Роздуми над Словом Божим

Благословення підзвітністю

«Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди — то йде він, а тому: прийди — і приходить, або рабові своєму: зроби те — і він зробить» (Євангелія від Матвія, 8:9).

Для чого людині бути комусь підзвітною? Чи не є це приниженням моєї власної гідності? Чи не можу я жити, як мені заманеться, і нікому не давати за це звіт?
Саме такі запитання виникають у людини, коли мова заходить про підзвітність. Як правило, людська природа не хоче змиритися із цією думкою. Ось така вона зіпсована гріхом людська природа! Однак Бог у Своїй великій милості задумав для людини благословення у підзвітності.

Біблія вчить, що на кожну людину чекає Божий суд, на якому вона дасть звіт за своє життя. Подібно до того, як невірному управителю було сказано: «Дай звіт про своє управительство» (Лк. 16:2), від нас також вимагатимуть звіту на цьому суді за все, навіть «за кожне слово пусте» (Мт. 12:36). Дати відповідь доведеться як і язичникам, які жили, не думаючи про Бога (див. 1 Петр 4:5), так і віруючим, рабам Господа, які отримали від Нього дари та доручення. Господь, Який прибуде на землю, вимагатиме звіту від них (див. Євр. 4:13). А керівникам церков доведеться дати звіт не тільки за себе (див. Рим. 14:12), але й за людей, які їм ввірені.

Платон говорив: «Життя без екзаменів нічого не варте». І справді, для того, щоб чогось досягти в житті, потрібно завжди звітувати самому собі та людям, які біля нас. Ось секрет успішного життя та служіння. Успіх і влада у християнина-лідера та лінощі й легковажність у християнина-підлеглого — ось ті чинники, які часто вибивають із їхніх голов бажання бути підзвітним іншим людям. У наш час саме вони приводять до краху багатьох служінь та церков. А корінь цих проблем — відсутність підзвітності. Чому ж так трапляється? Основна причина — людська природа не може справитися з неконтрольованою владою.

Президент США Авраам Лінкольн сказав: «З труднощами можуть упоратися майже всі. Однак, якщо хочеш пізнати характер людини, дай їй владу».
Як свідчить історія, влада веде до зловживання нею, а зловживання владою веде до її втрати.

38 віце-президент США Губерт Хамфрі сказав: «Ні в нашій, ні в будь-якій іншій нації нема такої партії, влади чи законодавчого зібрання, настільки мудрого, щоб обходитися без постійного нагляду інформованих критиків». Ці слова можна віднести до будь-якої людини, діяльність якої пов’язана з лідерством.
Звичайно, як правило, світська влада побудована на брехні та власних корисливих мотивах керівників. У церкві все по-іншому, хоча зіпсована гріховна природа людини в церкві чи в парламенті нічим не відрізняється. Ось чому ми повинні говорити про підзвітність. Тим більше, що її задумав Сам Бог для нашого ж благословення.

Отже, для чого людині (християнину) підзвітність? По-перше, тільки особа, яка володіє Божими атрибутами (Всемогутній – Лк. 1:37, Всезнаючий – 2 Хр. 2:6, Святий – Ів. 17:11, Незмінний – Мал. 3:6), не має потреби в підзвітності. А цією особою у Всесвіті є один тільки Бог, і аж ніяк не людина. По-друге, навіть Ісус Христос був підзвітний Своєму Отцю Небесному. У Євангелії від Івана, 6:38, читаємо: «Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене».

По-третє, у своєму служінні ми залежимо один від одного. Кожне служіння не тільки важливе саме по собі, але воно ще й переплетене з іншими, воно залежить від інших. Коли нема одного пазла — це дуже помітно. Коли страждає один член — тоді все тіло хворе. Рука не може, не порадившись ні з ким, поїхати в Єгипет на сонці поніжитися!

У сучасній церкві немає розуміння взаємозалежності. Ми повинні працювати разом в команді. Потяг нашого покоління до індивідуалізму та незалежності потрібно замінити біблійними поняттями взаємозалежності та взаємності.
По-четверте, ми залежимо від Бога. У Посланні до євреїв, 4:13, читаємо: «І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його, Йому дамо звіт».

По-п’яте, ми у житті маємо випробування. Як пише у одній зі своїх книг відомий християнський служитель, у нашому прямуванні за Богом або служінні ми матимемо деякі випробування. І для того, щоб встояти в них, нам потрібна підзвітність.

Ось які випробування нас очікують.

1. Випробування слуги. Бог буде створювати такі ситуації, коли нам доведеться виконувати роботу, яка, можливо, видасться нам недостойною, не престижною, принизливою — наприклад, служити тому, хто набагато молодший за нас, і робити все те, що він скаже. Для християнина, Божого служителя потрібно смиритися, іншого варіанту немає. Що б нам не довелося робити — робімо те з радістю і дякуймо Богу за те, що Він дав нам можливість послужити комусь іншому. Для Божого служителя важливо не те, що він робить, а те, як він робить, які у нього мотиви. Керівники повинні завжди залишатися слугами, яке б високе становище вони не займали. Підзвітність потрібна для того, щоб виробити в нас серце слуги. У Другій книзі царів, 3:11, читаємо: «І сказав Йосафат: «Чи нема тут Господнього пророка, щоб через нього вивідати слово Господа?» І відповів один із слуг Ізраїлевого царя й сказав: «Тут є Єлисей, Шафатів син, що служив Іллі».

2. Випробування нашої волі. Бог бажає навчити кожного підкоренню своїм духовним керівникам, які займають вище духовне становище, навіть якщо їхня думка абсолютно протилежна нашій, але не перечить Писанню. У Посланні до євреїв, 13:17, читаємо: «Слухайтесь ваших наставників та коріться їм, вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зітхаючи, бо це для вас не корисне». Бог ніколи не підніме нас, допоки ми не станемо вільними від духа непокори й непослуху. Ми повинні завжди бути готовими піти наперекір своїй волі й розпрощатися із власними бажаннями, навіть якщо переконані у своїй правоті та знаємо, що наші плани продиктовані «з неба». Можливо, для нас ще не настала повнота часу, щоб втілити те, що ми хочемо. Якщо ж на це є воля Божа, то нема необхідності нарікати, жалітися, бунтувати або намагатися, щоб то не коштувало, добиватися свого — в назначений час Бог створить найкращі умови для виконання всіх наших планів. Підзвітність потрібна, щоб реалізувати Божий план удосконалення нашого характеру, в тому числі й вироблення в нас смирення.

3. Ще одне випробування — випробування славою. Як правило, Бог не довіряє керівництво або служіння людині, яка не підготовлена. Бог прославляє тих, хто не шукає свого, хто всю славу віддає Йому. Але навіть якщо людина підготовлена, їй потрібна підзвітність, для того, щоб вести Божу працю бездоганно та не піддатися спокусі славою. У Книзі Псалмів, 74:3-8, читаємо: «Коли прийде година означена, то Я буду судити справедливо. Розтопилась земля, і всі її мешканці, та стовпи її зміцнюю Я. Я сказав до лихих: «Не шалійте, а безбожним: Не підіймайте ви рога! Не підіймайте ви рога свого догори, не говоріть твердошийно, бо не від сходу, і не від заходу, і не від пустині надійде повищення, але судить Бог: того Він понижує, а того повищує».

Варто подивитися на деяких людей, життя яких стало, на жаль, негативним прикладом в історії.

Ізраїльський цар Рехав’ам мав непогану перспективу для своєї кар’єри. Він міг успішно царювати над колінами ізраїльськими. Однак, небажання бути підзвітним раді старійшин привело до втрати царства над майже усіма колінами, окрім двох (див. 1 Цар. 12:6-8).

Варто також взяти до уваги Джона Александра Доуї, історія життя якого є теж негативним прикладом в історії Церкви ХХ століття, щоправда, на щастя, з хорошим кінцем. По-перше, історія показує, що людина, вибрана Богом на служіння, проходить деякий період підготовки. Бог покликав на служіння Джона Александра Доуї для того, щоб відновити надприродну доктрину про зцілення у Церкві. Через служіння цього чоловіка, яке почалося в Австралії, а потім продовжилося в США, до пізнання Бога прийшли тисячі людей. Церква зробила великий крок вперед завдяки його служінню.

Однак при кінці служіння Джона Александра Доуї відбувся ряд подій, які будуть нам на науку. Його служіння в той час мало шалену популярність. Він організував нове поселення Сіон, в яке почали стікатися десятки тисяч віруючих, щоб там жити. Одного разу, в час, коли служіння Джона Александра Доуї було у зеніті слави, до нього прийшли троє «пророків» і сказали: «Бог нам відкрив, що твоє служіння — це служіння новозаповітного Іллі». Наш герой вигнав цих лжепророків і заборонив будь-кому говорити щось схоже. Але через роки ця думка, яка притаїлася у його серці, проросла з великою силою. Джон Александр Доуї оголосив себе володарем трикратного пророчого служіння, Вісником Завіту, Пророком, про якого говорив Мойсей, та Іллею-Відновником. Також Джон Александр Доуї проголосив себе Пророком Останньої Вселенської Церкви. Замовив собі первосвященицьку одежу. Його розум помутнів. Та Бог любив цього чоловіка. Через деякий час його здоров’я погіршилося. Уже на смертному ложі він визнав свої помилки і у спокої відійшов у вічність. Ось результат відсутності підзвітності.

Ще одним негативним прикладом нехтування підзвітністю є життя та служіння проповідника кінця 20 століття Джиммі Свогарда. Велику популярність мало служіння цього чоловіка у 80-их роках у США. Його місія отримувала мільйони доларів щорічно. Вийшов друком переклад Біблії з коментарями Джиммі Свогарда. Журнал «Тайм» назвав його людиною року. Однак брак прямої підзвітності привів до того, що цей служитель почав грішити. І так тривало роками. В результаті його велике служіння майже завмерло. Пожертви на місію скоротилися до мінімуму, багато людей розчарувалося в Бозі. Ось результат відсутності підзвітності.

Подивімося також на деякі позитивні приклади в історії. Не можна не згадати життя всесвітньовідомого євангеліста Біллі Грема. Ім’я цього чоловіка занесено до книги рекордів Гінеса як людини, яка за своє життя проповідувала найбільшій кількості людей на світі. Сотні тисяч людей прийшли до пізнання правди через його служіння. А це результат смирення та праці в команді.

Звичайно, всі ми хочемо прожити гідне і святе життя та принести велику користь для Божого Царства. Як бачимо, досконалою Божою волею для християнина у його служінні та й взагалі у житті є наявність підзвітності. У підзвітності повинен бути зацікавленим більше сам християнин, аніж служитель, якому він підпорядковується.

Підзвітність має у собі велике благословення, бо береже від падіння, а також піднімає та підбадьорює у часи смутку та безнадії.

Богдан Галюк,
головний редактор християнської молодіжної газети "Рибка",
м. Івано-Франківськ
"Благовісник", №1, 2009