Лідія ВУДВУД

Щастя

Найбільше щастя — віддавати.
Тоді ти сам, немов ріка,
Що прагне землю напувати
І русла висохлі шука.

Небесні води наповняють
Твої високі береги,
До моря хвилі направляють,
Дають їм сили і снаги.

І плинуть стомлено від моря
З живих джерел черпати знов,
Щоб хтось у найсухішу пору
В тобі живий потік знайшов.

Пізнавши щонайбільше щастя,
Себе у жертву ти віддав,
Воно тому безумством здасться,
Хто Бога серцем не пізнав.

Ти присвятив життя Христові,
Щоб хресний шлях із Ним пройти,
І світло Божої любові
В море людське донести.