Роздуми над Словом Божим

Трагедія в сім’ї первосвященик Аарона

У 8-9 розділах Третьої Книги Мойсея описана велична картина посвячення Аарона на служіння первосвященика, а чотирьох його синів — на священицьку службу. Ця подія була настільки величною, що навіть усі жертви цілопалення були спалені Божим вогнем з неба. Ось фінал цієї події: «І ввійшов Мойсей та Аарон до скинії заповіту; і вийшли вони, і поблагословили народ, і слава Господня показалася всьому народові. І вийшов огонь від лиця Господнього, і спалив на жертівнику цілопалення та товщ. А ввесь народ бачив це, і закричали вони з радості, та й попадали на обличчя свої...» (3 М. 9:23-24). Можна тільки уявляти собі, яка то велика честь була виявлена дому Аарона! Ця родина була на вершині слави Божої і всенародної шани та любові.

Але буквально перші рядки наступного розділу вражають нас жахливою трагедією, що сталася в цьому щасливому сімействі. Ось перебіг цієї події згідно тексту: «І взяли Ааронові сини, Надав та Авігу, кожен кадильницю свою, і дали в них огню, і поклали на ньому кадило, і принесли перед Господнє лице чужий огонь, якого Він не наказав був приносити їм. І вийшов огонь від лиця Господнього, та й спалив їх, і вони повмирали перед Господнім лицем» (3 М. 10:1-2). Гнів Божий на цих молодих людей був настільки великим, що Господь навіть заборонив Ааронові та його родині творити будь-які ознаки трауру за його синами, бо вогонь Божий був готовий пожерти і їх.

Чому так склалося? Невже Всевидющий Господь не знав, кого вибирає та висвячує на Своїх священиків? Прекрасно знав і не допускав тут найменшої помилки. Про це у той злощасний день нагадав Мойсей своєму братові Аарону: «Це те, про що говорив був Господь, кажучи: «Серед близьких Моїх Я буду освячений, і перед усім народом буду прославлений». І замовк Аарон». Ця вічна істина Божа настільки сильно діяла на серце та свідомість Аарона, що на це він тільки мовчав: «замовк Аарон» (3 М. 10:3).

«Серед близьких Моїх Я буду освячений», — що це означає? Невже у Господа дійсно є близькі та далекі, улюблені і нелюбі? На ці запитання найкращу відповідь дав Спаситель світу Ісус Христос: «Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую. Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я, бо Я вам об’явив усе те, що почув від Мого Отця» (Ів. 15:14-15). Ось і весь секрет близьких та друзів Господніх: виконувати все, що Він заповідає!

Чому ж тоді буквально на вершині слави Божої сини Аарона стали далекими і супротивними Господу? Чи раптово і фатально прийшло до них віддалення від Бога їхніх предків, прославленого Бога їхнього дядька та їхнього батька? Чому в святому сімействі раптом проявила себе смертоносна бацила? Чому синам Аарона було байдуже до того, що повелівав Мойсею та Аарону Господь Бог?

Відповідь на ці хвилюючі запитання знаходимо значно раніше в описі історії сім’ї Аарона. Початок і корінь богозневаги синів Аарона виник, коли їхній славний батько одного разу допустився великого гріха ідолопоклонства та богозневаги. Ця історія описана у 32 розділі 2-ої Книги Мойсея. Ось короткий перебіг подій: Мойсей забарився на горі Сінай, де одержував Закон від Самого Бога. У той час бунтівний народ провокує Аарона зробити ідолів, щоб поклонятися їм і служити замість живого Бога, Який вивів їх з єгипетської неволі. Аарон не виявляє найменшого спротиву безумному бажанню свого народу і, ніби давно був на це готовий, без найменшого докору совісті проголошує: «Поздіймайте золоті сережки, що в ушах ваших жінок, ваших синів та дочок ваших, і поприносьте до мене». І ввесь народ поздіймав з себе золоті сережки, що в їхніх ушах, та й позносили до Аарона. І взяв він це з їхньої руки, і вформував його в глині, і зробив із нього лите теля. А вони сказали: «Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!» І побачив це Аарон, і збудував жертівника перед ним. І кликнув Аарон та й сказав: «Завтра свято для Господа!» (2 М. 32:2-5). Але раз зрадивши Господа, Аарон не зупинився, коли гірко докоряв йому Мойсей. За гріхом ідолопоклонства пішов гріх неправди. «І сказав Мойсей Ааронові: «Що вчинив тобі народ цей, що ти гріх великий навів на нього?» А Аарон відказав: «Нехай не запалиться гнів мого пана! Ти знаєш народ цей, що він у злому. І вони сказали мені: «Зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому». І сказав я до них: «Хто має золото, поздіймайте з себе». І дали вони мені, а я кинув його в огонь, і вийшло те теля» (2М. 32:21-24).

Ось так був скоєний подвійний гріх дуже великою і популярною людиною в Ізраїлі, ось так небесна Харизма була брутально підмінена фальшивою земною харизмою. Для теологів і дослідників Біблії і донині залишається незрозумілим мовчання Аарона у цей трагічний момент. Можна тільки, аналізуючи інші подібні ситуації, розуміти, що у такі жахливі хвилини Господь або зовсім не говорить, а тільки діє, або виголошує Свій суд, не вислуховуючи грішника зовсім (див. 4 М. 12). Можна тільки з великою достовірністю допустити, що суд Божий щодо Аарона був готовий, але йому було дане відтермінування. Таку ситуацію ще побачимо на прикладі вавилонського царя Навуходоносора (див. Дан.4).
Але Боже милосердя щодо Аарона не пішло йому та його сім’ї на користь. І тяжким наслідком зловживання милосердям Божим у цій родині було те, що гріх духовної безпринципності та свавільства вільно розвивався в його синів. У них логіка була надзвичайно проста: якщо батьків гріх не був покараний, то наш — тим більше. Але не так це було у Бога: маленька мертва муха не мала права зіпсувати запашну мазь мироварника! А тому повинно було статися те, що сталося з його двома синами-священиками.

Звідси й урок: Божа Харизма не можу бути підмінена нічим. А найменша підміна, імітація чи фальсифікація підлягає праведному судові Божому!

Василь БОЄЧКО,
з книги «Правда про Харизму»

"Благовісник", 4,2009