Віра та життя

Хто в домі «голова»?

Нещодавно я стала свідком того, як в одній із популярних соціальних мереж спалахнула гаряча дискусія щодо ролі жінки в сім’ї. На превеликий жаль, люди, що позиціонують себе християнами, ніяк не могли погодитися з тим, що в сім’ї дружина підвладна своєму чоловікові. Деякі учасники дискусії навіть здивовано питали: «Де таке в Біблії написано?»

Читаючи коментарі, я починаю розуміти, що християнство для багатьох «віруючих» носить лише формальний характер. Адже для того, щоб дізнатися про біблійний погляд на сімейні стосунки, навіть не потрібно заглиблюватися в тонкощі теології. Святе Письмо чітко говорить: «Бо чоловік голова дружини, як і Христос Голова Церкви, Сам Спаситель тіла!» (Еф. 5:23) та «Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, а жінці голова чоловік, голова ж Христові Бог» (1 Кор. 11:3).

Читаючи ці відомі вірші з Біблії, у людини з тверезим розумом (і наявністю елементарного логічного мислення) не може виникнути й тіні сумніву щодо розподілення ролей між чоловіком і дружиною в сім’ї. Адже Писання стверджує, що чоловік — голова жінці, тобто приймає кінцеве рішення і бере відповідальність за нього. Мова не йде про рівноправність чи дозвіл від Бога вирішити між собою, хто буде «головним». Також не йдеться про те, що чоловік має головувати тільки за згодою дружини.

Хто домагається паритету в стосунках, той твердить, що Христос не є головою Церкви. Пастор Анатолій Кліновський якось сказав, що «дружина кориться чоловікові пропорційно тому, наскільки вона кориться Христу». Напевно, біблійна паралель між стосунками в сім’ї та стосунками між Церквою й Христом є саме для тих, хто намагається знайти лазівку в Законі Божому. На жаль, таке поняття, як «покора» нашій людській природі неприємне й небажане. Нам хочеться, щоб Біблія писала тільки те, що зручне й приємне для виконання. Якщо ж деякі з біблійних принципів не збігаються з нашими поглядами на життя, ми просто заплющуємо на це очі.

Першочергова ціль Святого Писання — інструктувати людей у всіх сферах життя. Біблія — це безцінний скарб, збірка настанов і порад не мислителів чи філософів, а Самого Бога — Творця всесвіту, і Йому можна довіряти. Уявіть, що ви придбали дорогий годинник. Таких у світі є лише десять екземплярів. Його механізм і дизайн – ручна робота одного із найкращих годинникарів. Ви насолоджуєтесь ексклюзивністю, носячи його на руці, захоплено розповідаєте друзям про всі особливості. Але одного дня виявляєте, що годинник зламався. Що ви робитимете? До кого звернетеся за допомогою? До сусідів, друзів, колег по роботі? Напевно, ні. Ніхто не зможе допомогти, окрім того, хто його створив.

Погодьтеся, друзі, що наше життя набагато цінніше за будь-який годинник. Чому ж годинники ми ремонтуємо в майстрів, а своє життя довіряємо кому завгодно – психологам, журналам, телебаченню — тільки не Тому, Хто його створив. Ніхто, окрім Бога, не може знати, як для нас, людей, буде краще. І якщо Бог говорить, що жінка має бути підвладною чоловікові, не потрібно доводити протилежне або вигадувати свій метод.

Звичайно, у нашому емансипованому суспільстві для багатьох жінок ці слова звучать як вирок. Амбіційні феміністки, яких немало навіть у церквах, намагаються зберегти власний суверенітет, хоча й дивуються, коли довго не можуть зустріти свого «принца», або вже в шлюбі постійно «воюють за владу»: борються з чоловіком, врешті-решт перемагають його, а потім не розуміють, чому він став таким безвольним, неініціативним, нерішучим.

Іноді для того, щоб бути щасливими, потрібно зробити, на перший погляд, парадоксальні речі («Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже» (Лк. 9:24). Замість того, щоб у сімейному житті «тягнути ковдру на себе», віддайте кермо влади чоловікові, якому воно по праву належить. Творіть свого чоловіка своїм послухом та покорою. Довіртеся Богові та своєму коханому. Саме тоді кожна з нас зможе розкритись як жінка й відчути справжню насолоду в любові й безпеці за широкими плечима свого єдиного! Пам’ятаймо: «Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його» (Пр. 14:1).

Марічка ГАЛЮК

"Благовісник", 3,2011