Мовою притчі

Той, що наводить мости

(З латині «священик» перекладається дослівно як «той, хто наводить мости»).

Одного разу до берега річки підійшла група людей. Було їх понад сто тридцять.

— Потрібен міст, — сказав той, хто в них найстарший. — Ми не зможемо перейти річку вбрід.

— Правильно, правильно!!! – підтримало його багато людей. — Нам потрібен міст! Зводь же його!

— Але ж я сам із цим не впораюся, — відповів провідник. — Ця робота не під силу одному!

— Ну-у, не прибідняйся, – сказали йому у відповідь. — Ми ж тебе знаємо. У тебе вийде! Зрештою, ти ж у нас «той, що наводить мости». А хто ми? Тому ти працюй, а ми подивимося, як це в тебе виходить. А якщо в тебе не вийде, то ти для нас не «той, що наводить мости»!

Не знаю, що там було далі, але, здається, вони всі ще на тому боці річки.

Апостол Павло вчить нас, що «…тіло, складене й зв’язане всяким допомічним суглобом, у міру чинности кожного окремого члена, чинить зріст тіла на будування самого себе любов’ю» (Еф. 4:16). Наївно вважати, що одна людина може побудувати всі стосунки в церкві. Якою б обдарованою вона не була, у неї обов’язково є межа можливостей, за якою, якщо немає підтримки зі сторони, в церковних стосунках починається глибокий застій. А якщо якесь товариство тримається на одній обдарованій особі, то це товариство, найімовірніше, розпадеться, коли тієї людини не стане. Тільки при взаємному і усвідомленому русі людей назустріч один одному можлива нормальна атмосфера в церкві.

Звичайно, більша частина відповідальності за налагодження правильних стосунків у церкві лежить на пасторі і служителях церкви. Але є вона й у самої Церкви. І тільки всі разом, у смиренні один перед одним і тим, як кому визначив Господь, Церква здатна побудувати міцні душевні мости, якими можна ходити один до одного «в гості» з духовною їжею.

А ваша церква сьогодні де?

Михайло ЮНАКОВСЬКИЙ, м. Родинське, Донецька обл.
www.mihailyunakovsky.ru
"Благовісник, 3,2010