Віра та життя

Посвятити дiтей Боговi

Не політика та економіка визначають майбутнє наших дітей, а наше ставлення до них і наші стосунки з Богом. Багато батьків, на жаль, навіть не уявляють, який колосальний вплив вони здійснюють на життя своїх дітей. Деякі мами й тати дивуються, чому їхня дитина, яка ходила в церкву і недільну школу, в 14 років раптом перестає вірити. Я дам відповідь: вона побачила, що вдома ви одні, а в церкві зовсім інші. Вона не захотіла бути людиною подвійних стандартів.

Вони не захотіли бути людьми подвійних стандартів.

Мене дивують три юнаки, про яких розповідає Біблія. Вони були в підлітковому віці, коли їхній народ потрапив у полон. Цар вирішив взяти юнаків полоненої країни і сформувати в них певне ставлення до життя, вкласти в них свої цінності, щоб вони могли служити йому. У свій час батьки здійснили неймовірний вплив на цих трьох юнаків. Їх забрали від них і повели в іншу країну, ті ж вирішили не осквернятися стравами з царського столу. Що змогли вкласти батьки в дитячі серця, що в них залишився внутрішній стержень віри і правильне ставлення до життя?

Хто сказав, що виховання наших дітей — відповідальність школи? Даниїл, один з полонених пророків, перейняв від батьків величезний спадок — стосунки з Богом. Політики приходили й відходили, царі змінювалися, а цей юнак навчився служити Богові й бути корисним для свого народу і своєї держави. Ніхто не зміг сильніше вплинути на нього, ніж його батьки. Вони щось встигли дати своєму синові до настання підліткового віку.

Ми намагаємося зробити своє життя більш комфортним. Нам не подобається, коли діти відволікають нас від якихось важливих справ, тим більше якщо це стосується служіння Богові. Ми іноді роздумуємо: «Куплю дитині комп’ютер, щоб вона була чимсь зайнята і не заважала». Ми намагаємося заповнити час і душу дитини якимись іграми, тим самим пропонуючи їй замінники цінностей.

Багато хто з нас прагнув мати своїх дітей так само, як і Анна, про яку записано в Першій книзі Самуїла. Але, випросивши в Бога дитинку, ми не зробили того, що зробила ця жінка. Щоб виховати мужа Божого, пророка Самуїла, Анна віддала його на служіння Богові. Її сину було три з половиною роки, коли вона привела його в дім Божий. У цьому приклад батькам, з якого віку треба починати наставляти дитину, щоб вона потім радувала їх в житті. Моя порада: як тільки ваша дитина буде віднята від грудей, несіть її в дім Божий, присвячуйте її Богові.

У Біблії написано, що Анна не переставала турбуватися про сина. Але вона зуміла зробити щось велике в його житті — вона присвятила його Господу. Саме цього нам так часто не вистачає — здатності довіряти Богові більше, ніж собі. Тому ми хвилюємося, переживаємо, хочемо дати своїм чадам все найкраще: додаткову освіту, наймодніший одяг, іграшки, але перестаємо довіряти Богові. Ми обманюємося, якщо вважаємо, що дитина, коли виросте, сама визначиться, як їй жити і у що вірити.

Ви думаєте, що ваші діти з молоком матерів успадкують знання Слова Божого, а також праведність та святість? Погляньте на великих людей з Біблії і зрозумієте, що завжди були ті, хто здійснив на них неймовірний вплив. Це їхні батьки.

Іноді ми намагаємося домовитися з дітьми, підкупити їх, тому що це найпростіше. Але в Біблії не написано, що Ісус ходив у храм тому, що тато обіцяв Йому велосипед. Не написано, що Даниїл захотів отримати хорошу освіту, тому що мама йому щось пообіцяла. Обов’язок батьків — передати своїм дітям духовні цінності, навіть якщо ваші батьки у свій час не зробили цього для вас.

Багато батьків живуть з почуттям вини, що чогось не змогли дати своїм дітям, коли вони були маленькі. Тому продовжують опікувати їх навіть тоді, коли їм за сорок. Але все, що потрібно вашим дітям, — це показати щирі стосунки з Богом і з ними.

Едуард ГРАБОВЕНКО, начальствуючий єпископ Російської Церкви ХВЄ

"Благовісник", 2,2011