Віра та життя

«Мокра» iсторiя

Якось одна віруюча сестра попросила мене потримати на руках її дитину, поки вона зайде в магазин. Хлопчина був уже не немовля, але ще досить малий. Одягнутий у прості колготки, легку сорочку, так як діло було літом. Залюбки узявши його на руки, я одразу ж пригорнув його до себе, мимоволі згадуючи ранні дні власних дітей. Я був повний ентузіазму послужити сестрі, тим більше, що мова йшла про якихось п’ять-десять хвилин. Усміхненим лицем я повернувся до дитинки і заагукав своєму несподіваному підопічному. А знайома тим часом щось шукала у своїй сумочці. Нарешті вона знайшла, що потрібно, і рушила до дверей магазину. «Тільки я давно його вже не переодягала, — несподівано повернувшись до мене, сказала вона. — Так що будьте з ним обережніше, щоб не намочив!»

Мені соромно признаватися, але моє ставлення до ситуації різко змінилося. «Ось тільки цього мені ще не вистачало, — став я нервувати, — щоб мене зараз ще намочили!» Обличчя хлопчини вже не здавалося мені таким гарненьким. Його спокійна поведінка, яка радувала мене хвилю тому, тепер викликала занепокоєння: «О, затих… Напевне зараз…» Мимоволі мої руки з дитинкою відсторонилися від мого тіла, очі розширилися, а на лиці з’явився вираз, який дублює широковідоме: «Ма-а-амо!» Так я стояв з хлопчиною до повернення знайомої з магазину, в напрузі, готовий будь-якої миті… ну, ви розумієте… Ці п’ять хвилин для мене були як п’ять років…

Те, що сталося зі мною, нагадало мені про один вид ґрунту з Ісусової притчі: «А що на кам’янистому ґрунті, — це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, — і за час випробування відпадають». Віра таких людей — як те немовля у моїй історії. Люди тримаються християнської віри, та готові миттєво зректися її, як тільки це грозить їм проблемами. Витрати жертовного служіння не для них. Боже, бережи нас від цього! Ми кожен несемо в собі потенційну небезпеку стати подібними людьми. Хто може з нас сказати: «Я вже до крові боровся» (див. Євр. 12:4). Подякуймо Богові за його милість до нас, попросімо у Нього твердості у вірі й випробуймо себе цією історією щодо ставлення до Христа і нашої віри.

Михайло ЮНАКОВСЬКИЙ

"Благовісник", 4,2011