Віддайте кесареві кесареве

Бог передбачив інститут держави. Для того, щоб вона успішно розвивалась, формується державна політика в різних напрямках її діяльності. Позитивна динаміка спостерігається лише тоді, коли ці процеси відбуваються відповідно до засад Святого Письма.

Один із найбільш проблемних секторів держави — податковий, який має безпосередній вплив на її економіку та соціальне становище громадян. З одного боку, ми чуємо, що податки надзвичайно обтяжливі та в окремих випадках непосильні, з іншого — що левова частка економіки перебуває в тіні, а тому абсолютно не задіяна в податковому процесі. Тобто несплата податків набула масового характеру. Тож як віруюча людина має ставитися до сплати податків? Ми живемо в християнській державі, тому звернімо увагу на те, що нам про це наболіле питання каже Боже Слово.

Коли податкові зобов’язання виконувати нелегко, порушена тема сприймається з невдоволенням та обуренням, нібито хтось від когось щось вимагає. Так зазвичай реагують люди, які шукають легкого християнства, придуманого для самозаспокоєння, ті, хто не хоче нести ніяких обов’язків, хто заради власної вигоди йде на компроміс із неправдою. Чомусь до ухиляння від сплати податків вдаються передусім не малозабезпечені, а ті, хто отримує непогані прибутки, а то й надприбутки.

Як би нам не хотілось цього робити, але Сам Ісус Христос заохочував сплачувати податки: «Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його. І посилають до Нього своїх учнів з іродіянами, і кажуть: «Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти. Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?» А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: «Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте? Покажіть Мені гріш податковий». І принесли динарія Йому. А Він каже до них: «Чий це образ і напис?» Ті відказують: «Кесарів». Тоді каже Він їм: «Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже» (Мт.22:15-21).

Податки були важким тягарем для ізраїльтян. Тим більше, що ними їх обкладала влада Римської імперії. Зрозуміло, що на якісь особливі вигоди та зручності за сплачені побори їм годі було й надіятися. Євреї давали податки окупантам із обуренням і невдоволенням. Крім цього, митники стягували з євреїв більше, про що свідчать слова Івана Хрестителя: «Не стягайте нічого над те, що вам звелено» (Лк.3:13) до тих, хто покаявся у своїх гріхах та захотів жити по-новому.

Яке призначення податків? За своєю сутністю податки — це плата громадян за суспільні блага, що надає їм держава, виконуючи свої функції. Проблеми у сфері оподаткування призводить до бюджетного дефіциту. Несплата податків породжує труднощі соціального характеру, порушує правила чесної конкуренції, сприяє росту корупції. Мабуть, ми не знайдемо людини, яка б відмовилася від соціальних гарантій для себе. Навпаки — кожен шукає можливостей їх забезпечити, причому часто нечесними шляхами, що свідчить про низьку правову свідомість наших співвітчизників.

Ухиляння від сплати податків тією чи іншою мірою притаманне будь-якому суспільству. Особливо в тому, у якому держава не забезпечує відповідного обсягу послуг та зручностей. Проте це не повинно стати причиною, щоб ухилятися від податків, вдаючись до приховування доходів, виплати та отримання заробітної плати в конвертах, неофіційного ведення підприємницької діяльності, фіктивного оформлення інвалідності та інших статусів тощо. Згідно з принципами християнської моралі, це неправда. Слід зауважити, що ухиляння від податків, зборів та інших обов’язкових платежів, згідно з чинним законодавством, —злочин, за який передбачене покарання.

Приховуючи розмір своїх доходів, людина провокує себе на інші правопорушення: подає фіктивні декларації та довідки в органи соціального захисту для отримання соціальних гарантій та допомог. Такі дії в кожній цивілізованій країні розцінюються як посягання на кошти інвалідів, сиріт, хворих, людей, які потрапили в різні складні життєві обставини.

Апостол Павло знав, що значна частина податків у Римській імперії тратилася на ведення розпусного, аморального способу життя імператорів, задоволення їхніх забаганок, на утримання ворожого євреям війська. Проте він, жодним чином не виправдовуючи злодіянь римської влади, закликає сплачувати їх: «Тож віддайте належне усім: кому податок — податок, кому мито — мито, кому страх — страх, кому честь — честь» (Рим.13:7). Чому? Насамперед тому, що Сам Бог допустив таку владу. Крім того, апостол пояснював, що однією з найголовніших функцій державної влади було і є забезпечення правопорядку, дотримання гарантій прав та безпеки громадян: «Володар — Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недармо він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві… Через це ви й податки даєте, бо вони служителі Божі, саме тим завжди зайняті» (Рим.13:4-6).

Отже, апостол Павло чітко вказує, що податки спрямовані на оплату послуг чиновників, які покликані служити народу, створюючи йому комфортне, безпечне та зручне життя. І якщо вони неналежно виконують функціональні обов’язки, то не слід ламати систему державного устрою, тому що багато хто безневинно постраждає. Потрібно викорінювати причини зла.

Якщо сплачування податків у державах із розвинутими демократичними інститутами кожен громадянин усвідомлює як обов’язок, то тим більше це стосується правдивих християн, незалежно від їхнього місця проживання та настроїв того соціального середовища, у якому перебувають. Вони повинні не приховувати своїх прибутків, не шукати шляхів невиконання податкових зобов’язань, а сумлінно сплачувати податки, покладаючи відповідальність за їх розподіл та використання на представників влади.

Ігор КРОЩУК

"Благовісник", 4,2018