Благовісник

Віра та життя

Часу зустрічі змінити не можна

«Ви знаєте, що коли б господар дому знав, в котрій годині прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого. Будьте ж ви готові, бо Син Людський прийде тієї години, коли ви не думаєте…» (Лк.12:40).

Є прості істини, які потрібно знати, щоб не потрапити у надзвичайно складні обставини. Величезний обсяг знань чи, правильніше, купа інформаційного мотлоху, завантажена у розум сучасної людини — не завжди добра опора для вирішення простих практичних завдань, які ставить перед нами життя. «Серед іншого, ви мали б знати це…» — каже Ісус.

Ілюстрація Христа була зрозумілою його сучасникам, як, зрештою, зрозуміла і нам, хоча відстань у часі надзвичайно велика. Проблема злодійства, поширена у дні Христа, не втратила своєї актуальності й сьогодні. Різниця хіба що в обсягах краденого, і цей показник, на жаль, не на користь нашим сучасникам. Суть прикладу зрозуміла — господар, знаючи, що цієї ночі (дня) його відвідають злодії, пильнував би. Охоронці, камери відеоспостереження, зв'язок, електроживлення, замки і ґрати — все має працювати чітко і бездоганно. Не секрет, що тепер охоронні фірми процвітають, так само як і компанії з виготовлення броньованих дверей та охоронної сигналізації. Ми дуже ретельно пильнуємо за схоронністю матеріальних речей, які дочасні. Той, хто не пильнує, може втратити все.

«Ось іду, як злодій» — порівняння, як на мене, не зовсім доречне. Проте Ісус Сам порівнює Себе із злодієм, акцентуючи на несподіваності, неочікуваності, раптовості приходу небажаного «гостя». Його порада — будьте готові, готові завжди, оскільки Він прийде тієї години, коли не сподіваємося.

Що означає бути готовим? Для лікаря швидкої, поліцейського, рятувальника, прикордонника — у момент виклику негайно виїхати на місце пригоди.

Для євреїв, що готувалися вийти з Єгипту, готовність полягала ось в чім — бути одягнутими та взутими, маючи все необхідне під рукою, щоб вирушити в дорогу будь-якої миті. Безумовно, вони готувалися, збирали необхідне, чекали сигналу (2 М.12:11).

Тривалий час мені довелося працювати у пожежній охороні. Для команди пожежників бути готовим означало — через п'ять хвилин після отримання сигналу про загоряння або задимлення на об'єкті, бути на місці пожежі й приступити до її ліквідації.

А тепер зовсім простий, побутовий приклад. Ви чекаєте гостей. Готуєте обід, прибираєте в будинку, ще раз критично оглядаєте себе в дзеркалі. Нам однаково неприємно: чи коли гості прийшли передчасно (ми ще не все встигли зробити), чи ж коли вони запізнюються — наші плани потрібно різко поміняти. Щоб не виникало такого, ми ще й ще уточнюємо час — це важливо, коли готуєшся до зустрічі.

А як стосовно нашої готовності до зустрічі з Тим, у Кого повірили, Кому присвятили своє життя і серцях? Чи наближається день зустрічі? — Так! — Чи готуємося ми до неї? — Так! — Чи відбудеться ця зустріч? — Так! — Чи знаємо ми точний день і дату? — Ні!

Багато наших попередників і сучасників також осмілювалися брати на себе відповідальність змінити установлений Богом час зустрічі. Пам'ятаєте яскраві плакати про кінець світу 21 травня 2011? Десятки радіо- і телепрограм, коментарі «відомих експертів» із «судного» дня, «практичні» кроки деяких «християн» у В'єтнамі, що продавали все майно, щоб придбати квиток і доїхати до визначеного місця зустрічі з Христом. До речі, ми в Україні це вже проходили у 40-50-х роках минулого століття…

Чому духовне невігластво таке живуче? Чому як і сотні років тому, так і тепер є «спеціалісти» з визначення з точної дати приходу на землю Сина Божого? Грубо ігноруючи Слово Боже, ці лжепророки відвертають людину від істини Слова, а ця істина така: «Про день же той і час не знає ніхто — ані небесні ангели, ані Син, а тільки один Отець» (Мф.24:36), «тому, що Він визначив день, коли має справедливо судити цілий світ» (Дії 17:31)

Що ж у підсумку? Чому Бог такий принциповий щодо дня зустрічі? Чи не справедливіше було б знати точну дату й відповідно підготуватися? Президенти й уряди світу прийняли б відповідні закони, припинилися б війни й насильство, а народ нескінченними потоками йшов до храмів, щедро обдаровуючи пожертвами нужденних, калік, голодних, ущерть наповнюючи коштами церковні скарбниці. Пастори й провідники безстрашно сповіщали б з амвонів Істину без домішку конфесійності та без прикрас. Зрештою, Бог проповідувався б не тільки як Любов, але і як Огонь палючий. Коли б то знати про точний час...

А тепер приземлене запитання: скільки разів у нашому житті, знаючи про точний час, ми запізнювалися на роботу, в школу, на богослужіння, на поїзд, автобус, літак, на зустріч, нараду, конференцію, прийом до лікаря??? Можна продовжити, виходячи з власного гіркого досвіду.

Усе дуже просто. Бог, у Своїй премудрості, надзвичайно поважаючи право вибору і волі Свого творіння людини, ніколи не примушуватиме нас до дії датами судів, кар небесних, катаклізмів і т. і. Це не Божий метод. Це успішно застосовує Божий супротивник — диявол, змушуючи тремтіти в очікуванні призначеної «точної» дати, а потім розслабитися — і на цей раз пронесло, зрештою, як і з попередніми датами також нічого не відбулося. Мабуть, і в майбутньому не відбудеться. Звикаємо потроху, Біблію можна й на полицю закинути, бо «з тих пір, як повмирали наші батьки, від початку творіння все залишається без змін» (2 Петр. 3:4). «…Але день Господній прийде, як злодій вночі» — пам'ятаєте порівняння Христа зі злодієм?
А тому Його слово до тебе: будь готовий до зустрічі тепер, зараз, в цю мить. Адже ти Його щиро любиш і служиш Йому (ближньому) не з остраху перед судом, а тому, що це стало нормою щоденного духовного життя.

А тепер питання конкретне: якщо через п'ять хвилин зустріч із Ним — ти щасливий чи раптом затремтіли ноги і пересохли вуста?

Поки (не з нашої волі) ще б'ється серце, приготуймося до зустрічі. Тому що «не бариться Господь… але є довготерпеливий до нас, не бажаючи щоб хтось загинув, а щоб усі прийшли до каяття» (2 Петр.3:9).
…В одній із в'язниць суворого режиму, що на Рівненщині, ув'язнений звернувся до служителя з проханням терміново поговорити. Вони зайшли в приміщення, так звану «сушилку», і ув'язнений сказав: «Я хочу покаятися». «Гаразд, — відповів служитель, — завтра тут відбудеться служіння і ти зможеш це зробити». Проте ув'язнений наполягав: «Тільки зараз, я не хочу чекати завтра». Зрештою, він звершив молитву покаяння і пішов на зміну, в цех… Шматок гострого металу, відірвавшись від кріплення, несподівано пробив груди ув'язненого. У кареті швидкої, опритомнівши, він сказав супроводжуючому офіцеру: «Громадянине начальнику, передайте моїм братам що я встиг приготуватися до зустрічі в Царстві Небесному…» Він помер по дорозі в лікарню…

Приготувалися? Встигнемо? Не спізнимося?

Микола СИНЮК

"Благовісник", 1,2012