|
|
Віра та життя
Неправда
Пам’ятаю невеликий епізод із дитинства. Мама дала мені гроші і послала по хліб. Я приніс. Увечері приїхав з роботи батько. Ми сіли вечеряти, а я по-дитячому з цікавістю слухав розмову батьків. «Купила сьогодні молока, купила хліба, — розповідала мама татові, переповідаючи йому події дня, що минав. — Купила ще те й те…»
Від такого неприхованого обману я мало не поперхнувся. «Мамо, — сказав я ображено, — Це не ти хліба купила, а я!» Мама повернула до мене своє добре обличчя і сказала: «Ну, це так! Тільки є одне «але». Якби я не дала тобі грошей, то ти б нічого не купив! Важливо не те, що ти сходив у магазин, а те, хто за це заплатив. Я ж заплатила, правда? Тому й кажу татові, що купила хліба».
Зізнаюсь, я тоді так і не зрозумів до кінця, чому хліб купила мама, а не я. Розуміння цього прийшло до мене пізніше, після мого навернення, коли я прочитав у Біблії таку фразу: «Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона» (1 Кор. 15:10). У християн завжди є спокуса приписати плоди свої праці тому завзяттю, яке вони виявляють. Але істина полягає в тому, що все, що ми значимо і можемо, — це все благодать, це Божа дія в нас!
Тепер я зрозумів правоту маминих слів, і вже не сперечаюся з нею, навіть заочно. Важливий той, хто заплатив! Це допомагає мені не гордитися тими досягненнями, які є нічим іншим, як Його життям у мені.
Михайло Юнаковський
"Благовісник", 3,2011
|
|
|
|
|