Теологія

Порожнеча, повна обітниць

Луки 24:1-12

Я не знаю, чи бувають у вас такі ситуації, коли ви не довіряєте обіцянкам. Бог обіцяє, а ми не довіряємо. Бог каже: «Тільки послухай – і буде тобі благо». Він каже: «Прощайте – і проститься вам, давайте – і дасться вам». Чи завжди ми віримо цим обіцянкам?

Ми живемо у світі, у якому повно обіцянок, що несуть у собі порожнечу. Уся реклама, телевізійна, зовнішня, дає обіцянки: ось цю таблетку купи – і або схуднеш, або поповнієш, буде те, що тобі потрібно. А ось цю таблетку купи – і ти будеш високим або будеш низьким. Насправді нікого не цікавить, яким буде результат. Що їх цікавить? Щоб ти купив. Ці обіцянки сповнені порожнечі. Я дивлюся іноді на рекламу і думаю, наскільки безглуздо всьому цьому вірити. У нас в Україні люди дуже довірливі. Коли їм обіцяють 50 відсотків прибутку, вони не вірять, а коли 200 – зітхають і несуть свої гроші. Є вислів: звучить так добре, що на правду не схоже. Чи це так, що Божі обітниці звучать надто добре, що й не схожі на правду? Іноді ми їх так і сприймаємо. Але я хочу сказати, що Бог дає обіцянки, які завжди правда. Бог ніколи не давав обітниць, які звучали надто добре, щоб бути схожими на правду.

Я хочу звернути увагу на три порожні речі, які сповнені обіцянок. Це порожній хрест, порожній гроб і порожні похоронні одежі. Ці порожні речі підтверджують правдивість Божих обітниць, бо Ісуса Христа не змогли втримати ні хрест, ні гроб, ні одежі.

Почнемо з хреста. Хрест був порожній. І у нас є обітниця – наші гріхи прощені. Три хрести. Це зловісні знаки смерті. І один з них відрізнявся у свідомості людей, бо вони знали, хто на цьому хресті помер. Він був порожній. Там була кров у районі рук, ніг, голови від тернового вінця. Але цей хрест був порожній. Вони дивилися на нього уважно і бачили: там немає нікого. Плями крові свідчили, що Він реально був мертвий. Не можна вірити тим брехливим припущенням, що Ісус Христос прикинувся, що Він вознісся перед тим, як померти. Ісус Христос був реально мертвий. Коли пробили Його бік списом – підтвердили, що Він мертвий. Він помер раніше, ніж очікувалося. Зазвичай перед суботою, коли робили подібні речі, злочинцям перебивали ноги, щоб вони могли швидше померти. Але коли збиралися перебити ноги Ісусу Христу, то виявилося, що Він мертвий. У цьому виповнилося слово, що «Йому кості ламати не будуть». Ісус був мертвий. Це знали солдати, це знали євреї, але все-таки вони склали брехня, що тіло вкрали. Можете уявити собі, що одинадцять чоловік, рибалок та інших, виступили проти професійних солдат, зрушили камінь, вкрали тіло, заявили, що Він воскрес – і потім із задоволенням, охоче померли за свою брехню? Ісус Христос був мертвий, Він дійсно помер. І ось чому: щоб ми побачили цей хрест, це місце, де Він помер, – і він порожній, порожній від тіла Ісуса, але повний Божих обітниць. Це там Ісус просив: «Прости їм гріхи», це там Ісус закричав: «Отче, чому Ти Мене покинув?»

Чотири рази у слові Божому написано про ставлення чоловіка до дружини: «Залишить чоловік батька й матір і пристане до дружини...» Не залишить – не пристане. Сам Отець із Ісусом показали: Він залишив, щоб пристати, пристати до тебе й до мене – і стати в тобі твоїм, близьким, розуміючим, втішаючим і радуючим. Порожній хрест сьогодні промовляє до нас так голосно, що гріхи прощені. Це там Ісус закричав: «Звершилося!» Слово «звершилося» – з комерційного вжитку, що значить – виконано, за все заплачено, заплачено сповна. Ми всі згрішили й позбавлені слави Божої. Єдина людина, яка коли-небудь жила на землі й обійшлася без гріха – це Ісус Христос. Він став гідною жертвою, щоб заплатити за наші гріхи. Тому ми, згрішивши, заслуговуємо справедливого покарання, але Бог послав Сина на хрест заплатити за наші гріхи. І коли це сталося, після кожного імені напис «винен» Ісус Христос закреслив і написав – «прощений». Порожній хрест. Як багато він каже. Там немає Ісуса, Він воскрес – і нехай Бог всіх нас благословить.

Жінки йдуть до гробу помазувати Ісуса Христа. Вони настільки вірні, що заради мертвого Ісуса ризикують своїм життям. Адже знали, що камінь опечатаний, а римську печатку зірвати – це гідно смерті, але вони йшли. І що вони побачили: камінь відвалений, на ньому ангел, сяючий, як блискавка. І його слова: «Не бійтеся. Його немає тут. Він воскрес». Ісус воскрес, Він живий, гробниця порожня!

Я хочу розповісти вам про одного хлопчика, Філіпа. Йому було 7-8 років. Він був дуже кволий. Таких слабеньких маленьких хлопців кривдять, не приймають в компанію. Він якось змирився з таким станом. І ось навесні вчителька в недільний клас принесла пластмасові яйця, своєрідно розфарбовані. Такі яйця в багатьох культурах нагадують про воскресіння. Вони або розкручувалися або в них якісь дверцята були. Вчителька вивела дітей на подвір'я і сказала: «Покладіть в яйце символ початку нового життя». Хлопці з ентузіазмом зробили завдання. Коли вони прийшли в клас, вчителька почала відкривати яйця і діставати те, що діти поклали. Хтось поклав ранню квіточку. Це правда: квіточка символізує початок нового життя. Хтось поклав метелика, хтось камінчик. Нарешті вона взяла наступне яйце, відкрила його – і там нема нічого. Діти обурилися: «Хто це так полінувався, що за дурість, невже не можна було щось знайти, невже такий недогадливий». Вчительку рап­том хтось потягнув за рукав. Це був Філіп. «Але ж гроб був порожній», – сказав він. Діти завмерли, а потім стали аплодувати. Найкращий символ початку нового життя – це порожній гроб. Цей хлопчик був прийнятий в усі компанії. Його стали любити, його стали поважати. Настало літо – і якась інфекція потрапила в тіло Філіпа. Інші діти з цим легко впоралися б, але не Філіп. Він помер. На похорон прийшло багато дітей. І вони принесли з собою порожні яйця, які були відкриті – і було видно, що в них нічого немає. Вони казали: «Порожній гроб – початок нового життя». Порожній гроб – це правда про воскресіння Ісуса Христа й обітниця, що ми теж будемо відроджені.

Для тих, хто знає Ісуса Христа як свого Господа і Спасителя, смерть втратила свою силу, втратила своє жало. Чого боятися і кого нам боятися, коли нам обіцяно, що ми будемо одного разу разом з Ним?

В одній історії йдеться, що коли тато з сином їхав у машині, у відчинене вікно влетіла бджола. У сина була смертельна алергія на отруту бджоли. І він злякався: «Тату, тату – бджола, бджола!» Батько набрався мужності, зловив її і затиснув у своїй руці, а потім випустив. Бджола ще дзижчала, і синок знову захвилювався. Тато підійшов до нього і сказав: «Дивися, я забрав у бджоли жало». Воно стирчало в руці.

Ісус забрав жало, чого нам боятися? Я дивлюся, як християнин кілька разів чхнув – і вже переляканий: «Напевно, я помру». Та чого ти помреш? Не помреш, а будеш жити! Дивлюся, як християни сьогодні тремтять, бояться. Вони кажуть: «О, я очікую вічності». Співають: «Рідний край, рідний край, я йду...» А коли Бог запропонує зробити один крок – ага… Бог дав нам любов до цього життя на землі, це правда, і Він не дозволив нам прискорювати події. Але порожній гроб каже нам, що нас очікує вічність. Христос воскрес! Воскреснемо з Ним і ми. Ми зможемо жити, навіть коли помремо. Ісус Христос сказав: «Хто вірує в Мене, не помре, він перейде зі смерті в життя».

Є ще одна обітниця, яка волає до нас з порожньої одежі. Після того, як жінки все побачили, вони повернулися до апостолів і їм розповіли. Ті віруючі не повірили. Так буває у віруючих. Петро з Іваном побігли. Петро входить у середину. Він виявив, що могила порожня. Але це ще не все. Петро знаходить пелени, у яких Ісус був похований. Вони були порожні. Якби хтось Його вкрав, хіба він став би розмотувати? А якби Ісус був живий, хіба зміг втекти? Я служив на кордоні, у прикордонних військах. Ми там охороняли «священні рубежі нашої Батьківщини» (посміхається), і нас там учили, як затримувати порушників кордону. І ось я можу зв'язати найбільшого чоловіка ось таким шматочком нитки (показує вказівними пальцями рук відрізок см 30) – і він від мене нікуди не дінеться. А там не ниточка була, там одежа була. Ви пам'ятаєте, один хлопець в одязі був. Ісус Христос що сказав, коли він вийшов з плащаницею по руках і ногах? Розв'яжіть його! Людина, зв'язана по руках і ногах, не може втекти. І ось порожня похоронна одежа Ісуса Христа має в собі обітницю.

Я читав в одній книжці, що якщо єврей буває в гостях і йому там сподобалося, то він робить таке: візьме серветку, зімне, порве й кине в тарілку. Якщо не сподобалося, він все акуратно складе – і господар розуміє: не сподобалося, більше сюди не прийде. Я не знаю, наскільки це правда, але ідея мені сподобалася. Коли апостоли побачили акуратно складені пелени, може бути, їм стало відразу зрозуміло: «Я тут був, Мені тут не сподобалося, Я сюди більше не прийду». Ісус там був, Він пішов, Йому не треба допомоги з зовні. Просто пішов і ніколи туди не повернеться. Він реально воскрес. Слава Господу! Це обітниця з порожньої одежі...

Усі ці порожні речі кричать досі, що прощення гріхів здійснилося, що воскресіння чекає на кожного віруючого, що Ісус хоче мати з тобою спілкування. Його не задовольняє, що ти знаєш про Нього, Він хоче мати з тобою спілкування...

Сергій ВІНКОВСЬКИЙ

"Благовісник", 4,2014