще сьогодні можна використати, а завтра вже ні. Це може бути дата на паспорті, візі, якомусь дозвільному документі, яка вказує на їхній термін дії і робить ці офіційні документи недійсними після його закінчення.

Буває, невеличкий часовий проміжок відіграє вирішальну роль у якійсь справі або навіть стає ціною життя або здоров’я. «Якби ще трошки, то не вдалося б спасти». Або ж: «Втратив багато крові — і зупинилося серце, якби ж то вчасно приїхала швидка». «Якби пожежники приїхали на кілька хвилин раніше». На одній з олімпіад розрив між золотим і срібним призером був лише 0,4 секунди. Частки секунди відіграли вирішальну роль для спортсмена. Стільки підготовки, тренувань — і і частки секунди стали вирішальним.
Так, дуже важливо, коли щось зроблено вчасно. Потім може бути вдосталь часу, але він вже не грає жодної ролі.

Кожна мить часу має свої можливості, і правильно використаний час — це саме використані його можливості. Якщо тими самими руками, тим самим насінням засівати грядку, але в несприятливий для посіву час, не буде результату або ж він буде мінімальним. Ті самі зусилля, старання але в інший час — і є результат.

Люди, особливо християни, бувають схильні оцінювати своє життя лише з точки зору відсутності негативу. Добре все в моєму житті, бо не роблю поганого, не роблю того, що роблять інші.

Не робити гріха — це прекрасно, але це ще не все. Біблія каже: «Отож, хто знає, як чинити добро, та не чинить, той має гріх!» (Як.4:17).

Можна бути винуватим перед Богом не тільки за негативний вчинок, але й за незроблену вчасно добру справу або, іншими словами, за невикористаний час. У притчі про таланти — сумний кінець. Чоловік отримав талант, зберіг до приходу пана й віддав йому чесно те, що отримав. Але не почув: «Дякую, молодець», а здобув звинувачення за незроблене.

Кожний новий день, година, хвилина приходить до нас не лише як дата календаря або позначка на годиннику, а час, даний Богом із певними можливостями, які можна використати на благо собі та іншим. А можна безповоротно втратити ці можливості.

Є речі, які найкраще зробити в дитячі роки, скажімо, виховати в собі повагу до батьків, до старших, серйозно поставитися до навчання, виплекати хороші звички. Для одних це стає чудовим фундаментом на майбутнє і благословенням, а інші з жахом та запізненням усвідомлюють, що втратили дорогоцінний час. Стільки було вільного часу в батьківській хаті в молоді роки, а не використав. Буває, уже дорослі, сімейні люди після роботи, ночами хтось іноземну мову довчає, хтось знехтувану математику чи фізику. Хтось уперше по-справжньому над Біблією замислюється. У такому віці набагато складніше, а буває й зовсім неможливо надолужити минуле.

Є речі, які можна зробити найкраще, коли ще малі діти, коли все сприймається просто й щиро і процес виховання йде природно, за Божими стандартами. «Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї» (Пр.22:6).

В Україні середньостатистичний тато проводить із дитиною всього 4 хвилини. Пізніше, коли вже втрачено найкращий час для виховання дітей, починається їхнє перевиховання, ламання певних життєвих принципів, у чому задіяні вчителі, церква, психологи — і, буває, списується все на те, що «такі тепер діти…»

Наше суспільство переживає кризу сімейних стосунків. Божий задум — чоловік і дружина мають стати одним цілим. «Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом» (1М.2:24). На сьогодні, згідно з опитуванням, чоловік із дружиною у Європі спілкується всього 7 хвилин… Тому так важливо присвячувати один одному час. «Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так же само й чоловікові дружина» (1Кор.7:3).

Важливо використати час для становлення та зміцнення стосунків у сім’ї, можливо, викроїти, вирвати цей час із повсякденних турбот та справ. Коли в сім’ї нестача спілкування, воно надолужується за рахунок друзів, подруг, роботи, а ті, що мали б бути одним цілим, стають далекими й чужими.

Коли людина прожила певний життєвий шлях, вона має досвід, який можна використати для себе та інших. Христос сказав: «Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили!» Служачи іншим, ми служимо Богу.

Ще одна дуже важлива грань нашого життя —це наше ставлення до церкви.

Як ми використовуємо час для служіння іншим у церкві? Адже, приймаючи хрещення, ми давали обітницю служити в чистій та добрій совісті, не просто не грішити, а саме служити?

Є думка, якщо ходиш на служіння, жертвуєш часом — ти робиш велику справу.

Дозвольте сказати, що на богослужіннях нам, буває, більше служать, і гроші, які ми даємо в церкву, ми даємо частково собі. Хтось подбав, щоб у домі молитви було прибрано, тепло, світло, хтось готував проповідь, хор готувався співати, частина наших пожертвувань пішла на тепло й світло, щоб нам було добре й зручно. Виявляється, мені більше послужили. А ще багато християн набираються сміливості йти на богослужіння, не попросивши в Бога натхненої проповіді, благословенного співу, покаяння людей. Але зате вони дуже пильні — і часто критикують чи навіть насміхаються із певних моментів у церкві. Хоча Біблія закликає нас: «Служіть один одному кожен тим даром, якого отримав, як доморядники всілякої Божої благодаті» (1Петр.4:10).

Шістнадцятий рік третього тисячоліття впевнено гортає свої сторінки, частину з них ми вже заповнили своїм змістом та можливостями.

Тож будьмо уважніші до можливостей часу, дарованого нам Богом. У першу чергу, у наших сім’ях: уділяймо час нашим діткам, чоловікам, дружинам, не забуваймо наших тат і мам, будьмо уважними до їхньої старості. Будьмо добрими, активними членами церкви, не протиставляймо себе іншим, а доповнюймо тіло Ісусове. Пам’ятаймо, можливості часу даються всього раз — і за них нам доведеться звітуватися. Ці можливості даються для нашого блага та для блага інших. Нехай нам усім Бог допоможе не марнувати дорогоцінний час на неважливі, непотрібні речі, а бути мудрими, використовуючи час для вічних цінностей.

Ігор СКОЦЬ

"Благовісник", 1,2016