Благовісник

Віра та життя

Сьогодні — Той Самий

Сьогодні — це все, що ми маємо

Цікаво, наскільки ми обмежені істоти, залежні від циклу випадковостей, несподіваних поворотів долі, щасливих і нещасних випадків, катастроф і удач... І дивно, як ми рідко над цим замислюємося.

А справа в тому, як мені здається, що коли все складається добре, у свідомості виникає ілюзія, ніби ми самі всім керуємо. Ніби все це — гроші й майно, успіхи й досягнення, влада й значимість, сила й здоров’я — наше, у наших руках, і ми можемо робити з ним, що тільки захочемо. Ця ілюзія розсіюється відразу, як лікар виголошує вирок: «У вас рак!», або коли ми втрачаємо все, що мали, через економічну кризу, або коли стихійне лихо забирає життя тисяч людей, або коли в наш край приходить війна… Одним словом — коли вступають у дію обставини, на які ми не можемо мати майже ніякого або й зовсім ніякого впливу, хоч би й були президентом!

І, якщо задуматися, усе, чим ми реально володіємо, — оцей конкретний момент життя, у якому зараз знаходимось, саме той стан духа, душі й тіла, який зараз є. Саме ним і тільки ним ми насправді керуємо й розпоряджаємось. Навіть сказати: «Завтра ми підемо у те чи те місто, і там рік проживемо, та будемо торгувати й заробляти» — самообман і безпідставна самонадія. Апостол Яків звертається до таких людей: «Ви, що не відаєте, що трапиться завтра, яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з’являється, а потім зникає!..» (Як.4:14). Боже Слово закликає нас жити (у правильному розумінні) сьогоднішнім днем, адже «кожний день має досить своєї турботи!» (Мт.6:34). І навіть «хліба нашого насущного» ми просимо тільки на «сьогодні» (Мт.6:11).

Що ж скажемо: «Будемо їсти та пити, бо завтра помремо!» (Iс.22:13)? Аж ніяк! «Сьогодні» — це той безцінний ресурс, який треба використати по максимуму!

«Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!» — вигукує апостол Павло (2Кор.6:2). «Сьогодні, коли Його голос почуєте, не робіть твердим серця вашого!» — благає цар Давид (Пс.94:7,8). «Але кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься «сьогодні», щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха», — наголошує автор Послання до євреїв (Євр.3:13). «Сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!» — каже Ісус Христос до Закхея (Лк.19:5). «Дивися: я сьогодні дав перед тобою життя та добро, і смерть та зло», — пропонує вибір Сам Господь (5М.30:15). «Виберіть собі сьогодні, кому будете служити», — закликає Ісус Навин (Iс.Нав.24:15). «Піди-но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!» — просить персонаж біблійної притчі, який уособлює Бога-Отця (Мт.21:28).

Як бачимо, у питаннях спасіння, стосунків із Богом і служіння слово «сьогодні» набуває виняткових важливості, звучання та змісту!

Загублені між учора та завтра

«А коли клали основу Господнього храму, то поставили облаченних священиків із сурмами, а Левитів, Асафових синів, із цимбалами, щоб славити Господа за уставом Давида, Ізраїлевого царя. І відповіли вони хвалою та подякою Господеві, Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя на Ізраїля. А ввесь народ викликував гучним покликом, славлячи Господа за основу Господнього дому! А багато-хто зо священиків і Левитів та з голів батьківських родів, старші, що бачили перший храм, при заснуванні його, того храму, своїми очима, плакали ревним голосом, а багато-хто покликували піднесеним голосом у радості... І не міг народ розпізнати голосу поклику радості від голосу плачу народу, бо народ сильно викликував, а голос був чутий аж далеко...» (Езд.3:10-13).

Давайте спробуємо уявити, що відбувалося в той момент на єрусалимській площі? Чому, на перший погляд, радісна подія викликала таку протилежну реакцію?

Два покоління людей. Два покоління служителів. Одні — плакали від туги за тим зруйнованим храмом, у якому колись являлася велика Божа слава. Вони були її свідками, вони переживали її на собі. Вони жили цими спогадами. Вони жили минулим… Інші (напевно, переважно молодь) — радісно вигукували й славили Бога за те, що храм відбудовується. Їхні серця були сповнені мрій і сподівань. Вони вірили, що попереду — відродження, розквіт, нова Божа слава, яка затьмарить попередню! Вони жили надією. Вони жили майбутнім…

Але в той день на Єрусалимській площі була ще одна категорія людей. Ця категорія — ключова, хоча в наведеному біблійному тексті навіть не згадана. Це не ті люди, які згадували «вчора», і не ті, які мріяли про «завтра». ЦЕ — ЛЮДИ, ЯКІ ТВОРИЛИ «СЬОГОДНІ»! Неемія, Ездра та інші сподвижники, які очолили рух відродження. Люди, які стояли з вимірювальними знаряддями в руках, які переносили важке каміння, які копали рови. Їхні м’язи грали на палючому сонці, вони були зайняті справою. Можливо, вони й не пам’ятали слави попереднього храму. Можливо, й не плекали рожевих мрій щодо майбутнього. Але одне ці люди знали точно — сьогодні вони роблять усе, що можуть!

Погодьтеся, адже суть була не в тих, хто плакав, і не в тих, хто радів, — а в тих, хто щось робив, хто не втратив часу, використав можливості, став у проломі!

У людській історії завжди були й будуть періоди, повороти, переломи... Гоніння, страждання, політичні режими змінюватимуться свободою проповіді Євангелія, новими відчиненими дверима... Історія здійснюватиме свої оберти, поки не прийде Христос. І справа не в тому, що було чи буде, а в тому, що є. У тому, як ми використаємо саме цей момент, у якому зараз знаходимося, цей час, у який нам випало народитися. Живучи минулим, ми ніколи не побачимо можливостей сучасності. Плекаючи мрії про «завтра», ми можемо проґавити шанси, які даються тільки сьогодні.

Сьогодні — Той Самий

«Ісус Христос вчора, сьогодні і навіки Той Самий» (Євр.13:8). Цей вірш Божого Слова для мене по-особливому дорогий. І найбільше в ньому мені подобається слово «сьогодні».

З одного боку, слово «сьогодні» — для нас часто невигідне, незручне. Буває, учитель запитує: «Коли будемо писати контрольну роботу — сьогодні чи завтра?» Як ви думаєте, що на це зазвичай відповідають учні? Ми схильні багато важливих речей відкладати на завтра. «Сьогодні» — це взяти на себе відповідальність, знайти в собі сміливість, зробити важливе рішення! Саме тому ми так часто ховаємося від «сьогодні» у «вчора» або «завтра».

Одного разу Ісус шокував слухачів синагоги, прочитавши пророцтво про Себе з Книги Ісаї і заявивши: «Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!» (Лк.4:21). Дивна річ, люди читають Писання, знають (вірять), що має прийти Месія, і, напевно ж, чекають Його… Але, виявляється, ніхто не чекає, що Він прийде саме «сьогодні». Цікаво, а як на цьому фоні виглядаємо ми — ті, хто «чекає» на другий прихід Христа?

Коли захворів Лазар, Ісус не прийшов, щоб його зцілити (Ів.11). Він міг прийти, але не прийшов. Лазар помер. «Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...» — сказала Марта й додала: «Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне». Помічаєте тут той самий принцип? Наша віра, чомусь, сильна, тільки коли йде мова про «вчора» і про «завтра». Ми можемо з великою вірою сказати, що «колись» Бог нас благословляв і що «колись» Бог відповість на наші молитви. Та часто — не маємо сили правильно відреагувати на труднощі, які прийшли «сьогодні». «Я — воскресіння й життя, — каже Ісус. — І Я сьогодні тут!»

Одні люди тільки й розповідають про те, як Бог у великій силі діяв «за нашої молодості», які були чудеса, знамена, молитви, богослужіння — але все це колись давно... Інші — проповідують про те, що ще буде пробудження, Бог зіллє «пізній дощ», будуть каятися люди й навертатися від грішних справ — але все це колись пізніше. Коли чую такі розмови, у мене виникає тільки одне питання: «А що ж сьогодні? Адже я живу не вчора і не завтра!» І відповідаю сам собі: «Ісус Христос вчора, сьогодні і навіки Той Самий». Немає виправдання тим, хто тільки тужить за минулим, і тим, хто тільки мріє про майбутнє. Тому що сьогодні нам дані унікальні можливості (а для кожного часу вони по-своєму унікальні), щоб зростати, служити й виконувати Велике Доручення Ісуса Христа!

Сьогодні все залежить від нас! Нашої справи за нас не зроблять ні наші попередники, ні наші нащадки. Тому що «сьогодні» — це наш час!

Як же мені подобається Євр.13:8! Не стільки «вчора» чи «навіки», скільки «сьогодні — Той Самий». Бо «сьогодні» — це означає тут і зараз. Він — саме зі мною, саме в моєму житті, саме в моїй епосі — Бог Авраама, Ісака і Якова. Бог Давида, Даниїла і Іллі. Бог Мойсея, Гедеона і Ноя. Бог Лазаря, Марти і Марії. Той Самий! Амінь!

Дмитро ДОВБУШ

"Благовісник", 1,2016