Репортаж

Всеукраїнський день подяки - 2009

Віддавна в українському народі існувала традиція святкування Дня врожаю. Але чомусь історично склалося так, що спочатку наші прабатьки славили язичницького Ярила, згодом радянських комбайнерів та хліборобів, які вважалися оплотом нашого достатку. В той же час у різних європейських країнах та Америці у День подяки (який, до речі є державним святом) люди славили Господа. Чи ж не тому ці країни тепер процвітають, що у свій час їх жителі вміли бути вдячними Богові і визнавали себе залежними від Нього?
Наразі ситуація у світі змінюється. Люди, як пророкував апостол Павло, стають невдячними. І саме тому Церква, яку турбує доля людей, закликає змінити своє ставлення один до одного і до Бога. Зокрема вже кілька років поспіль Церква християн віри євангельської України ініціює проведення Всеукраїнського дня подяки, котрий відзначають не лише у кожній місцевій громаді, а й централізовано — урочистим концертом у національному палаці «Україна» в Києві. Разом з тим, Всеукраїнська рада церков та релігійних організацій, яка підтримує ініціативу Церкви ХВЄ, вже кілька років поспіль відстоює ідею визнати День подяки загальнодержавним святом.

Наразі ця ідея ще не знайшла підтримки з боку владних структур, та все ж цього року християни зробили ще один крок до її втілення. 18 жовтня у вище згаданому палаці «Україна» відбулося Всеукраїнське свято подяки під назвою «Подяка Богові за хліб, за мир, за Україну». Дійство, котре розпочалося хвалебним гімном «Господу всі поклонімося», словом вітання та щирою молитвою відкрив заступник Голови Церкви ХВЄ єпископ Микола Синюк. «Що таке бути вдячним?» — це запитання лягло в основу його промови, яка зрештою зводилася до того, що бути вдячним — означає визнати себе залежним від тих, хто зробив тобі добро, зокрема й від Бога. «Ми можемо бути вдячними Богові лише тоді, коли відчуваємо глибоку покору перед Ним», — зазначив М. Синюк.
Піднесено та урочисто співав молодіжний хор зі Львова під керівництвом Галини Самось. Зворушливі поетичні рядки, у котрих звучали слова дяки Богові, читала ведуча свята Людмила Бендус. Духовий оркестр з м. Горохова Волинської області, співочі гурти «Пілігрим», «Сіон», «Вічність», «Джерело», чоловічий хор зі Львова, камерний чоловічий хор із Києва та інші виконавці натхненно вплітали свої твори у віночок хвали та подяки Господу. Зернятка любові у кожне серце своїм щирим співом сіяв і дитячий хор з міста Львова. «З уст дітей та немовлят Господь вчинив хвалу», — ці слова з Писання, які лягли в основу пісні, котру виконували діти, сприймалися по-особливому. В ту мить дійсно здавалося, що якщо вони змовкнуть, то заволає каміння.

Після їх по-дитячому щирого співу до присутніх звернувся старший пресвітер Дніпропетровської області єпископ Михайло Мокієнко, який з гостями та учасниками свята щиро дякував Богові за дітей та благав про благословення для них.

В офіційній частині урочистості до присутніх з вітальним словом звернулися представники релігійних організацій та державних структур. Серед них президент ВСО ЄХБ В. Нестерук, голова української християнської євангельської церкви Л. Падун, голова Союзу вільних церков ХВЄ В.Ф. Райчинець, президент УБТ Г. Комендант, єпископ Богдан Дзюрах з Української греко-католицької церкви, генеральний вікарій єпископату римо-католицької церкви в Україні Маркіян Трофим’як, а також Перший віце-прем’єр України О. Турчинов, Голова національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі В. Костицький та Голова Державного Комітету у справах національностей та релігій Ю. Решетников.

Усі говорили про вдячність, про єдність, про роль Церкви у моральному вдосконаленні і закликали народ України наблизитися до Бога, бо, як зазначив у своїй промові єпископ Богдан Дзюрах: «Людина ніколи не є настільки великою, як тоді, коли вона у покорі схиляє свою голову перед Богом. Бо тоді вона, хоча й ногами стоїть на землі, все ж серцем підноситься до неба».

«Наш задум і наше бажання — хоч однин раз на рік поєднати жар наших сердець і в один голос, одним серцем віддати славу й подяку Тому, Хто був, Хто є і Хто буде навіки віків, — так окреслив мету цього заходу голова Церкви ХВЄ єпископ Михайло Паночко у своїй заключній промові. — Нам є за що дякувати. Бог посилає нам хліб тілесний і хліб духовний — Слово Своє. Любімо це Слово, живімо ним, сіймо його навколо Себе». Цей заклик тісно перегукувався з виступами інших промовців, а також з тими настроями, котрі панували у серцях присутніх у залі палацу Україна. А цього року їх було немало. Близько чотирьох тисяч людей з різних регіонів України зібралося, щоб у єдиному пориві віддати хвалу й подяку Всемогутньому Богові, подяку за хліб, за мир, за Україну.

Ольга Міцевська