Роздуми над Словом Божим

Як Бог говорить через пророцтво

Бог продовжує говорити

Біблія — основне джерело пізнання Бога — говорить нам, що «Бог багаторазово й багатьма способами говорив колись до батьків наших через пророків, за останніх же оцих днів Він говорив до нас через Сина» (Євр. 1:1-2). І цим виконалось багато обітниць про Ісуса Христа зі Старого Заповіту, одна із них була сказана Мойсеєм: «Пророка з-поміж вас, із братів твоїх, такого, як я, Господь, Бог твій, поставить тобі, Його маєте слухати» (5 М. 18:15). Тому все те, що говорив Ісус Христос, «що записали і передали нам ті, що з початку були очевидцями й служителями Слова», є основною формою Божого відкриття, Божої волі, Божих діянь у майбутньому. Разом з тим, уважно читаючи Новий Заповіт і особливо Божі обітниці відносно Духа Святого, ми зауважуємо: «Коли ж прийде Він, Дух істини, то приведе вас до повної істини («наставит вас на всякую истину»), бо говоритиме Він не від Себе, а все, що чутиме, буде розказувати, і майбутнє звістить вам» (Ів. 16:13) і «Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в Ім’я Моє, Той навчить вас усього й пригадає усе, що Я говорив вам» (Ів. 14:26).

Новозавітна істина має бути затребувана

В останній книзі Нового Заповіту, Об’явленні, в посланні до семи церков, є декілька загальних закликів, і один з них: «Хто має вуха, нехай слухає, що Дух говорить церквам». Тому, на мій погляд, слова апостола Павла про те, щоб дбати про любов і бажати духовних дарів, а найбільше — щоб пророкувати, повинні бути заново переосмислені, освіжені у нашому духовному сприйнятті, у проповіді і вченні в церквах.
У чому тут проблема? В цій статті я хочу поділитися своїми роздумами, певним досвідом, пошуками. Вона не буде претендувати на всю повноту відповіді, але є виявом щирого бажання, щоб Тіло Христове було збагачене благодатними дарами, щоб Дух Святий міг вільно діяти, і вогонь Христової п’ятидесятниці не погас в тих, хто прийняв істину апостольського вчення.

Дональд Джі, відомий пастор і вчитель Біблії, писав, що існує дві форми неуцтва стосовно духовних дарів. Апостол Павло мову про духовні дари в Першому посланні до коринтян, в розділах від 12 до 14, починає наступними словами: «Не хочу я, браття, щоб не відали ви про духовні дари». «Неуцтво», з яким доводилося Павлові мати справу в Коринті, не стосувалося того, що коринтяни не мали духовних дарів, навпаки, вони не мали недостатку ні в якому даруванні. Їхня проблема була в тому, щоб правильно розуміти справжню ціль духовних дарів, а також правильно і з любов’ю використовувати дари. На жаль, проблема коринтян багато разів давала про себе знати аж до наших часів, і це певною мірою привело до того, що багато людей зневірилися й розчарувалися і «продовжують дмухати й на холодне». Це привело до іншої форми неуцтва — аж до повного відкидання духовних дарів. Сюди слід додати і те, що багато з тих, хто говорить про духовні дари, і конкретно про пророцтво, не мають особистого духовного досвіду. Апостол Павло, навчаючи коринтян, як правильно використовувати дари, і конкретно про інші мови, міг з повною відвагою сказати: «Дякую Богу моєму, що я більше всіх вас говорю мовами » (1 Кор. 14:18). Тому нам слід прислухатися до порад і науки великого апостола і виявляти ревність і спрагу до натуральних Божих діянь у наш час.

«Бажайте духовних дарів, а найбільше ж, щоб пророкувати»

Далі, розглядаючи цю важливу тему детальніше, поговоримо про пророцтво. Щоб було зрозумілішим, дамо визначення пророцтву. Ось деякі з них: «Пророцтво — особливий дар, який дає змогу віруючому передати слово об’яви безпосередньо від Бога під впливом імпульсу, що йде від Духа Святого. Як в Старому Заповіті, так і в Новому, пророцтва, в основному, не є тільки провіщенням майбутнього, а об’явою Божої волі і спонуканням Божих людей до праведності, вірності, терплячості та розради» (Біблія з коментарями).
Слово «пророцтво» походить від грецького слова, яке має значення «глибинний витлумачувач». У часи апостолів дар пророцтва мав два вияви. Перший — донесення слів Бога до людей через пророка. Це була надприродна дія. А щоб люди могли відрізнити фальшивих пророків від істинних, Дух давав іншим віруючим дар «приникликого натхнення» (Книга Б. Грема «Святой Дух»).

Звідси ми робимо декілька висновків:

1. Як і всяка інша духовна дія, пророцтво відбувається на основі віри. «І ми маємо різні дари згідно з благодаттю, коли пророцтво — то й виконуй його в міру віри» (Рим. 12:6)

2. Істинне пророцтво походить від Духа Святого і тому є результатом сповнення Духом Святим. Це підтверджується багатьма віршами зі Слова Божого. Наведемо декілька із Нового Заповіту.

«Коли ж Єлизавета зачула Марії привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлизавета наповнилась Духом Святим, і скрикнула голосом гучним та й прорекла: «Благословенна ти між жонами і благословенний Плід утроби твоєї…» (Луки 1:41-42)

«Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим та й став пророкувати…» (Луки 1:67)
«Але Савл, що й Павло він, переповнився Духом Святим і на нього споглянув і промовив: «О сину дияволів, повний всякого підступу та всілякої злости, ти ворогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг?» (Дії 13:9-10).

Підсилимо вище сказане словами апостола Петра і зробимо ще декілька висновків. «Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим» (2 Пет.1:21). Тому на питання: «Де у пророка береться пророцтво?», правильною відповіддю буде — це імпульс, певна дія Духа Святого на відроджений, чутливий дух Божої людини. Для виголошення пророцтва важливим є правильне внутрішнє становище пророкуючого, а також відповідна духовна атмосфера.

Проповідь, виголошену в силі Духа Святого, також можна назвати пророцтвом. Яскравим прикладом може слугувати проповідь апостола Петра в день П’ятидесятниці.

Скажемо коротко про те, як Бог дає Свій імпульс, сигнал і як Божа людина його відчуває. Взагалі, Бог оригінальний і Його дії також. Тому проголошення пророцтва може відбуватися різноманітними способами. Для людей, які пережили хрещення Духом Святим, знайоме відчуття наповнення силою про яке пророки в Старому Заповіті говорять: «І була на мені рука Господня», або приємного тепла, що огортає тебе, і язик немов тростинка в руці справжнього писаря. Часом приходить просвітлення думок — і робиться ясною ситуація, або немов би зелена лампочка вмикається на якомусь місці зі Слова Божого. Відомі випадки, коли пророцтво супроводжувалося певними діями, подібно до того, як пророк Агав узяв пояс Павла, зв’язав свої руки і ноги і попередив, що чекало апостола в Єрусалимі (див. Дії 21:11). Цікаво про це написано в Книзі пророка Амоса: «Господь Бог заговорив, — хто не запророкує» (Ам. 3:8) Пам’ятаєте випадок із Саулом: «Що це зробилось із Кішовим сином? Чи то і Саул у пророках?» (1 Сам. 10:11), або про Валаама і його ослицю. Часто пророцтво проявляється відразу після хрещення Духом Святим. Про це читаємо в Діях апостолів, а також доводилося спостерігати і в наші дні.

Я мав привілей народитися в четвертому поколінні віруючих людей: мій дід і прадід майже одночасно увірували під час євангельського руху в 20-х роках минулого століття. Мій покійний батько часто розповідав мені про дії Духа Святого в той час, коли він був ще хлопцем. Тоді була якась особлива простота і конкретика, ясність. У пророцтві називалися звичайні імена людей і відкривалися, з людської точки зору, навіть подробиці чийогось життя, подібно до того, що ми читаємо в Діях апостолів про Ананія і Сапфіру. Таких прикладів було чимало, наведу один з них. Пресвітер з дружиною пололи грядку. Жінка необачно ступила і пошкодила городину. Чоловік суворо докорив їй, дружина образилася. Прийшли на зібрання, ніхто нічого не знав, крім їх обох, і тут слово: «Примирись зі своєю дружиною…» За свідченями тодішніх очевидців, великий страх був на дітях Божих, люди спасалися, Бог хрестив Духом Святим.

Я розумію, що є різні періоди в житті Церкви. Разом з тим, на закінчення, мені хотілося б закликати: брати і сестри, будьмо щирі, багато чого втрачено, або підмінено з тих натуральних Божих дій, які мають бути в Церкві Христовій. Але збадьорімось, щиро забажаймо рясного пізнього дощу — і Він прийде до нас, бо виконається Слово Господнє: «І буде останнього часу, — говорить Бог, — виллю Я Духа Мого на всяке тіло; й пророкуватимуть сини ваші і дочки ваші, і юнаки ваші видіння бачитимуть, і старшим вашим сни снитимуться; а на слуг Моїх і на служниць Моїх виллю в ті дні Духа Мого, — і вони пророкуватимуть…» (Дії 2:17).

Михайло МОКІЄНКО, єпископ, старший пресвітер церков ХВЄ Дніпропетровської обл.