Головна

Про нас

Останній номер

Архів номерів

Статті

Замовити друкований варіант

Пожертвування

Інтернет-ресурси

Новини Церкви ХВЄ України


Актуальне запитання

Адреси церков ХВЄ та розклад богослужінь

Благовісник у Фейсбуці



Роздуми над Словом Божим

Чому Біблія – істинне Слово Боже


Нині в нашій країні вельми популярно тримати на своїй полиці Біблію. У декого вона стоїть поміж розпутством Гі де Мопассана, психологізмом Достоєвського і епічністю Вергілієвої «Енеїди». У декого поряд з Кораном, Ведами та Упанішадами і працями древнього Конфуція. Ця книга вважається просто літературним твором, хай навіть шедевром, який варто прочитати для розширення кругозору, але навряд чи вдасться повністю зрозуміти. Або черговою релігійною книгою, яку треба приймати «без розуміння, просто як догму». Звичайно, «легенди» про створення світу, про небесну манну і десять заповідей, вивчення яких входить у шкільну програму, — це просто, але те, про що йдеться далі, «нормальна людина зрозуміти не може». Такі чи подібні висловлювання не раз доводилося мені чути навіть від людей, котрих я вважала дуже начитаними і мудрими. Пам’ятаю, ще тоді була студенткою і недавно навернулася до Христа. Слово Боже відкривалося мені, ставало таким близьким та зрозумілим і було дуже важко збагнути, чому такі розумні люди, як мої викладачі, кажуть, що мало що в ній розуміють. По-особливому ображало те, що біблійні історії називалися легендами та вигадками, живі слова Христа — догмами, а авторство приписувалося виключно людям. І лише з часом, набуваючи певного духовного досвіду, я зрозуміла, що ніхто не зможе переконати людину, що Христос — Господь, що Біблія — істинне Слово Боже, якщо Сам Бог не відкриє їй цього, якщо Сам Бог не заговорить до людського серця. Недаремно ж Христос у своїй так званій Первосвященницькій молитві благав Отця щодо своїх учнів: «Освяти Ти їх правдою. Твоє слово — то правда!» (Ів. 17:17). А до юдеїв, як і до безлічі інших людей, які не хочуть прийти до Господа, Христос зі смутком казав: «Навіть слова Його (Божого) ви не маєте, щоб у вас перебувало, бо не вірите в Того, Кого Він послав. Дослідіть но Писання… Вони ж свідчать про Мене! Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя» (Ів. 5:38-40).

Зробімо ж ще одну спробу дослідити істинність Біблії та її вплив передусім в суспільному та історичному контексті. Дуже чітко та логічно це виклав Джош Макдауел у книзі «Незаперечні свідчення», саме його докази ми й наведемо нижче. Автор цієї книги зазначає: «Коли я ще був невіруючим, то робив безліч спроб відкинути Біблію як Слово Боже, звернене до людей. Зрештою, я зробив висновок, що така критика Біблії — це ні що інше, як марне базікання упереджених чи просто неосвічених людей. Біблія гідна того, щоб займати окрему полицю, причому найголовнішу, тому що вона унікальна».

Біблія унікальна цілісністю

Це Книга, яку писали протягом 1600 років, протягом життя 60 поколінь, писали більше ніж 40 авторів з усіх прошарків населення (серед них були царі, пастухи, солдати, рибалки, пророки, священики, поети, державні діячі та вчені, митник, рабин, який жив, виготовляючи намети, і лікар неєврейського походження). Писали її в різних місцях: в пустелі, у темниці, на схилі пагорбу чи у замку, під час подорожей, у засланні, у ході військових дій та у мирний час. Одні автори були у піднесеному настрої, інші в горі та відчаї. Писали Біблію на трьох континентах: в Азії, Африці та Європі, трьома мовами (івритом, арамейською та грецькою). Сам текст Священного Писання належить до цілого ряду літературних жанрів. Тут історичні замітки, закони (громадянські, кримінальні, етичні, ритуальні та гігієнічні), релігійна поезія, дидактичні трактати, лірика, притчі і алегорії, біографії, особисте листування, спогади і щоденники, не говорячи вже про суто біблійні жанри — пророцтва і відкриття.

Ця книга включає в себе сотні тем, які часто викликають суперечки. Але автори Біблії трактують їх у гармонії і єдності. Від книги Буття до книги Об’явлення всі вони розповідають одну й ту ж історію про викуплення людини Богом. Усе це робить Біблію не просто антологією (збіркою книг), а єдиним цілим. Антологію добирає укладач, але такого укладача в Біблії не було.

Одного разу до нас додому прийшов представник передплатного видання «Бібліотека західної літератури». Він показав нам рекламний проспект серії, і розповів про неї за п’ять хвилин, але про Біблію ми з ним проговорили півтори години.

Я запропонував йому взяти всього десять письменників — з одного соціального прошарку, одного покоління, одного місця, одного континенту, які пишуть однією мовою — і всього одну спірну тему. Зауважу це при тому, що автори Біблії розкривають сотні спірних тем у гармонії та згоді. «Чи прийдуть ці автори до згоди?» — запитав я. — «Ні!» — відповів він, подумавши. — «І що ми отримаємо у підсумку?» — «Хаос», — відповів він дуже повільно. А через два дні він присвятив своє життя Ісусу — головному герою Біблії.

До чого це все? А ось до чого. Той, хто щиро шукає істину, має щонайменше уважно розглянути таку унікальну книгу, про яку один з професорів у розмові зі мною зауважив: «Якщо ви розумна людина, то за умови, якщо ви шукаєте істину, ви будете читати цю єдину книгу.

Неймовірна популярність

Біблія досягла неймовірної кількості читачів і перекладена на більше мов світу, ніж будь-яка інша книга. Можливо, й буває так, що деякі книги розходяться більшим тиражем, ніж ця, але через певний час вони втрачають свою цінність та актуальність.

Більше того, Біблія була першою у історії надрукованою книгою. Саме її латинський варіант, так звану Вульгату, видрукував Гуттенберг на своєму друкувальному верстаті. За даними Біблійного товариства, для задоволення попиту на Біблію у світі в середині ХХ століття треба було цілодобово що три секунди випускати по одному екземпляру, тобто 20 екземплярів за хвилину, понад 22 тис. щоденно.

Унікальність перекладів

Біблія була однією з перших великих книг, перекладених на іноземну мову. Септуагінта, грецький переклад давньоєврейського тексту Старого Заповіту, з’явилася приблизно у 250 році до Н.Х.

За кількістю перекладів, повторних перекладів та переказів у Біблії немає суперників з усіх книг. (На даний час вона повністю перекладена на 451 мову, частково — на 2 479 мов, повідомляється у комюніке Об’єднаних біблійних товариств за 2009 рік. — прим. ред.).

Виняткова життєздатність

Біблія писалася на досить недовговічному матеріалі. Тому протягом віків до винайдення друкувального верстата її доводилося безліч разів переписувати. Але це не погіршило її стилю, не пошкодило точності, не знищило її. У порівнянні з пам’ятками античної літератури, до нас дійшло більше рукописних копій Біблії, ніж 10 будь-яких творів класичної літератури разом узятих.

Євреї зберігали її набагато ретельніше, ніж інші рукописи в історії. Вони слідкували за кожною буквою, складом, словом та абзацом. У юдейському суспільстві існували цілі класи людей, єдиним завданням яких був ретельний контроль за збереженням та розмноженням біблійних матеріалів. Хто й коли перераховував усі букви та склади у всіх творах Платона чи Аристотеля, Цицерона чи Сенеки?

У статті, що була розміщена на сторінках одного з американських видань, йдеться: «Чи не дивно, що тексти Шекспіра назбирали набагато більше різночитань, ніж текст Нового Заповіту. Причому останній існував близько півтора тисячоліття лише у рукописному варіанті. Суперечки щодо Біблії виникають лише через різне її тлумачення, а не сумніви щодо самих слів. У той же час у кожній з 37 п’єс Шекспіра є «темні місця», різночитання яких прямо впливає навіть на сам зміст того чи іншого епізоду».

Разом з тим Біблія пройшла через жорстокі переслідування. Її спалювали, забороняли, оголошували поза законом від епохи римських імператорів і дотепер. Яка філософська, релігійна, психологічна книга, який літературний твір класичних чи нинішніх часів були так часто критиковані, як Біблія? Яка книга вистояла під таким вогнем отрути та скептицизму? Але життєздатність Біблії — дивовижна, вона продовжує стояти твердо, як скеля. Її й дотепер люблять, читають і вивчають мільйони людей.

Унікальність біблійного вчення

«В античному світі було немало способів передбачення майбутнього, — зазначає Вілбер Сміт. — Однак у всьому діапазоні грецької та латинської літератури, яка, як і Біблія, вживає слова «пророк» та «пророцтво», ми не виявляємо передбачення жодної великої події, яка має статися у далекому майбутньому, жодного пророцтва про Спасителя… Магометанство (мусульманство) не може вказати ні на жодне пророцтво про прихід Магомета, яке було б зроблене за сотні років до його народження. Так само й жоден із засновників культів не має у своєму розпорядженні древнього тексту, який конкретно передбачає його появу».

Один з колишніх президентів Даласької богословської семінарії зауважив: «Біблія — це не така книга, яку людина захотіла б написати, якби могла; і змогла б, якби захотіла». Біблія не приховує гріхів своїх героїв. Прочитайте сучасні біографії, і ви побачите, як вони намагаються затушувати чи проігнорувати темні сторони людей. Більшість, скажімо, геніальних письменників виводяться святими. Біблія ж чинить не так. Вона просто оповідає нам про те, як все відбувалося насправді. В мене часто запитують: «Для чого було писати про гріх Давида і Вірсавії?» Що ж поробиш, у Біблії є звичка розповідати про все чисту правду.

Історична достовірність

Роберт Дік Вілсон, який знав понад 45 мов і діалектів, прийшов до такого висновку: «Результатом сорока п’яти років вивчення Біблії було постійне зміцнення віри у те, що Старий Заповіт є точною оповіддю про історію ізраїльського народу». Від першого розділу Самуїлової книги до Другої книги хронік включно ми можемо прослідкувати за п’ятьма віками історії народу Ізраїлю. «Кембриджська історія старожитностей» вказує, що «ізраїльтяни, безумовно, були геніальними істориками і Старий Заповіт втілює найдревніший зі збережених історичних описів». Ні у Єгипті, ні у Вавилоні, ні в Асирії і Фінікії, ні в Греції та Римі, ні в германських народів, ні в Індії, ні в Китаї немає згадки про те, звідки походять ці народи, ким були їхні перші вожді, якими були їхні імена.
Разом з тим є безліч історичних документів, які підтверджують істинність тих подій, що описані в Біблії. Новозаповітні оповіді підтверджуються цитатами римських істориків та інших діячів того часу, зокрема Корнелія Тацита, Йосипа Флавія, Светонія та Плінія Молодшого.

Сила впливу на світову літературу

Хтось з літературознавців зауважив, що якби всі екземпляри Біблії в тому чи іншому місті були знищені, цю Книгу можна було б відновити завдяки її цитатам на полицях міської публічної бібліотеки. Існують монографії майже про всіх великих письменників, присвячені тому, наскільки на них вплинула Біблія. Вона надихнула багатьох на створення проповідей, промов, суперечок, вчених праць, творів художньої літератури та мистецтва, хвалебних гімнів. Ніяка жодна книга не породила такого неосяжного об’єму творів серед стількох народів і стількома мовами. І потік цих творів не міліє, а навпаки набирає силу.

Отже, проаналізувавши все, стає зрозуміло, що Бог безпосередньо впливає на історію, культуру і передусім зокрема на людину. Те, що сказане в Біблії, відбувалося насправді, те, про що звіщали пророки, або вже здійснилося, або здійснюється. Водночас біблійні пророки не мали жодної влади над виконанням своїх пророцтв і ніколи не говорили, що передбачають своєю владою. Вони називали себе пророками Живого Бога. А отже, Сам Живий Бог — Той, Хто безпосередньо стоїть за їх виконанням.
Але найбільш вагомим доказом істинності Біблії є те, що це єдина книга з поміж інших релігійних чи філософських писань, яка здатна кардинально змінювати людину: її внутрішній стан, думки, бажання, поведінку. Біблія, не просто вдосконалює, робить людей мудрішими, кращими, вона робить їх новими, змінюючи саму природу людини. Недаремно Святе Писання прямо називає це «новим народженням». Доказом цього є тисячі свідчень людей, які пережили на собі подібний вплив Біблії і змінили своє життя. Іноді Біблія змінює життя за роки, а іноді й за миті, коли люди, яких вже відкинуло суспільство як непотрібних, стають його повноцінними членами.
Ви можете сміятися над Біблією, зневажати її, але в ній є сила. Вона змінює життя людей. Вона може зробити це і з вами.

Підготувала Ольга МІЦЕВСЬКА

"Благовісник", 3,2009

 

 

Українська християнська поезія