Теологія

Плід і дари Святого Духа

Дуже важливо чітко розуміти відмінність між цими двома виразами. «Плід» — це природний результат внутрішніх принципів життя, наслідок процесу постійного зростання. Плід вимагає часу для розвитку і набуває досконалості за допомогою багатьох зовнішніх факторів, таких, як вода, світло, сонце і т.і.

На відміну від плоду, дари отримують ззовні завдяки щедрості особи. Вони зазвичай довершені, хоча той, хто ними користується, може зробити їх більш досконалими. Наприклад, коли хто-небудь отримує фотоапарат у подарунок, то спочатку вивчає його можливості, а потім удосконалює своє уміння користуватися ним. Отже, можна зробити висновок, що плід зростає поступово, зсередини, тоді як дари даються одразу із зовні. Це грубе визначення, але воно допомагає усвідомити відмінність між цими двома виразами, яку необхідно враховувати.

Плід Духа з’являється як вираження і наслідок божественного життя, яке було дароване тим, хто увірував. Плоди зазвичай проявляються поступово, через процес зростання в благодаті. Їх «дозрівання» прискорюється завдяки таким зовнішнім засобам благодаті, як християнське спілкування, духовне служіння, зовнішні обставини, а передусім – завдяки єднанню душі з Богом. Плід може кращати протягом усього християнського життя, і, відповідно, святість повинна постійно зростати.

Дари ж Духа можна отримати раптово в будь-який період життя. Новий Заповіт ясно свідчить, що деякі віруючі отримали дар, коли на них зійшов Святий Дух. Інші дари отримували християни в різні знакові відрізки свого життєвого шляху (наприклад, 1Тим. 4:14 — найімовірніше, Тимофій отримав певний дар з нагоди свого обрання для духовного служіння, Дії 16:1-3). Дари можна бажати і просити в будь-який час (1 Кор. 12:31; 1 Кор. 14:13).

Дари Святого Духа, здається, не залежать від досвіду того, хто вірує, звичайно, за умови, що Господь вважає людину достойною їх. Вони проявляються більшою мірою не з внутрішнього життя особи, а є наслідком суверенної дії великого Подавателя.

Любов — це не духовний дар. Любов — це перший і найголовніший плід Духа. Божа любов, яка проявляється в житті віруючих, віддана Духу Христа і настільки чудова, що у нас виникає думка, що Павло в 1 Кор. 13 описує ідеального християнина, щоб його звеличити.

Ми хочемо абсолютно висвітлити той факт, що любов меншою мірою є даром, ніж плодом. У Першому посланні до коринтян, 14:1, її відокремлюють від духовних дарів. Це досить не по-біблійному, якщо сказати: «Я шукаю любов – найперший з усіх дарів». Багато хто говорить так, але любов не згадується серед дев’яти дарів Духа (див. 1 Кор. 12:8-11). Замість переконання, що любов, описана в 1 Кор. 13, потрапляючи в серце, розвивається як досконалий дар Бога, нам слід усвідомити, що вона – плід дії божественного принципу в серці особи. Любов удосконалиться тільки через постійне внутрішнє спілкування з Господом.
Необхідно зауважити два важливі факти, що стосуються співвідношення між дарами і плодом: 1) Дев’ять дарів, згаданих у 1 Кор. 12:8-11, і дев’ять видів плоду (Гал. 5:22) є досить відмінні. 2) Великий розділ про любов (1 Кор. 13) розташований між двома іншими більш важливими, присвяченими духовним дарам, і становить істотну частину розповіді про наш предмет.

Перший факт учить нас, що дари і плоди повинні врівноважуватися. Інший свідчить нам, що вони міцно пов’язані. Коли апостол писав: «Тож дбайте ревно про ліпші дари, а я вам покажу путь іще кращу» (1 Кор. 12:31), він не мав наміру довести, що ми повинні нехтувати духовними плодами. Він застерігає нас, спонукуючи до балансу в розумінні дарів і плодів та до духовних цінностей. Найважливіше у всьому цьому — схожість із Христом, яка має в нас постійно збільшуватися. Убивчий самообман – думати, що дари можуть займати місце плоду.

Духовні дари без любові — ніщо. Павло переконливо пояснив це в 13 розділі Першого послання до коринтян. Він описує духовні дари в їх вищих формах, а потім руйнує написану картину одним ударом! Дари говоріння мовами, пророцтва, знання і віри — усі без винятку – не звільняють від покарання, якщо використовувалися без любові. Це хвилююче місце. Воно, без сумніву, украй важливе для тих, хто претендує на причетність до П’ятидесятниці.

Дональд ДЖІ,
"Благовісник", 3,2010