Віра та життя
Небезпечне слідування
![](../images/ilyusrat/14423.jpg)
На заміську ділянку ми, як правило, добираємося велосипедами. Один за одним ми їдемо за відомим усім нам маршрутом, лише зрідка перекидаючись фразами. Кожен думає про щось своє. А загалом, ми просто насолоджуємося самою поїздкою, тікаючи таким чином від набридливої міської суєти. Іноді ми їдемо всього лише вдвох, якщо роботи небагато. Так було й того разу, про який хочу розповісти.
Ми поїхали удвох з Наталкою, старшою дочкою. Було підвечір'я, коли в місті світла вже менше, але в чистому полі ще досить ясно. Я їхав першим, традиційно слухаючи щось зі своїх записів у телефоні, який на час їзди ставлю на гучномовець. Наталка їхала за мною.
У якийсь момент я задумався, відволікся і... на повному ходу влетів у яму, яку зазвичай завбачливо об'їжджав. Я стиснувся в грудку, нашвидку приходячи до тями після такої помилки. Звинувачувати було нікого — необережність винятково моя. Разом із тим я відчув якусь ледь вловиму небезпеку від того, що відбувається... і не даремно. У наступну мить я почув за собою характерний звук велосипедного колеса, яке потрапило в яму. Наталка не встигла повернути вбік, тому що довірливо їхала за мною, як кажуть, колесо в колесо.
Того вечора я задумався про небезпеку слідування за тими, кому ми беззастережно довіряємо. Я не хотів заподіяти Наталці зла! Просто я сам помилився. Але моя помилка спричинила наслідки і для неї, бо вона їхала за мною. Я подумав, що той же самий принцип можна віднести й до багатьох інших сфер нашого життя, де, на жаль, ставки бувають набагато вищі. Одного разу, вказуючи на певних людей, Ісус промовив знамениті слова: «Залишіть ви їх: це сліпі поводатирі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обоє до ями впадуть» (Мт. 15:14). Я ще раз переконався в тому, що при всій привабливості прямування за тими, кому ми довіряємо, людина завжди відповідає за особисте судження, за яке відповідатиме й перед Богом. Так що, дорога душе, ще раз придивися до тих, хто веде тебе по життю. У тому, щоб іти за кимось, нічого поганого немає. Тільки пам'ятай, що іноді помиляються «вони», а в яму влітаєш «особисто ти». І добре ще, якщо без трагічних наслідків...
Михайло ЮНАКОВСЬКИЙ
"Благовісник", 4,2014
|