Теологія

Блаженні миротворці

Той, хто хоч якоюсь мірою знайомий зі Священним Писанням, знає, що в Біблії багато йдеться про мир. Христос сказав: «Мир майте між собою», а в іншому місці Він каже: «Мир залишаю вам, мир Мій даю вам». А з якою наполегливістю закликає нас апостол Павло у своїх посланнях: «Живіть у мирі з усіма людьми, — пише він ефесянам і римлянам. — Пильнуймо про мир». В Біблії щонайменше 400 разів мовиться про мир; це означає, що Бог надає дуже велике значення миру. Але не лише Біблія згадує про мир. Сьогодні газети, журнали, радіо, телебачення, люди, які стоять при владі, говорять та пишуть про мир. Ніхто не може заперечити того, що люди хочуть миру й прагнуть до нього. Але якщо взяти ті ж самі газети, що пишуть про мир, у них самих ви прочитаєте, що миру на нашій невеликій планеті немає.

Мир у біблійному значенні цього слова, можливий тільки на основі праведності. Не можна відділити мир від праведності, оскільки діяльний стійкий мир — від Бога, Він один Його може дати, тому що мир базується на Божій істині і на Його святості. Тому всі спроби нашого світу встановити мир на інших підвалинах, але не на праведності, приречені на повну невдачу, як сказано в Біблії: «Немає миру нечестивим…» В іншому ж уривку читаємо: «Бо коли говоритимуть: Мир і безпечність, тоді несподівано прийде загибіль на них».
Я хотів би спинитися на словах Ісуса Христа з Його Нагорної проповіді: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться». Ви чуєте? Наш Спаситель каже про особливе благословення для тих, хто приносить мир туди, де панує ворожнеча. Ці миротворці, заявляє Господь, особо щасливі люди, вони благословенні Богом, вони вищою мірою потрібні люди, тому що виконують ту велику місію, з якою прийшов на землю Сам Христос: принести мир людям.

Та перш ніж стати миротворцем, людина повинна мати чисте серце. Варто відмітити, що перед тим, як сказати ці слова: «блаженні миротворці», Ісус сказав: «блаженні чисті серцем». У своєму посланні апостол Яків говорить: «А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна (в іншому перекладі «мирна»)…» Саме в цьому порядку. А в пророка Ісаї сказано: «А ті несправедливі як море розбурхане, коли бути спокійним не може воно, і коли води його багно й мул викидають. Для безбожних спокою немає, говорить Господь!» (Іс. 57:20).

Дорогі брати та сестри, я не хочу обіцяти вам неправдивого миру. Слово Боже говорить, що горе тим пророкам, які «легенько лікують нещастя народу Мого, говорячи: «Мир, мир!», а миру нема!» (Єр. 8:11). Я не хочу бути цим неправдивим пророком. Важливо знати, що каже про мир Бог, а не людина, оскільки Бог є Богом миру. Він один його може дати.

Передусім ми хочемо дізнатися, чому немає миру, пізнати причину його відсутності. Чому у світі й дотепер продовжуються війни? Не встигли оголосити про перемир'я в одному місці, як уже починається кровопролиття в іншому. Дорогі друзі, на основі Слова Божого, існує одна і лише одна причина всіх воєн, незгод та кровопролить. І причина ця — гріх! Одне слово — гріх! Так, гріх є поясненням всіх наших невдач, незгод, суперечок та війни: людська пожадливість, пристрасть, егоїзм, самолюбство, заздрість, помста й т.і. Це є причиною всіх незгод та недружелюбності, будь воно між окремими людьми чи між різними угрупуваннями чи між державами. Коли Бог створив світ, Він створив його мирним. Але відтоді, коли людина своїм непослухом повстала проти Творця, миру не стало.

Тому зрозуміти стан нашого грішного світу можна тільки через призму того жахливого факту — гріха, який ми успадкували від Адама. Дорогі друзі, відповіді ви не знайдете ні в політиці, ні в економіці, ні в різних суспільних системах. Згідно з Біблією, проблема — в серці людини, і доти, доки серце людини не зміниться і не стане чистим, усі спроби змінити становище за допомогою зовнішніх реформ жодної користі не принесуть. Якщо джерело всіх бід — гріховне серце людини не очищене, то як можна сподіватися, що з нього потече чиста вода? Людина завжди робить спроби здійснити зовнішні реформи (був прийнятий Декрет про Мир, була прийнята Програма миру, скільки укладалося мирних договорів), але серце залишалося незміненим — і миру не було. Подивіться, як пише апостол Яків, вказуючи на причину наших проблем: «Звідки війни та свари між вами? Чи не звідси, від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють?» Ось у чому причина! Отже, тільки той може бути справжнім миротворцем, хто, по-перше, сам має мир у своєму серці. Якщо людина не має миру у своєму серці, то скільки б вона не говорила про мир, скільки б не обіцяла його, така людина не може дати миру іншим, тому що не має миру в собі самій. Щоб бути миротворцями, ми повинні, по-перше, мати чисте серце, стати дітьми Божими через особисте примирення з Богом через віру в Його Сина Ісуса Христа. З цього ми повинні почати. Апостол Павло так говорить в Посланні до римлян: «Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа». Це означає, що той, хто не оправданий, миру з Богом не має. Він ворогує з Богом.

Чому між людиною і Богом немає згоди? Причина в тому, що людина не послухалася Бога, вона винна перед Богом. «Чи йдуть двоє разом, якщо не умовились?» (Ам. 3:3). Священне Писання стверджує, що наші тілесні думки закону Божому не підкоряються, та й не можуть. А причина всьому — гріх, який розділив людину з Богом. Чи є вирішення цієї проблеми? Можливий лише один-єдиний вихід. Хтось повинен цьому посприяти. Потрібен посередник, який би поклав руку свою на обох, тобто і на грішника, і на Бога, — так проілюстрував Старозаповітний Йов цю істину. Це примирення починається з того, що ми, зі свого боку, повинні визнати себе винними, порушниками закону Божого. Ми повинні сповідати всю правду, тому що Бог не чує тих, хто обманює. Він — Бог правди. Бог милостивий до грішника, але Він не може явити милості тому, хто не визнає себе грішним перед Ним. Подивіться, що каже Біблія: «Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити», і далі в Біблії сказано, що якщо людина каже, що вона не має гріха, то немає в ній істини. Вона обманщик, і мир не можливий між нею та Богом доти, доки людина себе оправдовує. У Христовій притчі той пішов оправданим, хто бив себе в груди і взивав до Бога: «Будь милостивий до мене, грішного», а не той, хто розповідав у своїй молитві, який він праведний та добрий. Той, хто щиро визнає себе грішником, також готовий визнати себе гідним покарання за свій гріх. Так, є ті, які готові визнати, що вони грішні, але деякі вважають, що покарання у вічному пеклі надто суворе й несправедливе. Такий суд над гріхом, говорять вони, несправедливий. Вони вважають, що Бог любові не може так суворо покарати грішника. Проблема з такими людьми така, що вони не зрозуміли, який жахливий та згубний гріх! Яка мерзота в очах Божих гріх! Щоб зрозуміти, наскільки жахливий та огидний гріх, необхідно звернути свій погляд на Голгофу. Щоб тобі й мені простити, щоб зняти з нас вину гріха, Бог віддав на смерть Сина Свого Ісуса Христа. Бог інакше не міг оправдати й прийняти нас у Свою сім'ю, як тільки через викупну, заступницьку жертву Свого Сина. Він не міг нам простити одним декретом, незважаючи на те, що Він Всемогутній і в той же час повний любові Бог. Його святість та справедливість вимагають справедливого покарання за гріх. На підставі чого грішник може бути помилуваний? Визнання гріха необхідне, але цього недостатньо. Щоб примирити з Собою цього бідного і безпомічного грішника, Бог, з великої милості Своєї, передбачив для Нього Заступника, Який взяв на Себе повністю вину грішника і поніс за нього необхідне покарання. У тому й проявив Бог Свою любов до нас, грішників, що поклав на Сина Свого весь наш гріх повністю. І Син Божий Ісус Христос помер на хресті, Праведник за неправедних, прийняв повністю покарання за наш гріх — і таким способом викупив нас.

Я повторюю, що Бог поставив Сина Свого на місце грішника, зробивши Його гріхом за нас. Апостол Петро так пише про значення Христової смерті на хресті: «Він (тобто Ісус Христос) тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили». А пророк Ісая за понад 600 років до розп'яття Спасителя пророкував так: «А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир». І коли Він вигукнув на хресті: «Боже Мій, Боже Мій! Для чого ти покинув Мене?» — в ту мить, мій дорогий друже, твій та мій гріх був повністю покладений на Нього. Бог заступницькою смертю Свого Сина звершив повне спасіння для кожного, хто вірою прийняв Ісуса Христа як свого особистого Спасителя. Готове спасіння ми приймаємо вірою! Бог усе зробив, щоб спасти нас, жодна людина не може нічого зробити для свого спасіння, ніхто не може викупити свій гріх. Христос це вже зробив, тому нам залишається тільки прийняти Його вірою.

Коли грішник кається, тобто визнає себе грішником і приймає вірою звершене Христом спасіння, у ту мить відбувається примирення між ним і Богом. З тієї миті між Богом і оправданим через Ісуса Христа грішником встановлюється міцний мир, як сказано в Біблії: «Тож немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі». Так, помилуваний і оправданий грішник має тепер повний мир у своєму серці. Він помилуваний, він оправданий і вже на суд не приходить, але перейшов від смерті в життя. Так, тільки така людина може бути справді миротворцем. Тепер вона може нести мир іншим, тому що вона сама має його. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими названі будуть. Саме цих миротворців наш грішний світ і потребує.

Їх потребує і церква. Якщо є між вами, — говорить Слово Боже, — заздрість, сварки та суперечки, «то чи ж ви не тілесні, і хіба не по-людському робите?» (1 Кор. 3:3) Якщо один ставить себе вище від інших, якщо є суди один між одним — то це дуже принизливо для віруючих, — це значить, що немає миру Христового між вами, і від цього страждає церква (див. 1 Кор. 4:6, 6:7). І от у таких ситуаціях потрібні досвідчені, потрібні миротворці. Вони вирішують спірні питання мирно, спокійно, розсудливо, вони проявляють повагу до інших думок, вони миряться з різними характерами, вони поблажливі до слабкості й помилок інших, вони не проявляють своєї зверхності над слабкими, вони уникають зіткнень — такі вони миротворці! Можуть бути різні думки, каже апостол Павло, потрібно, щоб виявилися досвідчені (див. 1 Кор. 11:18, 19). У Посланні до римлян він пише, щоб остерігалися тих, хто вносить розділення (див. Рим. 16:17). Мир з Богом через Ісуса Христа зробив нас єдиними. Миротворці не дають причини для тих, хто шукає причини! (див. 2 Кор. 11:12, 13). Якщо немає миру між дітьми Божими, то Бог не чує їхніх молитов. Бог не може благословити церкву, де немає миру між братами. «Піди, примирись перше з братом своїм, і тоді повертайся, і принось свого дара... Зо своїм супротивником швидко мирися...» — так учить Слово Боже (Мт. 5:22-25). Багато можна наводити інших прикладів, і це стосується не тільки церкви, але й сім'ї, тому що церква складається з членів сімей. І в сім'ї трапляються суперечки, сварки, гнів, але миротворці вміють згладжувати гострі кути, вони мають особливу мудрість і розв'язувати спірні вузли.

Чи ти миротворець, чи несеш ти цю радісну вістку Божого миру світу, що гине? Якщо ні, то це, напевно, тому, що ти ще не пережив цього миру з Богом сам. Якщо це так, і ти не знаєш Бога, якщо ти все ще ворогуєш із Ним, ти не знайшов миру й спокою у своєму серці, то я переконливо прошу тебе: примирися з Богом! Хочеш мати мир з Богом, мати Христа у своєму серці, знати, що ти Його дитя? Ти говориш, що не гідний, ні на що не здатний. Друже мій, тут питання не в твоїй гідності чи придатності. Якщо говорити про придатність, то найкраща придатність — це наша непридатність. Саме таких Бог готовий прийняти. Прийди до Ісуса зараз таким, який ти є. Він чекає тебе. Він каже: «Того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть».

Ярл ПЕЙСТІ

"Благовісник", 4,2013