Сутність та значення хрещення Святим Духом

«Коли ж почався день П’ятидесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом. А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою…» (Дiї 2:1-6).

Повернімося на мить у часи пророка Іллі. Божий народ у духовному занепаді. Єгова більше не хвилює їхніх умів. Вони самі знають, що робити зі своїм життям. Вони мали змогу чути Божих пророків, які проголошували істину. Проте прислухалися й до тих пророків, які служили іншим богам, і не знали, який вибір зробити. І одного дня Ілля сказав до народу: «А чому б вам не піднятися зі мною на гору Карміл». І одну дуже важливу пораду дав ізраїльському народу: «Якщо Єгова — Бог, то поклоняйтеся Йому й служіть Йому. А якщо Ваал ваш бог — то йдіть услід за ним».

Люди нічого не відповіли на ці слова. Вони слухали пророка, але не знали, як зробити правильний вибір. Тоді пророк Ілля сказав, що є один шлях, який допоможе їм вибрати, за ким іти: треба покласти жертву на жертовник — і Той Бог, Який є істинним, зішле Свій вогонь і прийме цю жертву.

І ми знаємо, що неправдиві пророки робили дуже багато. Але все, що вони могли, то лише говорити, співати, кричати й танцювати. Та нічого не відбувалося. Відповіді не було. І тоді Ілля сказав: «Господи, Боже Ізраїлю, покажи, що лише Ти один — істинний Бог і Ти змінюєш серця людей». У ту ж мить вогонь спав на жертву. І всі люди загукали: «Єгова — Бог!»

Ця історія змальовує картину сучасного світу. Люди слухають різні новини. Їм розповідають, як їхнє життя може змінитися. Багато проповідників у різних церквах радять людям, що і як їм потрібно робити у своєму житті. Але доти, доки Святий Дух не зійде на людину, ми нічого не зможемо змінити. Ось чому дуже важливо зробити це основою нашої проповіді.

День сходження Духа Святого — одна з найзначніших подій в історії людства.

Можна не знати, як сходить Дух Святий, але стан серця має значення

Коли Христос прийшов на цю землю — одне з пророцтв збулося: на землю прийшов Еммануїл, що означає «з нами Бог». Та коли на землю прийшов Дух Святий, збулося пророцтво, проголошене Ісусом. І це пророцтво стверджувало, що Дух Святий увійде у вас. І коли зійшов Дух Святий на учнів, люди не розуміли, як це сталося. Вони не знали, як відбувається хрещення Святим Духом, не читали книг про це і не знали, чого їм чекати. Але є одна важлива істина, яку потрібно знати: ви можете нічого не знати про те, як сходить Дух Святий, але стан серця має значення. Усе, що потрібно Богові, — це правильний внутрішній стан. Ти повинен відкрити перед Ним своє серце й покірно прийняти все, що Він робить. Ця істина — на всі часи.

У нас є багато стереотипів поведінки. І ми, напевно, вважали б поведінку Корнилія неприйнятною. Коли апостол Петро прийшов у його дім, то став проповідувати Євангелію. Проповідник, напевно, мав би закінчити промову, сказати «амінь», закликати до вівтаря. Та Корнилій не чекав цих слів, не чекав особливого заклику підняти руку чи зробити ще щось. Він був готовий отримати від Бога все, що Він дасть йому. І тому Дух Святий вирішив не чекати до кінця проповіді Петра. Він зійшов на Корнилія, тому що його серце було готовим.

Дух Святий призначений для всіх

У другому розділі книги Дій святих апостолів сказано, що Дух Святий зійшов на всіх, хто був у горниці. І з того часу нічого не змінилося, тому що Дух Святий призначений для всіх, хто визнає Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Боже обрання чітке й зрозуміле для нас. Немає такої людини, яка любить Ісуса, але не може бути сповненою Духом Святим. Але ми повинні нині постійно просити Бога: «Боже, зішли на нас Дух Святий знову!»

Шукаймо сповнення Святим Духом

У день П’ятидесятниці послідовники Ісуса сповнилися Святим Духом. І я хотів би зупинитися на слові «сповнилися». Воно мені видається дуже важливим та цікавим. Слово, яке було перекладене як «сповнилися», ужите також в уривку, де йдеться про страждання Христа. Там сказано, що коли Він прагнув, воїни взяли губку й наповнили її оцтом. Таким чином вони хотіли втамувати Його спрагу.
Коли Дух Святий приходить і наповнює нас, у цьому процесі не ми відіграємо провідну роль і навіть не Церква в цілому. Важливим є те, що сповнює наше життя.

Уявіть собі губку, яка наповнена водою. Що особливого в губці? Якщо губка нічим не просякнута, не наповнена, ніхто не буде її використовувати. Але якщо ви наповнюєте губку певним розчином, вона стає придатною для використання. Тому для нас головна не губка, а те, чим вона просякнута. Губка може бути красивою, але справа не в ній. Справа в тому, чим сповнюється твоє життя.

Тому шукаймо сповнення Святим Духом, бо Церква сама по собі нічого не може запропонувати світу. Без Святого Духа вона буде безплідною. І життя будь-якої людини без Духа Святого марне.

Коли Святий Дух зійшов й увійшов в апостолів, їх перестало хвилювати те, ким були вони. Вони стали ділитися з людьми, із цим світом Божою присутністю, яка була в них. Визнаймо для себе: п’ятидесятники нічого не можуть дати цьому світу, а Дух Святий може. І якщо в нас немає Духа Святого, якщо ми не сповнені Ним, ми безплідні.

Одна краплина Духа Святого може змінити все

Немає значення, скільки краплин Духа Святого потрапляє з твого життя в життя іншої людини. Одна краплина Духа Святого може повністю змінити її.

В Євангелії описується розмова Христа з жінкою-сирофінікійкою. У неї була хвора донька. Вона підійшла до Ісуса й сказала: «Зціли мою доньку, будь ласка». Він відповів: «Не добре забирати їжу в дітей і віддавати псам», — на що вона відказала: «Але й собаки їдять крихти, які падають зі столу». Й Ісус дав їй одну маленьку крихту для зцілення її доньки, хоча вона не була призначена для неї. Але цього їй було достатньо — одна маленька крихта дала зцілення цій дівчинці.

Ця історія зображає дію Духа Святого. Одна крихта Святого Духа може змінити будь-яке життя, навіть того, хто хоче закінчити життя самогубством. Одна краплина Святого Духа спасає сім’ї. Одна краплина Святого Духа може змінювати навіть нації. Святий Дух може змінити все і назавжди.

І в цьому процесі важливі не ми, навіть не Церква, а Дух Святий, Який виливається в наше життя. Ми не віримо в кроплення водою, але я хочу, щоб усі ми були наповнені Святим Духом і проливали Його силу на інших людей.

Не втрачаймо того, що найважливіше

Чесно кажучи, я сьогодні боюся п’ятидесятницької церкви, тому що ми можемо використовувати різні слова, співати пісні, які нам подобаються, сповідувати свою віру й у той же час не опиратися на Святого Духа. П’ятидесятники повинні мати бажання отримувати Святого Духа й переживати Його силу. Кажу вам переконливо: світ не чекає нашого вчення, світ не потребує нашої п’ятидесятницької культури. Світу не цікаве те, що ми робимо. Знаєте, чого потребує цей світ? Однієї краплини Святого Духа, яка витікає з нашого життя!

Я хочу, щоб моє життя й життя всіх п’ятидесятницьких церков було наче губка, сповнена помазанням Святого Духа. Щоб ми могли нести людям ніщо інше, як Святого Духа й відчуття постійної Божої присутності в житті.

Коли ми зрозуміємо, що все наше служіння полягає в тому, щоб ділитися тим помазанням, яке ми отримали від Бога, тоді ми почнемо по-іншому служити Богові й людям. Дуже часто, на жаль, нас хвилюють другорядні речі. І ми втрачаємо з поля зору те, що є найважливішим.

Коли сходить Дух Святий, всі дізнаються про це

Коли апостоли отримали Духа Святого, довкола них зібрався великий натовп, хоча там не було радіо, реклами, фейсбука. Як же люди дізналися про це? А так, що коли Дух Святий сходить на Божий народ, усі люди навколо дізнаються про це. Тому що це найбільше бажання й найбільша потреба людства — отримати Бога. І коли люди побачили те, що сталося з учнями Ісуса, вони запитали в них : «А що ж нам робити?» (Дії 2:37). І Петро дав їм чітку відповідь: «Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дар Духа Святого ви приймете! Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш» (Дiї 2:38,39).
І ці люди не запитували про нову релігію, про її вчення. Вони сказали: «Ми хочемо те, що є у вас!» Це найкраще свідчення, коли люди говорять нам: «Я хочу те, що маєш ти!»

«Я не можу більше жити так, як жив до того»

Я хочу розповісти, як отримав спасіння. Я виростав у християнській сім’ї, але ненавидів церкву. Мені не подобалися люди з церкви. Я був бунтарем. Хоча й відвідував церкву, але боявся, що коли прийду в церкву, Бог повністю змарнує моє життя. Та одного разу на служіння приїхав чоловік, який був наділений дарами Святого Духа. Чесно кажучи, я мало пам’ятаю з того, що він казав, і не чув, як люди моляться. Просто в ту мить Бог торкнувся мене. І мені більше не треба було нічого. Це було відповіддю на все. Я сказав: «Я не можу більше жити так, як живу». Божа присутність змінила мене повністю.

І це біблійно, це правильно. Бо хіба ж не написано, що коли Дух Святий прийде, то Він Сам звістить людям про гріх, про правду та про суд?!

Ми навчилися служити без Святого Духа

Не хочу когось образити, але нині, якщо Дух Святий не дає нам слова для проповіді, ми знаємо, як проповідувати й без цього. Ми знаємо, як провести зібрання. Ми навчилися проводити служіння або служити без участі Святого Духа. Але чого потребує світ? Світ очікує реальної присутності Святого Духа.

Пригадую свідчення католика. Якось його сусідка захворіла. У неї була пухлина в голові. Ніхто з лікарів не міг їй помогти. Тому вона зі своїм сусідом пішла до священика, який теж відповів, що нічим не може допомогти їй. Вони були у відчаї. Та одного разу побачили запрошення на євангелізаційне служіння, на якому було написано: «Якщо ви потребуєте зцілення, приходьте — і Бог зцілить вас». Вони не вірили некатолицьким проповідникам, але все ж вирішили піти туди. Зал був переповнений, тому розмістилися за дверима й постійно намагалися побачити хоч щось, що там відбувається. І ось в одну мить, коли ця хвора жінка зробила ще одну спробу щось побачити, Дух Святий став діяти. Вона навіть не чула, про що проповіду­ють, не знала, що відбувається там. Але Дух Святий доторкнувся до неї — і вона стала кричати: «Не знаю, що сталося, але голова мені більше не болить! Я зцілена!»

Наступного дня ці люди прийшли до священика й стали ділитися з ним радістю зцілення. У ході розмови вони сказали йому: «То, може, й нам треба читати Євангелію, щоб краще розуміти, як діє Бог». На це він відповів їм: «Йдіть із моєї церкви, бо ви приєдналися до якогось культу». Тож вони відкрили Біблію й стали самостійно її читати, щораз більше утверджуючись на думці, що хочуть служити такому Богові, Який діє серед людей і нині.

Чи отримали ви Духа Святого?

Що ми можемо запропонувати цьому світу? Тільки Духа Святого, Якого маємо від Бога.
Проте, на жаль, хочу зазначити (я кажу зокрема про церкву, у якій є пастором, і про об’єднання церков, яке очолюю): ми не настільки ревно бажаємо Духа Святого, як би слід було. Іноді мені навіть здається, що нам добре й без Духа Святого. Але в часи першоапостольської церкви було зовсім по-іншому. Коли Павло проповідував людям, то одразу запитував їх: «Чи отримали ви Духа Святого?» Те ж саме питання можна поставити й нинішнім церквам. Якщо в служінні немає явної дії Святого Духа, настав час вмикати тривожну сирену.

Ви можете запитати: «То в чому ж суть і значення хрещення Святим Духом?» Повернуся знову до прикладу з губкою. Ми, Церква, — та губка, яка користь приносить лише тоді, коли наповнена Ним. Тому що цінність нашого християнського життя й полягає в тому, чим саме ми наповнені.

Сповняймося й будьмо переповнені Святим Духом. Хай животворні потоки просто виливаються з нас. Хай робота щодо спасіння людей виливається з нас, хай виливається зцілення, як фізичне, так і духовне.

Ми кажемо, що світ сповнений гріха. Що гріх проникає й у церкву. Але коли приходить Святий Дух, Він змінює наш гріх на святість. І я не боюся нічого з того, із чим стикаюся в сучасному світі.

Дехто каже, що матеріалізм — це проблема серед християн. Дехто каже, що проблема нині з відвідуванням церков. Я ж кажу, що не в цьому проблема. Проблема в тому, що ми не сповнені Святого Духа. Ми кажемо, що багато гріха навіть у церкві. Але це не проблема. Проблема в тому, що недостатньо Духа Святого нині в церкві — і люди не бояться Бога.

Тому сповняймося Святим Духом! Це початок та кінець нашого життя. Це найкраще з того, що могло статися з нами.

Марек КАМІНСЬКИЙ

"Благовісник", 3,2016