Головна

Про нас

Останній номер

Архів номерів

Статті

Замовити друкований варіант

Пожертвування

Інтернет-ресурси

Новини Церкви ХВЄ України


Актуальне запитання

Адреси церков ХВЄ та розклад богослужінь

Благовісник у Фейсбуці



Свідчення

Ця музика виходить із пекла

Я народився у Вірменії, у сім’ї вчених. Був допитливим і ставив батькові запитання, на які навіть він, вчений, не міг мені дати відповіді. Тепер я розумію, що на багато запитань мені міг дати відповідь лише Бог.

Я добре навчався в школі, і батьки думали, що піду їхнім шляхом. Але з малих років я захопився музикою, у третьому класі придбав гітару й навчався грати. Я не просив батьків мені в цьому допомогти, думав, що саме музика заповнить потребу моєї душі, і настільки захопився музикою, що навіть спав, обіймаючи гітару. Вже в шостому класі створив музичний гурт. Але почав погано вчитися в школі, мої батьки побачили, що я можу не піти їхньою дорогою, образилися на мене, застерігали, лаяли, навіть побили. Але всі їхні зусилля виявилися марними — і вони махнули на мене рукою.

Я ж не просто захопився звичайною музикою, а обрав для себе, як вважав, особливо «просунутий» стиль музики — рок.

У 1984 році пішов в армію. Батько тоді мені сказав, що я згадаю його слова, пошкодую, що його не слухав. Але на службі я потрапив до рок-гурту і фактично не бачив ніякої армії, лише грав — вдень і вночі. Настільки захопився рок-музикою, що став ненормальним, мене вже ніщо навколо не цікавило: ні батьки, ні люди, ні події. Я не думав створювати сім’ю. Тоді ж вирішив, що маю якось особливо вирізнятися і ззовні, адже я — рок-музикант, відпустив довге волосся. Не стриг його багато років. Хочу зауважити, що у Вірменії не прийнято, щоб чоловік мав довге волосся, як жінка. На той час я чи не один був такий у всій Вірменії. Мене дуже засуджували, коли я йшов по вулиці, у мене кидали всілякі предмети, але я нікого не слухав.

Зі своїм гуртом давав різні концерти не лише у Вірменії, але й в інших країнах. Під час виступу цілком був поглинений рок-музикою, міг робити такі речі на сцені, які просто так зробити неможливо. Тепер розумію, що мною тоді керував диявольський дух. Під час концерту я мовби відключався від усього навколо.

Але закінчувався виступ, і я почував усередині величезну порожнечу, бо не одержував внутрішнього задоволення від рок-музики. Нам влаштовували овації, але я дивився мовби крізь юрбу, дедалі більше розумів, що це не те, що заповнить порожнечу моєї душі. Хотів миру та спокою, а його не було. У нашому гурті постійно були конфлікти.

У той час я ніколи не бачив Біблії. Чув, що є особливі духовні книги в церкві. Але саме тоді я почав писати духовні пісні: про віру, про Бога, про Христа, про пекло. В той час я випадково зустрів на вулиці свого колегу-музиканта і довідався, що він став віруючим. Я попросив у нього Новий Заповіт усього на кілька днів. Він мені дав цю книгу і сказав, що дарує її назавжди. Я вперше тримав у руках не гітару, а Слово Боже, і радів. Тоді ще мав довге волосся та бороду. Коли ж почав читати Новий Заповіт, то відчув, що в моїй душі щось відбувається.

Потім я зустрів знову того чоловіка, він запросив мене до церкви. Разом з ним я поїхав до церкви в Єреван. Це був 1991 рік. Там було багато людей, близько 800 чоловік. Мені вперше у житті стало соромно за свій зовнішній вигляд. Мені ніхто нічого не казав і навіть не дивився в мій бік, але мені було дуже ніяково. Я уважно слухав проповідь, потім проповідник запитав, хто хоче прийняти Ісуса Христа, я відразу підняв дві руки...
Прийшов додому і знову почав читати Новий Заповіт, і коли дійшов до Першого послання до коринтян, де написано, що соромно чоловікові мати довге волосся, що навіть природа навчає, що це ганебно, я пішов до спальні, молився і просив пробачення. Після цього відразу поголив бороду, а потім пішов до перукарні стригти волосся. Та жінка, що мене стригла, тепер уже віруюча.... Коли мене підстригли, я побачив себе іншою людиною. Відчув, що можу бути воістину вільним. Мій брат спочатку не впізнав мене в новому вигляді. Він здивувався і запитав, хто це міг умовити мене підстригти волосся. Я сказав, що це Ісус Христос.

Потім моїм родичам дійшло, що я став по-справжньому віруючим, для них це було не меншою ганьбою, ніж моє захоплення рок-музикою. Вони вигнали мене з дому. Батько сказав, що я пропаду, помру з голоду, бо я не мав ніякої професії, не вмів нічого іншого робити, окрім музики. Але Бог не залишив мене, дотепер ні я, ні моя сім’я не були голодними.

Я вже читав Новий Заповіт, але продовжував виступати зі своїм рок-гуртом на сцені. Після одного концерту до мене підійшов шанувальник і сказав (думаючи, що каже мені комплімент): «Ти такий сліпучо-гарний був під час концерту, як диявол!» Ці слова кинули мене в жах. У ті дні я думав, як би мені сказати колегам про те, що не хочу більше з ними грати, та не мав рішучості відразу порвати з ними. Але після таких слів я вже не вагався і одразу залишив гурт. Це було напередодні, як я обстриг волосся, а ще через чотири дні я був хрещений Духом Святим.

Коли увірував, то вже іншими очима подивився довкола себе, на навколишній світ. Зрозумів, що люди гинуть у гріхах та невір’ї. Як їм донести благу звістку про Ісуса Христа? Книгу, християнську брошуру даєш — не хочуть брати... І тоді я за натхненням від Духа Святого написав сценарій фільму. Це було нове для християн Вірменії. Але пастор моєї церкви помолився і погодився втілити цей задум у життя. Вийшов фільм за назвою «Іcторії з реального життя». Це — аматорський фільм. Я не був актором та режисером, ми просто мали бачення від Господа. Спочатку цей фільм пустили для загального перегляду по одному світському каналу кабельного телебачення. Деякі люди обурювалися, але я побачив, що після демонстрації цього фільму в церквах людей помітно побільшало. Потім цей фільм переклали російською мовою. Зі своїм свідченням на DVD та фільмом я приїхав в Україну. Потім я написав сценарій другого і третього фільму. Наразі ці фільми не мають повної ліцензії для загального перегляду. Але сподіваюся, що незабаром глядачі зможуть побачити і ці фільми, які вже зняті на більш професійному рівні.

На закінчення свого короткого свідчення хотів би з усією відповідальністю сказати людям (і християнам теж), які захоплюються рок-музикою, такі слова: ця музика виходить з пекла, і людину, що захоплюється таким стилем музики, теж тягне до пекла. Мені багато шанувальників казали, що не бачили іншої людини, більш відданої рок-музиці, ніж я. Я пройшов через це і знаю, що кажу. Зараз я приїхав до України і готовий до відкритого діалогу з бажаючими зі мною поспілкуватися, зустрітися або придбати моє свідчення та фільми.

Норайр Фахрадян

Норайр ФАГРАДЯН

"Благовісник", 3,2009

 

Українська християнська поезія