Теологія

Дорога благодать

Дарова (від слова «дар», безкоштовно — примітка редакції) благодать — це смертельний ворог нашої Церкви. Наша боротьба нині за дорогу благодать.

Дарова благодать означає дармове благодіяння, дармове відпущення, дармову святиню; вона означає благодать як невичерпну комору Церкви, звідки можна легковажно й бездумно черпати повними пригоршнями; благодать, позбавлену ціни, позбавлену вартості.

Дарова благодать означає благодать як вчення, як принцип, як систему, означає прощення гріхів як розхожу істину, означає любов Господа як християнську ідею Бога. Хто її приймає, той вже має відпущення своїх гріхів. Церква з таким вченням про благодать завдяки йому вже причасна до благодаті. У цій Церкві світ знаходить дарове прощення своїх гріхів, через які не сумує і від яких не хоче звільнитися. Дарова благодать, опираючись на це, є запереченням животворного Слова Господнього, запереченням втілення Слова Божого.

Дарова благодать означає оправдання гріха, але не грішника. Бо ж оскільки благодать робить усе сама — усе може залишатися по-старому. «Справи наші марнотні». Світ так і залишається світом, і ми так і залишаємося грішниками й у «кращому житті». І живи, мовляв, християнине, як і світ, виявляючи себе рівномірно у всьому, і не провадячи — через фанатичну єресь! — у благодаті життя, іншого ніж у гріхах!

Дарова благодать — це проповідь прощення без покаяння, хрещення без послуху, причастя без покаяння в гріхах, прощення гріхів без особистої сповіді. Дарова благодать — це благодать без наслідування, благодать без хреста, благодать без живого, втіленого в людину Ісуса Христа.

Дорога благодать — це скарб, захований у землі, ради якого людина піде і з радістю розпродасть усе, що має; це дорогоцінні перлини, за які торговець віддає все своє добро; це царська влада Христа, ради якої людина вирве собі око, що спокушує її; заклик Ісуса Христа, почувши який, учень, що став апостолом, покидає свої сіті й іде за Ним.

Дорога благодать — це Добра новина, яку треба шукати знову й знову, дар, якого треба просити, двері, у які треба стукати.

Вона дорога, оскільки кличе йти; вона благодать, оскільки велить йти за Христом. Вона дорога, тому що вартує людині життя; вона благодать, тому що дарує їй справжнє життя. Вона дорога, бо засуджує гріхи; вона благодать, бо прощає грішника. Благодать дорога передусім тому, що такою зробив її Бог, оскільки Бог платив життям Свого Сина — ви куплені дорогою ціною — і для нас не може бути дешевим те, що дороге Богу.

Дорога благодать — це благодать як святиня Бога, яку треба оберігати від світу, яку не можна кидати псам, бо вона, благодать, як живе Слово, Слово Боже, яке промовляє Він Сам як Йому завгодно. Нам вона явлена як милостивий заклик йти за Христом, вона прийшла дарованим Словом до наляканої душі й розбитого серця. Вона дорога, тому що спонукує людей до тягаря Ісуса Христа, вона благодать, тому що Христос каже: «Ярмо Моє любе, і тягар Мій легкий».

З поширенням християнства і зближенням Церкви зі світом усвідомлення дорогої благодаті поступово втрачалося. Світ був християнізований, благодать перетворилася на всезагальну чесноту християнського світу. І її можна отримати даремно.

Та чи знаємо ми при цьому, що ця дарова благодать стала надто немилосердною до нас? Ціна, яку ми нині платимо за розвал організованої Церкви, — хіба це не щось інше, як неминучий наслідок задаром успадкованої благодаті? Задешево роздавались благовістя й причастя; звершувалися хрещення, конфірмації; відпускались гріхи всьому народу — без питань та умов; роздали святиню людської любові насмішникам та невіруючим; постійно причащали потоком благодаті, але рідко хто почув заклик до неухильного слідування за Христом.

Оскільки ми не заперечуємо, що не йдемо істинно за Христом, що ми не повноправні члени істинної Церкви, — треба спробувати зрозуміти благодать і служити Христу в їхніх правильних взаємозв’язках. І відтепер ми не повинні більше поступатися. Для нашої Церкви усе більш чітко виявляється потреба розкрити питання: як же нам жити як християнам.

Блаженні ті, для кого йти за Христом не означає нічого, крім життя, яке живиться благодаттю, і благодать не означає нічого, окрім слідування за Христом. Блаженні, хто став християнином в цьому сенсі й слово благодаті було милосердним до нього.

Дитріх БОНХЬОФФЕР,
з книги «Йдучи за Христом»
"Благовісник", 3,2012