Благовісник

Віра та життя

Слова на прощання…

Неділя 9 листопада принесла сумну новину: помер Сергій Вінковський. Великий оптиміст, постійно усміхнений, улюбленець слухачів, особливо молоді. Навіть про серйозні духовні речі він говорив якось просто, легко, з доречними жартами. Мудрий, освічений, інтелігентний, він міг знайти спільну мову як з високопоставленими чиновниками та вченими, так і з простими людьми. Спілкуючись з цим життєлюбом, ніколи не приходила думка про щось негативне чи погане. І ось його немає. Немає його щирої простої посмішки, дотепних розповідей, добродушних жартів. Хто-хто, а Сергій Петрович аж ніяк не асоціювався зі смертю. Він проповідував про живого Христа, він і залишиться живим у пам'яті тих, хто з ним зустрічався. Навіть останні місяці його життя у хворобі, у випробуваннях, у болю просякнуті вірою та оптимізмом. Напевне, і помирав Сергій Вінковський з посмішкою на вустах.
Саме так спонукують нас думати сторінки його щоденника в мережі Фейсбук, які пропонуємо читачам.

Молимося за нашого пастора Сергія Вінковського. Сьогодні йому поставили погані діагнози, але все в руках Бога. Просимо підтримати в молитві і максимальний репост.
Сторінка церкви «Перемога», м. Дніпропетровськ, 12 червня 2014

Я знаю, як деякі з вас хвилююче прийняли новину, яка вчора була опублікована у Facebook на сторінці церкви «Перемога» м. Дніпропетровська. На жаль, це не фейк.
Останнього місяця у мене був високий тиск і інші симптоми. Вирішив врешті-решт звернутися у лікарню. Там направили на томограму, і виявилося, що в мене в голові з'явилися «чужі тваринки» – метастази. Вони згрупувалися в одну кучу і викликали відтік мозку. Як це проявляється? В мене трохи порушився зір – вже важко їздити за рулем. І… поки більше нічого.
Сьогодні рівно доба, як все це озвучено. В мене було багато роздумів… По-перше, я переповнений миром і спокоєм Божим. По-друге – дуже прошу Бога, щоб залишатися в тверезому розумі і щоб Він захистив мене від надмірного болю. Не хочу, щоб моє обличчя перекошувалось від якихось гримас. Хочу завжди бути радісним і веселим.
Я готовий до вічності. Це не бравада. Чекаю цього дня. Коли я заявив про це, спілкуючись із сім'єю та церквою, вони сказали: «Добре тобі! В такій непростій ситуації в країні – саме час рванути в небо! А як ми?» Тепер розумію, що мав на увазі апостол Павло. Він хотів до Бога, але розумів, що ще потрібний тут.
З милості Божої, завдяки Його благодаті, мені довелося служити тілу Христовому по всьому світу. А сьогодні я потребую допомоги тіла Христового. Підтримайте нас в молитві. Особливо мою дружину, а то в неї щось сльози іноді течуть. Намагаюсь їх зупинити, а вона каже: «Це солі виходять!» Тобто ми в нормальному стані.
Я розраховую, що через цю ситуацію не одна душа буде спасенна. Адже я вже почав свідчити лікарям.
Сторінка Сергія Вінковського, 13 червня 2014

Я продовжую свою цікаву подорож незвіданими стежками. Дуже незадоволений вашими відповідями на мою вчорашню заяву. Навіть в небо не дадуть спокійно піти! Стільки вітамінів нарадили! Куди там в небо! Залишається жити і жити…
А якщо серйозно, спасибі вам всім! Я щиро радий дзвінкам, смс-кам, коментарям у Facebook… Дякую за вашу любов, турботу, підтримку, щирі серця.
Мені видалось, що люди не готові зустріти деякі ситуації в своєму житті. І їхня перша реакція – страх. Як перемогти цей страх? Щоб перемогти будь-яку атаку, нам потрібно озброїтися Словом Божим.
«Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник – диявол – ходить ричучи, як лев, що шукає пожерти кого» (1Петра 5:8). Мені дещо відкрилося в цьому відомому вірші. Ми не запропоновані дияволу на тарілочці з золотим обрамленням, він шукає кого пожерти, але це в нього не виходить. Але ми можемо йому піддатися, дозволити йому це зробити. Тому нам потрібно бути тверезими й пильнувати. А християни сьогодні – найбільш недисциплінована публіка. Такі ситуації, як от сталося зі мною, не повинні вас змушувати битися в страху! Будьте тверезими і пильнуйте!
14 червня 2014

Самопочуття у мене нормальне, трохи «башка» болить. Ну, значить, там щось-таки є… ніяких інших змін нема.
Хочу поділитися з вами думками з Писання: «І через віру в Ім'я Його вздоровило Ім'я Його того, кого бачите й знаєте» (Дії 3:16). В мене в голові крутиться дивний образ. Я сам попадався й іншим таке робив: коли людина сміливо сідає на стілець, впевнена, що стілець ззаду, а стілець в останню мить хтось забирає. Питання: скільки потрібно тренуватися, щоб, знаючи, що стільця нема, так само сміливо сідати? Це віра, яка не допускає сумнівів. Дуже важливо – не засумніватися. Потренуй свою віру в Ім'я Його! Звернися до своєї проблеми – чи це хвороба, чи фінансова потреба, чи депресія – і скажи: «В Ім'я Ісуса Христа забирайся геть з мого життя!»
18 червня 2014

Є такий жарт: коли питають: «Як справи?», я відповідаю: «Не дочекаєтесь!» Правда, сьогодні я не стримався від сліз, поплакав трохи. Намагався «скачати» одну книгу, потрібно було ввести код перевірки – і я не зміг ввести, бо не бачу. Дуже багато молюсь, щоб Бог відновив мій зір. Не те, що я зовсім не бачу, але зображення двоїться. Через те, що порушується координація і т.д.
Час від часу мене просто накриває сильний головний біль – і я просто кричу до Бога. А що робити? Пригадую історію з життя нашої церкви. Одна людина померла під час служіння. А того ж дня, трохи раніше, в мене була зустріч з представником міліції, який ненавидів християн і сказав: «Як тільки зможу, почну вас шукати і притискувати до стінки!» Я був героєм у своїх очах, тому простягнув йому свою візитку: «Тут моя адреса, шукати буде легше!» А ввечері на служінні людина померла. На мене напав дикий страх, адже доведеться телефонувати в міліцію, а приїде саме той капітан. Наскільки мені відомо, досі не існує жодної школи з воскресіння мертвих. Коли таке трапилося, я не знав, як молитися за померлих, тому молов, все, що в голову прийшло. Я кричав: «Дух життя, прийди! Дух смерті, відійди! Встань!..» Була думка: можливо, якесь слово попаде в ціль – і він оживе! Так і вийшло. Людина раптом задихала, аж я ледве не помер.
І сьогодні в мене був схожий момент. Я вже молився : «Рак, відійди!» і «Зір, повернись», всі команди роздав, все проголосив… Якесь слово попаде в ціль – і я буду зцілений! Кожен з нас тримав у руці змилок. Якщо його намочити і стискати, він втече – або вверх, або вниз. І ось зараз я відчуваю, як мене стискає, і в мене є два варіанти – вниз чи вверх. Здатися чи боротися. І я обираю боротися. Нехай мій шлях слугує для когось підкріпленням у вірі.
2 липня 2014

Я тут іноді борюся з заздрістю, бо ви в Малині, а я – вдома... Хочу сьогодні поговорити з вами про бензин. Я помітив, що по-різному поводжуся, в залежності від кількості бензину в баку. Якщо повний бак – жму, якщо ні – дуже ніжно натискаю на педаль. Тому що – розхід! Якщо ти їдеш з кондиціонером, увімкненим світлом і т.ін. – розхід збільшується. У мене є друг, який починає хвилюватися, коли ще цілих півбака. А я навпаки – їду до останнього. Але через це часто потрапляю в складні ситуації. Хочу запитати тебе, брате і сестро: як у тебе з бензином? Нашим паливом в духовному значені є насичення Словом Божим, полюби його, наситись ним. Тоді ніяка життєва ситуація не зможе вибити тебе з сідла!
Сторінка Тараса Вінковського, 18 липня 2014 (звернення до молодіжного з'їзду в Малині).

Друзі, хто на зв'язку? Проходжу сильну атаку головного болю, приділіть хвилинку молитви за мене! Дякую!
Сторінка Сергія Вінковського, 3 серпня 2014

Біль відступив, дякую за молитви!
3 серпня 2014

Зараз я знаходжусь у місті Дніпропетровську, але вже почалася активна підготовка до відправки мене в Ізраїль, оскільки в Ізраїлі стверджують, що цей нинішній стан можна підправити. Деякі лікарі підозрюють, що в мене немає раку, інші говорять, що це рак. Жду Його чудесного вибавлення!
30 серпня 2014

Друзі, шалом! Ми в Ізраїлі. Завтра потрібно буде пройти деякі аналізи, і скоріш за все цього тижня буде операція. Потребуємо підтримки.
8 вересня 2014

Дякуємо за теплі побажання і привітання. Слава Господу за Його любов і милість, яку ми переживаємо кожного дня! В цю неділю, об 11:00, назначена операція. Просимо благословення Божого і молитовної підтримки.
11 вересня 2014 (в день 57-ліття)

Лікарі сказали, що в мене рак мозку. Я вірю лікарям, вони досягають висот. Але вони говорять лише те, що бачать. А Бог говорить про те, що невидиме.
Завтра операція. Лікарі дивляться на ситуацію з надією. А ми до їхньої надії додаємо свою віру.
Дякую Богу за свою дружину. Це людина віри. Павло писав, що «жінки отримували своїх чоловіків воскреслими». Дякую, Олено, ти воскрешала мене в ці дні не раз.
13 вересня 2014

Хваліть Бога небес! У них зараз свята (ізраїльський Новий рік, Роша Шана). Відпочивають. Самопочуття тата стабільно добре. Він все більше і більше приходить в себе. Жартує… Плачемо від сміху і вдень, і вночі. Сьогодні тато пройшов 11 кроків!
Сторінка Тараса Вінковського, 25 вересня 2014

Всім привіт. I'm still alive! – Я ще живий! Хоча погано ходжу, важко пересуватись. Сьогодні прийняли рішення від'їжджати в Україну. Продовжувати лікування будемо там. Приписали повне опромінення, бо пухлина дуже велика, і по-іншому не виходить.
Ми стоїмо у вірі, що пухлина розсмокчеться. Чекаємо Божої відповіді.
Сторінка Сергія Вінковського, 7 жовтня 2014

Пастор Сергій Петрович уже знаходиться в Києві, на лікуванні у клініці «Лісод». Йому було призначено 10 сеансів променевої терапії, перший уже був зроблений сьогодні. Після променевої терапії буде біологічне лікування. Дякуємо всім, хто молиться, пастор все ще потребує молитов.
14 жовтня 2014

У п'ятницю ввечері пастор Сергій приїхав додому, у Дніпропетровськ. Пройшли 10 сеансів хіміотерапії, явних результатів поки не видно. Ми робимо те, що можемо, а Бог може набагато більше. Всі: сім'я, церква, друзі – чекаємо чуда! Через 2 тижні – знову поїздка у клініку, зустріч з онкологом і продовження лікування. Брати і сестри, продовжуйте молитися. Спасибі вам всім!
26 жовтня 2014

Потрібна ваша молитовна підтримка. Пастор Сергій після променевої терапії дуже погано себе почуває – дуже важкий процес відновлення. Дуже сильно ослаблений імунітет, невеликі хрипи в легенях, сильно болить горло. Просимо молитися. Багато може ревна молитва праведного!
2 листопада 2014

Сьогодні о 5:30 відійшов у вічність наш батько, пастор, брат, друг Сергій Вінковський. Як він говорив про Джона Остіна: «Коли він пішов на небо, він радісно махав нам рукою!» Я впевнена, що і тато не упустив можливості нам радісно помахати рукою і в радості ввійти в Небеса, де для нього приготовлена нагорода як для доброго і вірного раба. Свій біг завершив, віру зберіг і тепер отримує свою нагороду на небесах!
Сторінка Сергія Вінковського, 9 листопада 2014

Підготував Дмитро Довбуш

 

Мені боляче!!!

Не тому, що російські війська в Криму.

Боляче тому, що диявольська агресія захлиснула уми християн, служителів, і ми загубилися, допустивши до серця злість.

Боляче, що ненависть до Путіна і Януковича (на мій погляд, жалюгідних і нещасних людей), змусила забути, що наша боротьба не проти крові та тіла.

Боляче, що християни доходять до ницості, висміюючи й критикуючи, не соромлячись власних висловлювань.

Вдумайтеся: «Не тішся, як ворог твій падає, а коли він спіткнеться, хай серце твоє не радіє, щоб Господь не побачив, і це не було в Його очах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе! Не пались на злочинців, не заздри безбожним, бо злому не буде майбутности, світильник безбожних погасне».

Ісус мав право називати фарисеїв «родом гадючим», і це право Йому давала Його любов (не ненависть) і готовність померти за них, як і за нас.

Боляче, що навіть служителі розміщують пости з лайкою і пошлістю, самі читаючи цю ницість і «пригощаючи» інших.

«Наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!» (Фил.4:8).

Боляче, коли християни поширюють відверту брехню тільки тому, що це відповідає їхнім поглядам і очікуванням. Чого тільки варте смакування «смерті» Януковича. «Не знаєте, якого ви духа…»

Боляче, бо, здається, забули, що «сила в Бога».

Радує, що не всі це забули.

Радує, що теперішня інтервенція спонукала до молитви.

Радує, що Україна має реальну можливість стати незалежною країною без будь-якої кабали з будь-якого боку.

Радує, що Україні відкривається можливість нести світло народам і звіщати Божу любов.

Я молюся за це і вірю. Бог з нами.

Сергій ВІНКОВСЬКИЙ,
4 березня 2014 р.

"Благовісник", 4,2014