Репортаж

«Господи, ось я, пошли мене!»

Малин… Мальовничий куточок України: сосни, чисте повітря, незаймана природа. Здається, що ідеальнішого місця для проведення з’їзду християнської молоді годі шукати. Проте краще один раз побачити, ніж сто раз почути. Отож, мені захотілося на власні очі переконатися, чому на Всеукраїнський з’їзд молоді ХВЄП у Житомирську область прибувають тисячі молодих християн з різних куточків України, чому дехто з них страшенно жалкує, що «так мало», а дехто повертається зі словами: «Ноги моєї більше там не буде». Молитва до Господа, щоб Він все влаштував, — і ось я у Малині.

Субота, ранок. Це уже четвертий день фестивалю, табір прокидається, поспішаючи на ранкове богослужіння на 10.00. Хтось підтримує багаття, хтось читає Біблію, зручно вмостившись поряд, а когось і добудитись годі. Ставили ми свого намета під спів об’єднаного хору (це була репетиція перед служінням). Так що ж такого особливого у цьому з’їзді? Чим він вразив особисто мене?

По-перше, масовістю. Близько 5000 молодих людей брали участь у житті фестивалю — і ця цифра зростатиме. По-друге, різноманітністю учасників. Дехто жодного зібрання чи семінару не пропустив, ну а дехто лише грав у волейбол та купався в озері. Також від представників консервативних церков, до яких і я належу, лунали зауваження стосовно зовнішнього вигляду багатьох учасників: прикраси, непокриті голови та чоловічий одяг на сестрах, браття могли з’явитися на зібрання у шортах (такий собі пляжний варіант). Але, незважаючи на деякі розбіжності у поглядах, Бог діяв і діяв потужно! Особливо вразило вечірнє богослужіння у неділю, на якому проповідував Ростислав Радчук. Господь у цей вечір охрестив сотні молодих людей Духом Святим, спонукав молитися за пробудження Європи, Африки, мусульманських країн. Повертаючись до свого табору, який тимчасово став моєю домівкою, я чула, що молодь молиться, зібравшись біля наметів. Молилися ревно, і відчувалося, що їхня молитва відкриває небо.

Звичайно, були деякі моменти, від яких у душі залишилися суперечливі емоції, як от гучне прославлення зі всілякими інструментами. Проте сумніву немає, що всім проповідникам було дане слово для молоді від самого Господа. Проповіді С. Вітюкова, С. Вінковського, М. Паночка, Р. Мураха, В. Боцяна надовго закарбуються в пам’яті. Слово, сказане цими благословенними братами, проникало до розділення душі і духа, плавило наші юні серця і запалювало бажанням нести вістку Євангелії «усім народам». Сотні молодих людей повторювали разом із пророком Ісаєю слова, що стали девізом ХІІ З’їзду християнської молоді ЦХВЄУ: «Господи, ось я, пошли мене». Молодь шукала Господа: хтось виявив бажання стати місіонером (більше ста анкет місії «Голос надії» були заповнені), когось Господь хрестив Духом Святим, когось зцілив, хтось отримав звільнення від гріховної залежності. Не було людини, яка б не повернулася додому іншою. Наш з’їзд уже стає інтернаціональним. З нами у ці дні ревно шукали Господа білоруси з м. Бреста, литовська делегація з м. Вільнюса, делегація зі США. Ось і середа, закриття з’їзду. Ми вирушали до рідного міста Рівного. А у серці лунали слова: «Господи, ось я, пошли мене». Якщо не я , то хто ж, Господи?

Ось такими були враження учасників ХІІ Всеукраїнського з’їзду християнської молоді.

— Мене найбільше вразило, що в Україні може збиратися така грандіозна кількість людей, аби разом славити Бога, в той час, коли в інших куточках землі цього не можуть зробити разом 10 чоловік. Україна благословенна свободою! Ми можемо на повний голос сказати: «Я — християнин!» Такого немає ні в Європі, ні в Америці. Сподобалося все, проте деколи складалося враження, що молодь намагалася в першу чергу задовольнити свої емоційні потреби, а не зблизитися з Богом (Юлія, м. Рівне, 25 років).

— Хоча я в Малині був лише два дні, все ж багато чого звідти для себе взяв. Мені сподобалися служіння, особливо проповіді братів на теми, які є дуже важливими для духовного зростання молоді, і якби табір в Малині був би не тиждень, а, скажімо, все літо, думаю, багато молодих людей повернулися б додому в ранзі Божих офіцерів! (Сергій, 27 років, м. Славута).

— В Малыне я была впервые, понравилось все. Служения, прославление, общение. Особенно молодежь — была очень дружной, все были в единстве. Слава Богу! Жду не дождусь следующего года, что¬бы опять поехать. Не понравилось только одно — МАЛО! Хотелось бы хотя бы недельки две-три (Марина, 17 років, м. Ізмаїл).

— У Малині особливо запам’яталася атмосфера....Ти постійно в спілкуванні з Господом і з друзями-християнами... Постійні молитви, навчання, прославлення Господа, як на служіннях, так і біля вогнищ... Ти ніби потрапляєш в інший світ, де не чуєш брудної лайки, не дихаєш тютюновим димом і не бачиш під кожним кущем пляшку від алкогольного напою... А, навпаки, бачиш посмішки братів і сестер, отримуєш відкриття від Господа, вдосконалюєшся. Негативу я не помітив. Хто хотів, той знайшов харизматію, побутові незручності, поганих служителів і т.і., але той, хто шукав спілкування з Господом і з іншими християнами, той знайшов те, чого прагнув (Антон, 22 роки, м. Локачі).

— Меня, как представителя из Беларуси, удивило отношение ваших властей. У нас не разрешили бы провести такой съезд. Так что цените, молодежь, такую возможность! Ну а про плохое говорить не хочется, его и не было почти! Что мне еще понравилось, так это общение молодежи с такими разными взглядами на религию. И пусть все пятидесятники, но было любопытно увидеть, узнать, какие у людей видения християнства.
Благословений Вам! (Анна, 18 років, м. Брест).

— Терпіти можна. Фестиваль як фестиваль. Нічого не втратиш і нічого не знайдеш. Правда, скажу чесно: чим далі, тим гірше. Я постійно задумуюсь: це фестиваль п’ятидесятників чи харизматів? Хто дасть відповідь? (Вадим, 22 роки, м. Луцьк).

— Чудовий фестиваль для християнської молоді і для нехристиянської, яка шукає Бога. Якби це було можливо, щоб фестиваль продовжувався хоча б з місяць, а не один тиждень, то і цього, мабуть, було б мало! А до умов, які були в Малині, то наша молодь вже звикла, тому, цінуючи пережитим благословенням, на умови вже й ніхто не звертає уваги! (Роман, 31 рік, м. Рівне).

Підготувала Антоніна Самковська

"Благовісник", 3,2009