Роздуми над Словом Божим

Цар, який боявся Івана

«Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки». Так написано про царя Ірода в Євангелії від Марка, 6:20.

Не можна читати оповіді про Ірода без трепету та надмірного відчаю. Взагалі, не хотілося б її згадувати, але, оскільки трагічна історія четвертовласника Ірода є серйозним нагадуванням про пагубну природу гріха, ознайомлення з нею буде корисним для нас.

Життя Ірода свідчить нам про те, що один несповіданий гріх здатний утримати людину від Царства Божого і погубити її навічно у пеклі. Така печальна доля людини, про яку сказано, що вона робила немало для виправлення свого життя. Але, на жаль, вся трагедія полягає у тому, що цього було недостатньо.

Як контрастує з Іродом постать Івана Хрестителя! Іван не шукав слави у людей і міг з радістю сказати, свідчачи про Месію-Христа: «Він має рости, я ж маліти» (Ів. 3:30). Про Івана сказано, що він не створив жодного чуда, але все, що сказав Іван про Ісуса Христа, було істинним.

Незважаючи на те, що Іван не шукав слави у людей, все ж з яким благоговінням слухав його народ! Сказано, що й сам Ірод боявся Івана. Ірод був царем, а Іван скромним проповідником, одягненим у найбідніший одяг з верблюжої шерсті. Праведність і святість Івана, його непорочне життя змусили царя Ірода, який мав багатство і владу, тремтіти перед ним.

У своїй розповіді про Ірода я хотів би спершу вказати на позитивні риси його характеру. З процитованого тексту видно, що Ірод шанував праведність і святість, бо сказано, що «Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий». Це дуже добре в Іроді. Приємно бачити в людині повагу до праведності, навіть якщо вона сама не має її, тому що сама ця повага може викликати бажання володіти нею. Є люди, які настільки осквернили себе, що зненавиділи все святе і божественне. Далі ми бачимо, що Ірод поважав і людину, в якій він знайшов справедливість і святість, а це ще одна позитивна риса. Можна поважати праведність як таку, але коли вона втілена в людині, то можна таку людину зненавидіти. Є люди, які шанують все святе, але, зустрівшись зі святим, вони починають переслідувати його. Ірод боявся Івана і настільки поважав, що певний час беріг його, охороняв від злоби та люті Іродіади, своєї співжительки.

Крім того, про Ірода сказано, що він слухав Івана, тобто його проповіді. Коли хтось з нас, звичайних людей, слухає проповіді Євангелії, то в тому немає нічого дивного, але коли цар слухає, тоді це вважається чимсь особливим. Не дуже часто буває, щоб царі земні чи правителі землі слухали євангельські проповіді, а Ірод слухав Івана з великим інтересом. Про Ірода можна сказати ще більше: він слухав слово і робив багато чого, про що повчав його Іван Хреститель. Сказано, що він слухав Івана з задоволенням і багато чого робив, прислухаючись до його слів.

Скільки в наш час є людей, які слухають Слово Боже, але не виконують його. Вони слухають, але нічого не роблять. Вони чують заклик іти до Христа — але не приходять на Його дивну вечерю. Яким печальним є стан таких людей!

Про Ірода варто зауважити, що він продовжував слухати Івана з великим задоволенням, його захоплення проповідями не було короткочасним, видно, що воно тривало досить довго, незважаючи на те, що слово Івана викривало злі вчинки Ірода.

Зі слів Євангелії видно, що пророк справив неймовірне враження на царя. Ірода освітило світло істини, і все ж він залишився тільки майже переконаним. Ірод залишив при собі один гріх, з яким не хотів розлучатися. Це одне зло погубило його. Ірод залишив свій улюблений гріх, хоча знав, що з ним треба розлучитися. Він кульгав на обидва коліна, був схильний до добра, але пристрасть тримала його у своїй владі. Так, в Ірода ми знаходимо позитивні риси характеру і навіть певні ознаки покаяння, але, на жаль, це ще не все. Зі смутком ми маємо вказати на інший бік характеру цієї людини, який і привів його до вічного осудження.

Ірод, люблячи та поважаючи Івана, не навернувся до Господа, на Якого вказував йому Іван. Це й був його головний недолік. Іван ніколи не звертав увагу людей на свою особистість, він завжди вказував на Христа. «Ось Агнець Божий», — казав він. Певною мірою Ірод був послідовником Івана, але, на жаль, не послідовником Ісуса Христа. Можна любити проповідника і захоплюватися ним, і все ж не бути послідовником Христа. Збережи нас, Господи, від такої помилки! Проповідник є лише вказівним стовпом, котрий провадить нас до Ісуса. Ви повинні йти за Христом, тому що Він є основою і завершальним етапом усього нашого служіння. І ви можете стати подібними до Ірода, якщо благодать Божа не приведе вас до Спасителя, тому що Він — джерело життя, Він може вибавити вас від гріха.

Другим недоліком Ірода було його небажання прагнути до святості. Він поважав святість у житті інших, але в самому собі не мав цієї святості. Як багатозначно назвав його наш Спаситель, сказавши: «Ідіть і скажіть цій лисиці…» (Лк.13:32). Ірод був людиною лукавою, самолюбною, сповненою хитрості й підступу, боязливим та сором’язливим у присутності високоповажних осіб, водночас зверхнім і злим щодо безпомічних.

Іноді зустрічаєшся з такими «лисицями». Вони наче й хочуть потрапити у Царство Боже, але люблять ходити шляхом, що веде до пекла.
Є ще одна пляма у характері Ірода: він ніколи не любив Слова Божого як такого. Він любив і поважав Івана, мовляв: «Дивіться, як сміливо він проповідує! Таку людину приємно послухати!» Але сам Ірод ніколи не приймав у своє серце Божого Слова.

Скільки людей, як Ірод, охоче слухають Слово, але не приймають його. Вони відносять це Слово до інших, але не до себе.

Далі ми бачимо, що Ірод багато чого робив, слухаючи Івана Хрестителя, хоча, на жаль, зробив не все. Воістину, той, хто приймає Слово Боже, намагається з Божою допомогою виконати все, що воно говорить, а не частково. Ірод не був готовий на повне і остаточне покаяння, це надто дорого б йому коштувало.
Іншою плямою, яка оскверняла характер Ірода, був вплив пожадливості, який тримав його у своїй владі. Він був рабом гріха, повністю віддавшись Іродіаді, дружині свого брата. Іродіада була його племінницею, дружиною його брата, та все одно Ірод забрав її з дому свого рідного брата. Він сам залишив законну дружину, яка протягом багатьох років була його вірною супутницею.

О! Скільки стали жертвами цього жахливого гріха перелюбу! Друже мій! Утікай від найменшого блуду! «Чи візьме людина огонь на лоно своє, і одіж її не згорить? Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її? Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї!» (Пр. 6:27-29). Так попереджує Слово Боже про цей жахливий гріх.

Я хочу звернути вашу увагу на печальний кінець життя царя Ірода. З усіма своїми позитивними рисами він закінчив його трагічно. По-перше, він вбив проповідника, якого поважав і з таким задоволенням слухав. Ірод став вбивцею, оскільки за його розпорядженням кати зітнули голову Іванові Хрестителю. Ірод звелів своєму зброєносцеві принести голову Івана як жертву своєму гріху.
Людина, яка залишає при собі хоча б один гріх, рано чи пізно позбавить голови голос істини. Ірод боявся Івана, шанував і слухав його з великим задоволенням, робив багато з того, що вимагав Іван, і все ж став його вбивцею.

Отож, можна схвалювати євангельське вчення, йти за ним і, однак, при певних обставинах зненавидіти його і переслідувати. О, це так жахливо! Ірод опустився ще нижче: він не лише обезголовив Івана, але віддав на смерть Ісуса Христа. Сказано, що Ірод, побачивши Ісуса, дуже зрадів, тому що бажав бачити Його. Здавалося, що в Іроді ніби відбулася якась зміна на краще. Він хоче бачити Христа, навіть задає Йому безліч запитань, але зауважте: Христос не відповів йому. Господь більше не мав чого сказати цьому чоловікові.
Не чекай, що Бог скаже тобі щось більше чи щось нове відкриє, поки ти не виконав того, що вже тобі сказано.

Зустріч Ірода з Христом закінчилася тим, що цар зі своїми воїнами, принизивши Ісуса та насміявшись над Ним, віддав Його в руки Пілата. Історія свідчить нам, що через певний час Ірод втратив усе, що мав. Він був хитрою людиною, яка прагнула у будь-який спосіб набути владу і славу, але зрештою сама Римська влада принизила його, і він був із соромом позбавлений займаної посади. Таким був його кінець як володаря.

Багато хто, замість іти до Христа, хапався за владу, славу та людські почесті, і зрештою втратив усе — і Христа, і свою душу.

Один чоловік у час Середньовіччя був ув’язнений за свою віру. Він говорив, що любить євангельську віру, але плакав від страху через те, що його спалять на вогнищі. Через страх він відрікся від віри. Але опівночі згорів його дім. І хоч боявся спалення на вогнищі, сам згорів у власному домі. Та без утіхи, оскільки загинув не за свою віру.

Я впевнений, що жодна людина не скаже сьогодні, що хотіла б мати долю, подібну до долі цього царя. Але я з такою ж упевненістю можу сказати, що ти станеш «іродом», якщо не залишиш свій гріх і не приймеш Ісуса Христа. Якщо ти не хочеш йти шляхом Ірода, то стань на бік Христа, прийми Його і будь Його учнем. Іншого вибору немає: ти або служиш Богові, або ж дияволу, не можна служити двом панам, одного ти маєш залишити. І я щиро хочу, щоб ти залишив свій гріх, так, той самий, улюблений, який і погубить тебе. Бо навіть цей один гріх приведе тебе у вічну погибель.

Ярл ПЕЙСТІ

Коли номер вже був готовий до друку, ми отримали повідомлення про те, що Ярл Миколайович Пейсті відійшов у вічність.

"Благовісник", 1,2010