Роздуми над Словом Божим

Проблеми рівності, або Закономірність підпорядкування

«Всі люди народжуються вільними і рівними у своєму достоїнстві та правах» (Загальна декларація прав людини 1948 р.).
«І станете ви, немов Боги, знаючи добро і зло» (1 М. 3:5).
«Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого… уподібнюсь Всевишньому» (Іс.14:14).
«…Хочу, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, а голова жінки – чоловік, а голова Христові — Бог»
(1 Кор.11:3).

Мої ровесники ще добре пам’ятають епоху «розвинутого соціалізму». Тоталітарна, атеїстична система, просякнута демагогією та брехнею, послуговувалася гаслами, що аж ніяк не були схожі за своєю ідейною суттю на облудну личину комуно-більшовицької пропоганди. Особливо у травневі та жовтневі дні, коли криваво-червоний колір ставав домінуючим, одним з багатьох гасел, що прикрашали багатотисячні колони демонстрантів, був: «Мир, свобода, рівність, братерство, щастя».

Не беруся коментувати справді гарні, глибокі за своєю суттю слова з лозунгу радянської доби, проте над одним із них хотів би порозважати. Слово це — рівність.

Серед багатьох значень цього слова візьмемо наступне: рівний — такий же, однаковий з ким-небудь або чим-небудь, відповідним за кількістю, якістю, величиною, значенням та ін.

Мабуть, в історії людства не було більш «благородної» причини піднімати бунти, повстання, здійснювати революції, кровопролитні війни — ніж ідея рівності в усіх її аспектах. Коротко розглянемо три з них: рівність в аспекті людина-людина, чоловік-жінка (сім’я) та Бог-людина.

Людина людині — друг, товариш і брат

Слова, винесені в заголовок цього розділу, своїм звучанням нагадують євангельські висловлювання. Проте взяті вони не зі Святого Писання, а з документа, що мав (Слава Богу, в минулому) назву «Моральні принципи будівника комунізму». До речі ідея комунізму, також була запозичена з Євангелії, а саме — з життя першоапостольської Церкви. Але це не було планом Божим навіть для Його Церкви — це було виявом особливого духовного натхнення християн першого сторіччя і зрештою не знайшло свого продовження у наступні епохи.

Однак у цих словах відображено принцип стосунків людей, головна ідея якого — рівність усіх. Ми не будемо в деталях проводити аналіз принципу рівності радянської епохи, що полягав у рівних можливостях висловити свою думку (читай — не мати власної думки), мати рівний доступ до матеріальних благ (читай — «все навколо колгоспне, все навколо моє»), мати однаковий одяг і взуття фабрики «Прогрес» і борони Боже — закордонні кросівки чи костюм. Навіть з будівництвом житла (особливо в сільській місцевості) проблем не було — для всіх рівно 8 на 11 метрів і ніяких там других поверхів і мансард.
Слава Богу, ця «рівність» — історія двадцятирічної давності.

Що говорить Біблія, щодо рівності між людиною і людиною? У Євангелії ця ідея озвучена недругами Христа, а отже, заслуговує на найбільшу об’єктивність. Ось вона: «Учителю, ми знаємо, що Ти справедливий і не зважаєш ні на кого, бо Ти не дивишся на особу, але навчаєш дороги Божої по правді…» (Мр.12-14). Послідовник Христа, апостол Яків так виразив думку щодо рівності: «Брати мої, майте віру в Ісуса Христа, нашого Господа слави, не зважаючи на особу» (Як.2:1). А ось біблійний текст з глибокої древності: «Не будеш потурати особі вбогого, і не будеш підлещуватися до особи вельможного, — за правдою суди свого ближнього» (4 М.19:13).

У кожної людини рівні права, тому що в нас один Творець, про Якого сказано: «Бог не дивиться на особу» (Єф.6:9, Кол.3:25). Проте ми різні у наших здібностях — і це також від Бога. Ми не однакові інтелектуально, на психологічному, а також фізичному рівнях. І хоч ми всі «напоєні одним Святим Духом», що живе в нас, але маємо різні духовні дари, цінність яких також має відмінність згідно важливості у справі будівництва Церкви.

«Всі люди народжуються вільними і рівними у своєму достоїнстві та правах» — цими високими словами із «Загальної декларації прав людини 1948 р.» хочеться підвести риску, усвідомлюючи, що ця істина — лише на коротку мить, а саме: відрізок часу, за який новонароджене життя потрапляє з рук лікаря в руки матері, у відділ реанімації чи до рук завідувачки сирітським притулком…

Хто у домі голова?

Останній абзац попереднього розділу закінчується на сумній ноті. Отже, все-таки нерівність. Це прикрий збіг обставин у житті людини чи задум Творця?
Ми розглянемо аспект «прикрої нерівності», яка була задумом Божим. Про це говорилося і писалося безліч разів: у теологічних працях від древності до наших часів, у кандидатських і докторських дисертаціях з приводу гендерної рівності.

Мова піде не про дискримінацію жінки в суспільстві, ущемлення її законних прав на виробництві або побутовій сфері. Розглянемо Божу схему рівності, яка полягає у безпосередньому, безумовному підпорядкуванні. Ось вона: «Я хочу, щоб ви знали, що голова жінки — чоловік, чоловікові голова — Христос, а голова Христові — Бог!» (1 Кор.11:3). На прикладі найдревнішої Божественної інституції — сім’ї Дух Святий через апостола Павла ілюструє для сучасної людини принцип рівності в закономірності підпорядкування. Ця древня біблійна схема підпорядкування, запропонована Творцем, є фундаментом і гарантією міцності сім’ї.

Згідно статистичних даних, майже кожен другий шлюб в Україні розпадається. Жаль, що статистика не наводить відсоток розлучень, що мають у своїй основі порушення однією чи іншою стороною саме цієї біблійної настанови підпорядкування.

Бог є Автор і Творець всього. «Усе через Нього постало, і нічого, що повстало, не постало без Нього» (Ів.1:3). Існування Єдиного Творця об’єктивно передбачає нерівність: є Творець — є творіння, є вінець творіння — людина, до речі, створена за образом і подобою Творця (1 М.1:26). Отже, біблійний порядок, біблійна рівність у її духовному аспекті передбачає таке підпорядкування: в сім’ї — діти-жінка-чоловік; у Церкві — молоді коряться старшим (див. 1Пет.5:5), Церква кориться Христу (див. Еф.6:24), Христос повністю підкорився Богу-Отцю.

Варто зауважити, що Божественна ідея рівності в її гендерному аспекті полягає в тому, що чоловік і жінка — обоє створені Богом, мають рівні права в користуванні матеріальними ресурсами землі, через віру в Христа мають рівний доступ до спасаючої благодаті Божої. Коли ж мова заходить про чоловіка і жінку як сім’ю — рівність змінюється на підпорядкованість без втрати індивідуальності перед Богом. Таким був задум Творця.

Чи варто дивуватися, що супротивник Божий — диявол до сьогодні діє в людях саме через сім’ю, власне через хитрий підступ стараючись зруйнувати первинну Божественну інституцію на землі. Як не парадоксально, але ідея рівності, закладена в особистість людини Творцем, викривлена та спотворена ворогом душі людської, стає інструментом у нівелюванні цінностей сім’ї аж до повного її зруйнування. Бурхливий розвиток ідеї емансипації жінки, започаткований у 19 ст. і особливо бурхливий у шістдесяті роки двадцятого століття, породив і виплекав багатьох лідерів-жінок та зробив потужний вплив як на окремі верстви суспільства, так і на суспільство в цілому. При цьому основне призначення жінки як матері — берегині домашнього вогнища, особи, яка «тримає три кути дому» — непомітно відійшло в тінь, ставши маловартісним та архаїчним. Новітні потуги диявола (основані також на ідеї рівності): підірвати біблійну інституцію сім’ї — один чоловік + одна жінка = сім’я —і знак рівності поставити там, де навіть за людською логікою (мова не йде про Божі моральні принципи) його не можна ставити, а саме: один чоловік + ще один чоловік, чи одна жінка + жінка = «сім’я».

Сама ідея антихриста порівняти традиційну сім’ю з антиподом сім’ї є цинічним та підлим обманом диявола серед людей перевернутого розуму (див. Рим.1:28). Тим не менше, вона знаходить підтримку на різних рівнях суспільства, і що найганебніше, у деяких християнських «церквах». Так з 2 листопада цього року священнослужителі шведської лютеранської церкви прийняли рішення «благословляти» такі «шлюби». Мартіну Лютеру і в жахливому сні не могло приснитися, що буде з послідовниками його ідеї через декілька сот років.

Де ж першоджерело такого прагнення зробити рівним непорівнюване?

Натхненник і організатор всіляких бунтів і протистоянь — помазаний херувим-хоронитель, що «ходив серед огнистого каміння» (Ієз. 28:14). Не вдовольняючись славою і величчю, даними йому Богом перед іншими небожителями, він бундючно і гордовито заявляє: «Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого… підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому» (Іс. 14:13).

«Уподібнюсь», «стану як Всевишній», «рівняю себе з Ним» — це бажання прирівняти себе до Бога через гордість та марнославство. Скинутий на землю, супротивник Божий продовжує спокушувати ідеєю рівності вінець Божого творіння — людину: «Знає Бог, що дня того, коли будете з нього (з дерева, що посеред раю) ви їсти, очі ваші розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро і зло» (1 М. 3:5).

«Ви станете немов Боги, ви уподібнитесь Богу» — знайома пісня скинутого з неба херувима-супротивника. Сім’я піддалася на обман, а пізніше вже цілий народ сказав: «Збудуємо собі місто та башту, а вершина її аж до неба». Знайомий куплет зі старої диявольської пісеньки: «Зійду я аж на небо…» Це логічне продовження започаткованої сатаною ораторії «рівності», що звучить у симфонії гріховного світу аж до наших днів. Пам’ятаємо, як потужно звучала «ораторія рівності» у 1917 році в Російській імперії. «Кто был ничем, тот станет всем» — ідея класової нерівності, що прирікала на знищення «до основанья, а затем…» зробити всіх рівними, а саме — забрати у багатих і дати бідним. Що й було зроблено — багатих просто знищили, бідними стали всі. Ще й до сьогодні суспільство не може оговтатися від цієї «класової рівності».

Диявольська система рівності — це система обману та хитрості: «Ви будете як Боги». Це перегукується з людським марнославством, в людині живе ця ідея. Бог вирішив цю проблему. Знаючи, що ми ніколи не піднімемося до Його рівня, Бог у Христі порівнявся з нами, з людиною. «Він прийняв образ і подобу людини і з вигляду став, як людина». Це сталося з Його доброї волі, це сталося тільки тому, що Христос перебував у Божій системі підпорядкування. «Не моя воля, а Твоя, Отче, нехай буде» (Лк. 22:42). «Він понизив Себе (порівняв Себе), ставши подібним до людини… бувши слухняним аж до смерті» (Фил. 2-7:8). Це був Його вибір, Він Сам упокорився, принісши Себе в жертву.

У Христі Ісусі ми знову стаємо спільниками Бога Отця, набуваємо втрачене Адамом в Едемі.

Ми живемо в переддень приходу на землю Ісуса Христа. Шалена гонитва в бажанні стати рівними — на рівні лідерів світських чи навіть релігійних, на рівні могутніх промислових корпорацій, зрештою, на рівні простої, пересічної людини.
Проблема — не в бажанні бути подібним, рівним, проблема наших сучасників — у небажанні вийти з оманливих та підступних координат «рівності», що їх пропонує диявол та його ціннісна система під назвою «світ». Бог пропонує рівність, яку Він Сам заклав у єство людське і показує на єдиний біблійний шлях — шлях підпорядкування.

Микола СИНЮК

"Благовісник", 4,2009