Головна

Про нас

Останній номер

Архів номерів

Статті

Замовити друкований варіант

Пожертвування

Інтернет-ресурси

Новини Церкви ХВЄ України


Актуальне запитання

Адреси церков ХВЄ та розклад богослужінь

 




Віра та життя

Оберiть вiрити

Усе наше життя збудоване на рішеннях. Ми можемо скільки хочемо говорити: «На все воля Божа», але без нашої волі, без нашого рішення Бог нічого в нашому житті зробити не може. Він пропонує нам допомогу і захист, але приймати її чи ні, залежить від нашого вибору.

Нам може видатися, що ми ніколи б не відкинули Божу допомогу і захист, але в реальності нерідко нехтуємо тим, що Бог нам пропонує. Чому там стається? Бо хочемо, щоб Бог спочатку щось зробив, а потім будемо вірити в це. Але все відбувається не так. Спочатку нам треба прийняти рішення вірити, а вже потім Бог буде діяти в нашому житті на підставі нашої віри.

У Писанні можемо побачити, як Бог не раз закликав Свій народ зробити усвідомлений вибір: служити Господу чи служити іншим богам. У Книзі Ісуса Навина ми знаходимо такий приклад: «А якщо зле в очах ваших служити Господеві, виберіть собі сьогодні, кому будете служити, чи богам, яким служили ваші батьки, що по тому боці Річки, та чи богам аморейським, що ви сидите в їхньому краї. А я та дім мій будемо служити Господеві» (Єг. 24:15).

Бог закликає нас служити Йому і покладатися на Нього. Однак ми самі повинні вибрати, кому будемо служити і на кого надіятися. В духовному світі у нас невеликий вибір: або ми служимо Богу, або дияволу. Служіння Богу — це вузький шлях віри, надії та любові. Служіння дияволу — широкий шлях, який може прикриватися різними оправданнями і добрими ділами. Але характеризується він завжди тим, що ми не хочемо підкорювати своє життя Богу. І є ще одна характеристика широкого шляху служіння (чи точніше підкорення): надія на будь-що, але не на Бога. На жаль, багато хто з християн потрапляє на цей гачок. Ми можемо навіть не помічати того, що віримо політикам, лікарям чи роботодавцям більше, ніж Богу.

У Книзі пророка Єремії Бог серйозно попереджує нас з цього приводу: «Проклятий той муж, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає! Благословенний той муж, що покладається на Господа, що Господь то надія його! І він буде, як дерево те, над водою посаджене, що над потоком пускає коріння свої, і не боїться, як прийде спекота…» (Єр. 17:5-8).

Для більшості віруючих очевидно, що Богу приємно, коли ми відвертаємося від зла, залишаємо гріховні звички, робимо добрі справи, допомагаємо нашим близьким, тобто намагаємося виконувати Божі заповіді. Але в Книзі пророка Єремії Бог говорить нам про те, на що ми часто не хочемо звертати уваги. Від того, на кого ми покладаємося, живучи в цьому світі, залежить те, чи будемо ми ходити в благословенні, чи будемо мати прокляття.

Чому людина, яка покладається на себе, на інших людей, на якусь організацію чи державу опиняється під прокляттям? Так же живе безліч хороших людей? За що ж їх спіткає прокляття? Відповідь дуже проста. Ми можемо знайти її в тій же Книзі пророка Єремії: «Бо дві речі лихі Мій народ учинив: покинули Мене, джерело живої води, щоб собі подовбати водозбори, водозбори поламані, що води не тримають» (Єр. 2:13); «Надіє Ізраїлева, Господи, посоромлені будуть усі, хто Тебе залишає! Ті, що Мене покидають, на піску будуть списані, бо вони покинули Господа, джерело живої води» (Єр. 17:13).

Бог говорить про водойми, які не можуть тримати води. Що це? Це надія на те, що в реальності не може нам допомогти. Можна навести величезний список таких водойм. Суть їх одна: ми обираємо щось чи когось, що буде задовольняти наші потреби. І в наші дні таких «водойм» стає дедалі більше. Людина вигадує все більше способів, як задовольнити свої потреби без Бога. Навіщо молитися про зцілення, якщо є лікарі та ліки? Навіщо просити мудрості у Бога, якщо ми маємо стільки знань та мудрості в цьому світі, що самі розберемося зі своїми проблемами? Навіщо покладатися на Бога в питаннях матеріального забезпечення, якщо у світі є стільки можливостей заробити гроші? Так думають не тільки невіруючі, а й багато християн. І така життєва позиція відкриває нас для прокляття, оскільки всі людські спроби задовольнити потреби або оманливі, або дуже обмежені.

Якщо ми хочемо мати Боже благословення, нам треба не тільки прагнути жити за Його заповідями. Це важлива частина нашого ходження з Богом, але не єдина. Фактично, навіть виконання Божої волі для нас завжди буде чимось складним, якщо ми не покладаємося на Бога, а намагаємося все робити своїми силами. Господь послав Свого Духа в наші серця, коли ми повірили в Нього, щоб ми могли бути світлом у темному світі (див. Мт. 5:13-16).

Зверніть увагу: спочатку Він говорить про те, хто ми, а потім вже говорить про добрі справи, які ми покликані звершати. Тобто Бог щось зробив в нас чи, точніше, Він зробив нас кимось, завдяки чому ми отримали здатність жити за Божими заповідями. Як це стосується до нашої теми? Ми можемо намагатися своїми силами бути хорошими й добрими. Але якщо ми не надіємося на Бога і на Його дію в нас, то далі чинимо, як невіруючі. Господь не планував, що ми будемо намагатися своїми силами любити, прощати й радіти в будь-яких обставинах. Ми можемо відчути й пережити Його силу тільки тоді, коли приймемо рішення покладатися не на себе і свої здібності, а на Бога і Його силу, що діє в нас.

У Першій книзі Самуїла є хороший приклад того, як нам треба надіятися на Бога у будь-яких складних ситуаціях: «І було Давидові дуже гірко, бо народ говорив, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, кожен обурився за синів своїх та за дочок своїх. Та Давид зміцнився Господом, Богом своїм. І запитав Давид Господа, говорячи: Чи мені гнатися за тією ордою, чи дожену її? А Він відказав йому: Женися, бо конче доженеш, і конче визволиш» (1 Сам. 30:6-8).

Ви можете самостійно прочитати, як Давид і його люди потрапили у важку, майже безвихідну ситуацію, яка мала б стати для них великою трагедією. Вони втратили не тільки своє майно, а й свої сім’ї. Але що в цих обставинах робить Давид? Він зміцнюється надією на Господа! Він не просто став молитися і вмовляти Бога якось допомогти їм, продовжуючи думати, як все погано. Такі молитви навряд чи допомогли б. Він обрав надію на Бога. А в Бога щодо цієї ситуації вже була відповідь, у Нього було рішення цієї проблеми. Однак, якби Давид не вирішив довіритися Богові, це рішення так і не втілилося б у життя.

З чим би ми нині не стикалися, нам треба усвідомлено обрати вірити Богові, покладатися на Нього. Наші почуття і думки при цьому можуть бути під сильним тиском обставин, що оточують нас. Але ми все одно вільні, щоб зробити вибір. Жоден тиск не зможе спинити нас у нашій вірі, якщо ми самі не піддамося цьому тиску.

Вибирати вірити Богу нам треба кожен день. Не важливо, перебуваємо ми тепер під тиском проблем, чи ж у нас все добре. Коли ми постійно приймаємо правильні рішення, вони стають природними для нас. Давид багато разів приймав рішення вірити Богові, надіятися на Нього. Тому і в цій ситуації, як і у випадку з Голіафом, цей рішення було природнім.

Бог хоче, щоб ми надіялися тільки на Нього. Він може діяти через людей і організації, Він може дати нам мудрість і силу, щоб ми могли почати робити неможливе.

Сергій ПОЛЯКОВ,
www.bogblag.info

"Благовісник", 4,2011

Українська християнська поезія