Теологія

Два протиборчих царства

У Новому Заповіті міститься безліч різних образів Божого народу. У Посланні до ефесян, наприклад, Божий народ зображений як законодавче зібрання, сім'я, храм, наречена Христова. Однак, зібрання Божих дітей в Посланні до ефесян зображене як армія.

Це армія, покликана до глобальної війни, до конфлікту, який відбувається і чинить вплив на кожну ділянку земної кулі, на якій ми живемо. Але, фактично, навіть слово «глобальний» не відображає точних обсягів того конфлікту, який охоплює не лише нашу планету — Землю, але й простягається за її межі, у небеса. Насправді точним прикметником, який найбільш повно характеризує цю війну, цей конфлікт, є слово «універсальний». Ця війна охоплює увесь Всесвіт, створений Богом. Цей конфлікт зображений найбільш чітко із зазначенням його природи в шостому розділі Послання до ефесян. «Нарешті, мої брати, зміцняйтеся Господом та могутністю сили Його! Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських» (Еф.6:10-11).

Павло вважає зрозумілим той факт, що ми, як християни, перебуваємо у стані війни, що ми потребуємо відповідної зброї для цієї війни і що нашим ворогом є сам диявол. Далі, у 12 вірші, Павло бажає пояснити більш детально природу цієї війни: «Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби». З цих слів випливає, що ми, як християни, є учасниками гігантської війни, над якою слід пороздумувати.

Наша боротьба у змаганні не проти тіла чи крові (чи не проти особистостей в тілі), а проти правителів, що панують у різних сферах ієрархічними владними повноваженнями, проти світоправителів — володарів справжнього мороку, проти піднебесних духовних сил зла.

Дозвольте мені пояснити, чому я обрав деякі з цих термінів. Я кажу: «Проти правителів, що панують у різних сферах ієрархічними владними повноваженнями», тому що тут йдеться про царство з дуже високою структурою, йдеться про добре організоване царство з низхідними титулами влади, а також про різних правителів і підправителів, які відповідають за різні ділянки своєї території. Я вжив слово «володарювання» у фразі «проти світоправителів — володарів справжнього мороку», тому що вважаю, що це слово характеризує сатану в його ставленні до людського роду. Він володарює ним. Слід також пам'ятати, що всі переклади підкреслюють, що головна квартира цього високоорганізованого царства розташована у піднебессі.

Тут є декілька моментів, що витікають з тексту, записаного в Посланні до ефесян, 6:12. Передусім цей конфлікт, ця війна втягує в себе всіх християн. Не тільки особливу групу віруючих, наприклад, місіонерів, пасторів чи євангелістів, але всіх. Багато християн нічого не знають про це.

В одному з англійських перекладів Нового Заповіту в 12 вірші написано: «Ми не боремося проти тіла й крові...» Хтось сказав мені, що багато англійських віруючих ставить крапку раніше, ніж це слід робити. Вони читають цей вірш так: «Ми не боремося — і крапка». Іншими словами, ми сидимо на церковних лавках і співаємо гімни. Але апостол Павло каже: «Ми перебуваємо в боротьбі, у змаганні, але тільки не з тілом та кров'ю».

Далі, зверніть увагу на фразу «наша борня». Борня — це інтенсивна боротьба, чи форма конфлікту між двома особистостями. Кожна частина тіла, кожен вид вправності, вся спритність і все старання потрібно застосувати для того, щоб отримати перемогу. Це всеохоплюючий конфлікт.

У сатани дуже високоорганізоване царство, і в цьому царстві є різні рівні влади у різних сферах. Головна ж квартира цього царства розташована в піднебессі. Це неприємний, але абсолютно зрозумілий факт. Факт, що сатана очолює високоорганізоване царство, дивує деяких людей, але Священне Писання багато разів вказує на це. У Євангелії від Матвія, 12:22-28, описано приклад із служіння Ісуса, що стосується цієї теми. Ісус зцілив одержимого демоном чоловіка, який був сліпим і німим, вигнавши з нього злого духа. «І дивувались усі люди й казали: «Чи ж не Син це Давидів?» Фарисеї ж, почувши, сказали: «Він демонів не виганяє інакше, тільки як Вельзевулом, князем демонів» (23-24).

Що ж сказав на це Ісус? «А Він знав думки їхні, і промовив до них: «Кожне царство, поділене супроти себе, запустіє. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втримаються. І коли сатана сатану виганяє, то ділиться супроти себе; як же втримається царство його?» (25-26).

З цих слів випливає, що в сатани є царство. По-друге, воно не розпорошене, але високоорганізоване. По-третє, воно все ще стоїть, тобто не зруйноване. Далі Ісус продовжує: «І коли Вельзевулом виганяю Я демонів, то ким виганяють сини ваші? Тому вони стануть вам суддями. А коли ж Духом Божим вигоню Я демонів, то настало для вас Царство Боже» (27-28).

Тут Ісус згадує про інше царство — Царство Боже. І Христос вказує на особливу деталь, через яку цей конфлікт, ця боротьба між цими двома царствами набуває відкритої форми. Він каже: «А коли ж Духом Божим вигоню Я демонів, то настало для вас Царство Боже». Значення цих слів таке: служіння вигнання нечистих духів демонструє перевагу Царства Божого, оскільки бісів можна виганяти владою Божого Царства.

Отож, існує два царства — діаметрально протилежні царства: Царство Боже і царство сатани.
У Посланні до колосян, 1:12-14, Павло пише: «…дякуючи Отцеві, що вчинив нас достойними участи в спадщині святих у світлі, що визволив нас із влади темряви й переставив нас до Царства Свого улюбленого Сина, в Якім маємо відкуплення і прощення гріхів». Зверніть увагу на те, що тут є два царства, дві влади: Царство світла, у якому є й наша частка, але є також і царство чи влада темряви. Сатана наділений владою — і це істина, не фантазія. Він — правитель царства, існування якого визнає Біблія. Між цими двома царствами ведеться смертельна війна, і ця війна наближається до своєї кульмінації в наші дні, у які наш вік добігає кінця.

Зброя та поле битви

Розгляньмо два взаємопо­в'язаних аспекти цієї духовної війни. По-перше, зброя, якою ми повинні користуватися. По-друге, поле бою, на якому відбувається битва. І про те, й про інше оповідає Павло в Другому посланні до коринтян, 10:3-5: «Бо ходячи в тілі, не за тілом воюємо ми, зброя бо нашого воювання не тілесна…»

Зверніть увагу на те, що Павло стверджує, що ми живемо в тілі, але воюємо не за тілом, тобто наша війна відбувається не в тілесній сфері. Іншими словами, зброя, яку ми використовуємо, має відповідати природі війни. Оскільки наша війна духовна й ведеться у сфері духовній, то зброя має бути також духовною, що «...міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми, і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові». Зверніть увагу на те, що наша зброя відповідає потребам війни, тому що ми стикаємося з твердинями.

А тепер погляньмо на поле битви, що дуже важливо. Ми повинні знати, де відбувається духовна війна. Говорячи про поле битви і наші цілі, Павло вживає різні слова. Ось вони: задуми, уявлення, докази, аргументи, знання і думки. Зауважте, кожне з цих слів стосується однієї й тієї ж сфери — сфери розуму. Це те, що ми маємо розуміти досконало — поле духовної битви лежить у сфері розуму. Сатана веде тотальну війну за оволодіння умами людства. Він зводить фортеці та твердині в умах, і на нас, як на Божих посланцях, лежить відповідальність за те, щоб використовувати нашу духовну зброю, щоб знищувати, руйнувати всі ці фортеці, звільняти уми людей і потім полонити їх на послух Ісусу Христу. Яке дивовижне завдання!

Сатана свідомо й систематично будує фортеці й твердині в людських умах. Це фортеці й твердині, які противляться істині Євангелії і Слова Божого і заважають людям прийняти послання Євангелії.
Які твердині має на увазі Біблія? Я хочу назвати вам дві такі твердині, які диявол будує в людських умах. Ось вони: упередження й забобони. Ви, напевно, чули визначення забобону: «Якщо я цього не знаю, то, значить, це — неправда». Іншими словами, якщо ви нічого не знаєте про це, то це, напевно, щось сумнівне чи хибне. Якщо ви не були першим і хтось здогадався про те чи інше, то це щось небезпечне. Це особливо стосується релігійних людей. Майже все, про що ці люди раніше ніколи не чули, викликає в них страх та підозру.

А ось приклад упередження, яке в загальній формі виражається такою фразою: «Не лякай мене фактами, тому що в мене є свої переконання». Це й є упередження. Коли розум людини вже налаштований на опір, то жодна кількість фактів, істин і доказів не змінює його переконання. Тільки духовна зброя може зруйнувати ці твердині. Люди часто перебувають в рабстві забобонів та упереджень на власну ж погибель. І в цьому трагедія. Один приклад особливо вразив мене, можливо, тому, що я — англієць.
В Американській революційній війні, коли англійські солдати боролися з американськими повстанцями, англійці вибудували у своїх умах таку тактику війни: вийти на війну на весь свій ріст у яскравих мундирах і крокувати, йдучи у бій, під стук барабана. Результат був плачевним. Американські стрілки, що ховалися в траві, не мали ані найменшої перешкоди щоб влучити в англійців у строкатих мундирах. Згідно з нашими військовими стандартами, дещо подібне розцінювалося б нині як воєнне самовбивство, але в ті часи люди не могли додуматися до кращих методів ведення бою. У чому ж справа? Це була твердиня упереджень та забобонів, яка спричинила тисячі непотрібних смертей англійських солдат. Це всього лиш приклад того, як розумова упередженість може привести людей до їхньої загибелі.

Ось інші приклади переконань, котрі оволодівають людськими умами: релігійні культи, політичні ідеології та расові упередження. Часто ці види упереджень трапляються й серед людей, які сповідують Христа.
Друге послання до коринтян, 4:3-4, свідчить: «Коли ж наша Євангелія й закрита, то закрита для тих, хто гине, для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий». Твердиня — це щось таке, що осліплює розум людей настільки, що світло Євангелії не може проникнути всередину. Коли людина перебуває в такому стані, сперечатися з нею немає сенсу. Чим більше ви сперечаєтеся, тим більше вона зміцнює все безглуздя своїх переконань і сильніше намагається його захистити. Єдиний спосіб звільнити цих людей — використовувати нашу духовну зброю і зруйнувати твердині в їхньому розумі.

Дерек ПРИНС,
"Благовісник", 2013, 1