Віра та життя

Надія під час бурі

Бог обіцяв пророку Захарії, що в останні дні Він буде вогненною стіною, що оточує Його народ: «Я стану для нього, говорить Господь, огняним муром навколо, і стану славою в середині його...» (Зах. 2:9). Також Ісая свідчить: «Бо твердинею став Ти для убогого в час його утиску, охороною від хуртовини, тінню від спеки, і дух тих насильників був немов хуртовина на стіну!» (Іс. 25:4). «І буде шатро удень тінню від спеки, і захистом та укриттям від негоди й дощу!» (Іс. 4:6).

Ці обітниці призначені для того, щоб нас заспокоїти, бо всі пророки попереджають нас про наближення великої бурі останніх днів, яка з усією люттю обрушиться на зведену Богом твердиню!

Ісус також говорив, що шторм, який наближається, буде настільки жахливим, що побачивши його, серця людей не витримають: «Люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні порушаться» (Лк. 21:26). Однак, Біблія нас запевняє, що Бог ніколи не звершував суду над народом чи суспільством, не відкривши спочатку Своїм пророкам про те, що має намір вчинити з ними: «Бо не чинить нічого Господь Бог, не виявивши таємниці Своєї Своїм рабам пророкам» (Ам. 3:7).

У цьому виявляється чудова Божа любов до Свого народу. Перед настанням неминучого Божого покарання, Бог завжди велів Своїм пророкам попереджати про грядущі біди, спонукуючи людей навернутися до Нього. Однак, як часто бачимо з біблійної історії, коли Він висловлював подібні попередження, люди не хотіли прислухатися (див. 2 Хр. 24:19).

Як завжди, людям такі застереження набридали. Це видно з того, як народ відреагував на пророцтво Ісаї. Вони сказали: «Не пророкуйте правдивого нам, говоріть нам гладеньке, передбачте оманливе». Ви можете собі уявити, до якого стану дійшли люди? Вони знали, що Ісая говорить істину, але їм набридло слухати про це. Вони за краще хотіли слухати «гладеньке». Іншими словами, вони казали: «Не проповідуй нам нічого, що може порушити звичний ритм нашого життя чи потурбувати нас!»

Такий же стан полонить Церкву Ісуса Христа й сьогодні. Віруючі люди, які роками віддано служили Ісу­су, тепер вмикають свої телевізори і дивляться репортажі про вчинене насильство, стихійні лиха, голод, злочинність і сучасну аморальність. З часом їхній розум просякає поганими новинами настільки, що серця грубіють і перестають сприймати дійсність. Для них навіть найбільш жахливі події стають «просто черговою новиною».

Я часто запитую себе: чи може на нас взагалі щось подіяти? Ми вже переслухали всі види поганих новин, які тільки можна почути. Яке ж ще залишилося нещастя чи стихійне лихо, яке може зворушити нас?

Улюблені, для Бога образливе таке ставлення Його народу! Це видно з попереджень, які прорік Єзекіїль. У часи його пророкування Ізраїль перебував у мирі з навколишніми народами і втішався добрими днями. Однак Господь звелів Єзекіїлю сказати їм: «І оберну Я цей Край на спустошення та на сплюндрування, і скінчиться пиха сили його, і опустошіють Ізраїлеві гори, так що не буде й перехожого...» (Єз. 33:28-29).

Пророк обходив всю землю вздовж і впоперек, кілька років проповідуючи послане слово. Але людям набридло його слухати. Бо ж минали роки, але жодне з його слів так і не збулося. Навпаки, народ ще більше процвітав! Нарешті, Єзекіїль не витримав і сказав: «Господи, нічого зі сказано Тобою так і не збулося! Тепер кожен насміхається наді мною!» Слухаючи пророка, Ізраїль говорив: «Увійдіть та послухайте, що це за слово, що виходить від Господа». «І прийдуть до тебе, як приходить народ, і сядуть перед тобою як Мій народ, і послухають твоїх слів, але їх не виконають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захланністю їхньою. І ось ти для них, як пісня кохання, красноголосий і добрий грач, і вони слухають слова твої, але їх не виконують! А коли оце прийде, ось воно вже приходить! то пізнають вони, що серед них був пророк».

Дозвольте запитати: чи ви не дійшли до такого стану, щоб сказати в серці своєму: «Я вже чув це все. Я нічого більше не хочу слухати!»? Якщо так, то будьте обережні!

Як було з церквами та суспільством минулого, те ж саме відбувається з Церквою й тепер — вона не схильна сприймати поганих новин!

Більшість церковних прихожан нині свідомо відкидають пророчі попередження про лихоліття, що насуваються. Насправді американська церква сьогодні пишається своїм благополуччям. Але, подібно до Ізраїля, ми тільки переживаємо затишшя перед бурею!

Поки Мойсей сорок днів перебував на горі, Ізраїль віддався духу беззаконня. Людям захотілося розваг та відпочинку, тому вони й залишили всяке благочестя. Ви пам'ятаєте, якими були результати: це закінчилось п'яними оргіями довкола золотого тельця.

Так і тепер, тисячі християн скидають із себе ярмо Христа й відкидають убік усі рамки та обмеження. Таку ж позицію займає преважна більшість книг та журналів у християнських магазинах. Схоже, що наші церковні лідери кажуть: «Розслабтеся, відпочиньте! Бог не такий вже суровий. Він наш Таточко, а ми всі Його діти, тому Він призначив для нас приємне проводження часу. Не дозволяйте, щоб хтось порушив вашу втіху!»

Важко повірити, що ізраїльтяни могли нагими танцювати довкола золотого ідола. Але ні на мить не допустіть думки про те, що те ж саме не може статися з сучасною церквою. Скоро ми з вами станемо свідками появи безсоромних, розпутних, святотатських форм релігії, що вийшли прямо з пекельної безодні. Біблія, дійсно, повідомляє, що настає час, коли Божий народ перестане соромитися. Та він уже й настав — у церкви зник будь-який сором. Ми вже настільки набачилися й начулися всього. Однак це лише початок!
Я вірю, що зараз ми переживаємо затишшя перед найбільшою бурею, будь-коли пережитою!

За ці роки я отримав безліч листів від людей, у яких вони писали: «Ти роками пророкував про те, що збираються грозові хмари і що нам загрожує крах. Але цим ти тільки налякав багатьох християн, які довірливо ставилися до твоїх слів. Насправді ж, сталося зовсім протилежне. Замість настання бурі ми спостерігаємо процвітання, потужне економічне зростання, яке побило усі рекорди. На горизонті немає жодної ознаки, яка б вказувала на те, що наближається крах».

Апостол Петро писав про те, що багато віруючих відреагують саме так: «Насамперед знайте оце, що в останні дні прийдуть із насмішками глузії, що ходитимуть за своїми пожадливостями, та й скажуть: «Де обітниця Його приходу? Бо від того часу, як позасинали наші батьки, усе залишається так від початку творіння» (2 Петр. 3:3-4). Іншими словами, люди скажуть: «Де ж так звана буря? Все відбувається, як завжди!»

Улюблені, Бог у минулому судився з суспільством за гріхи, набагато менші, ніж сьогодні є в Америці. Візьміть до уваги таке:

— Ще жоден народ не вбив стільки немовлят, як було вбито в Сполучених Штатах через аборти. Наша земля волає про помсту за кров цих дітей! Ми більше готові зберегти життя кита, ніж життя одного з наших немовлят.

— Америка стоїть на високому світовому рівні за кількістю позашлюбних вагітностей.

— Злочинність серед підлітків у цій країні є найвищою у всьому вільному світі.

— Американці витрачають більше грошей на їжу для собак, ніж на закордонні місії.

— Ми почали звеличувати гомосексуалістів та лесбіянок. Наша преса гучно аплодує «мужності» тих, хто публічно заявляє про свою статеву орієнтацію. І це тоді, коли нам варто було б плакати й сумувати про це! Телевізійний персонаж Еллен була звеличена як героїня, коли вона розкрила себе на національному телебаченні. Раніше б, бачачи таке, християни всієї країни впали б ниць і благали б Бога помилувати їх від такої аморальності.

— З усіх телестанцій велися репортажі зі зображенням напівголих жінок-лесбіянок у Флориді, які святкували «Тиждень гордості за товариство лесбіянок». Там зібралося близько 30 тис. жінок, які протягом тижня віддавалися всеношним п'яним оргіям. Місцеві представники влади аплодували їм, кажучи: «Як чудово, що всі вони сюди з'їхалися». Але як же засмутилося через це Боже серце! Радикальні гомосексуалісти величаються перед усім суспільством, але насправді вони нахабно кидають виклик прямо в обличчя Самого Бога!

— Америка безсоромно виставила Бога за двері шкіл і судових залів. Тепер навіть почався рух за те, щоб видалити Його ім'я з «Присяги на вірність» та грошових банкнот США. Люди не хочуть, щоб навіть це нагадувало їм про Його ім'я!

— П'ятдесят мільйонів американців курять марихуану, а мільйон інших не можуть вижити без героїну та інших сильних наркотиків.

— Наші школи перетворилися в бастіон богохульства та агностики. Наші діти були позбавлені всіх моральних стандартів і знань про Бога, тому вони реагують на це тим, що стають більш агресивними та бунтівними.

Бог погубив жителів Содому й покоління Ноя за гріхи набагато менші від наших. Як можна зверхньо надіятися, що, хоча ці народи отримали суворе покарання, ми зможемо його уникнути?

Я пам'ятаю, коли ще був хлопчаком, як ми почули тривожну вістку, яка вмить пробудила сонну Америку. Це була неділя, післяобідня пора, мирний чудовий день, коли наша сім'я їхала в одну провінційну церкву, де мій батько мав проповідувати. Ми саме спинилися біля кіоску з морозивом, коли раптом в машині по радіо прозвучав схвильований голос диктора: «Ми перериваємо цю програму, щоб передати вам останні новини: Японія скинула бомби на портову гавань Перл Харбор!» Я дотепер пам'ятаю, який вираз відбився на обличчі мого батька. Він був украй шокований такою неймовірною новиною.

Того вечора люди в церкві були розгублені. «Що сталося?» — голосно запитували вони. «Як нас могли так раптово бомбити?» У наступні дні ми всі затемнювали вікна наших будинків та шкіл. Кожен боявся раптового бомбардування і нападу!

Улюблені, буря, яка наближається, вразить нас таким же раптовим ударом. Вона прийде, як злодій уночі, принесе з собою паніку та невірство. Зараз ви можете думати: «Хай гряде буря! Коли прийде лихоліття, тоді буде видно, що робити. Я ж перебуваю в Божих руках. Тому готовий до всього — і ні про що не буду зайвий раз хвилюватися. Ісус проведе мене через бурю».

Але дозвольте запитати: для чого тоді Бог велить Своїм пророкам вийти на дахи будівель і попереджувати народ про небезпеку? Він хоче не лише попередити, але й викликати в нас бажання шукати Його! Він хоче викрити нас у наших спробах зняти ярмо Христове і зручно прилаштуватися у цьому світі. Він хоче, щоб ми не зводили свого погляду з Ісуса, щоб ми думали про те, що вгорі, й про небесне, тому що тільки це допоможе нам вистояти, коли розлютується буря!

Тепер дозвольте мені вказати вам на єдину надію під час грядущої бурі!

Перед самою Своєю смертю та воскресінням Ісус передбачив наближення жахливої бурі та її руйнівної сили. Він бачив, що буде попереду: Єрусалим оточено сильним військом, храм зруйнований, місто спалено до основ і тисячі людей загинуло на хрестах, зведених завойовниками. Відбудеться руйнування основ життя цілого суспільства!

Ісус був самим втіленням Божої любові. Але Він також попереджував, пророкував і плакав за народ, тому що знав, яка його чекає доля.

Якщо подумати, то обставини життя людей в часи Ісуса багато в чому нагадували наші — так само панував мир, спокій та благоденство. На вулицях спокійно гралися діти. Жодної ознаки наближення судного дня. Однак Ісус описує це суспільство як рід зміїний: священиків, які відбирали останнє у бідних вдів; насмішників, богохульників, блудників, ґвалтівників; занечищений дім молитви, наповнений міняйлами; служінь, наповнених вовками в овечих шкурах; лжесвідків, неправдомовців, злоріків, тих, хто любить задоволення, перелюбників, непокірних дітей. Він попереджав: «Вас невдовзі оточать вороги. Приготуйте ж свої серця, тому що наближається буря!»

У Біблії ніде не згадується про те, що Христос коли-небудь впадав у відчай, безнадію чи піддавався страху. Він не панікував і не зневірювався. Усу­переч усьому, що Він бачив, тому, що мало статися, Він знав, чим це закінчиться. Він знав, що пекельні ворота ніколи не здолають Божого народу!

Давид дає нам чітке уявлення про те, яку позицію займав Христос, знаючи про лихоліття, яке наближається. Він пророче говорив про Христа: «Мав я Господа завсіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався» (Дії 2:25). Це буквально означає: я завжди пробував у Його присутності й завжди дивився на Його обличчя, «тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочине в надії». Ось у чому полягав увесь секрет: Ісус завжди бачив перед Собою Отця! Він постійно усамітнювався в таємних місцях для спілкування зі Своїм Отцем. Бо ж тільки після єднання з Богом Ісус зміг вийти на служіння, будучи повністю впевненим, що Отець завжди пробуває з Ним: «Він по правиці моїй, щоб я не захитався».

Улюблені, щоб витримати цей удар бурі, яка наближається, нам треба підготуватися, щоб ніщо не похитало спокою нашого духу. Щоб це стало можливим, нам треба проводити час у Божій присутності й споглядати Його обличчя. Нам треба перебувати у Його присутності на своїх колінах, шукати Його обличчя, поки ми повністю не впевнимося, що Він по правиці від нас!

Бог нам ясно каже: «Хай не хвилюється ваше серце через те, що ви бачите довкола себе. Не зводьте свого погляду з Мене — і ви збережете свою радість!» І, як пророче говорив про це Давид, Ісус свідчив: «...Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм!» (Дії 2:28).
Ісус хоче нам сказати: «Я пройшов через те, через що вам належить пройти в останні часи. Я мав ті ж почуття, що й ви, тому що Я передбачав бурю, що наближається. Але Я біг у присутність Свого Отця, Який забирав усі Мої хвилювання! Він показав Мені, якими будуть результати Моєї жертви. У Його присутності Я знаходив радість, надію і набував спокою, який був потрібен, щоб знести все до самого кінця. Я мав мир і радість, тому що пробував із Ним!.. «І тіло моє відпочине в надії» (Дії 2:26).

Давид ВІЛКЕРСОН

"Благовісник", 1,2012