Юрій ВАВРИНЮК

Єремія. Неспалене слово

Єремії, 36 розділ

Він говорив, хоч важко говорилось.
Його лякали карами царя.
А храм мовчав. Господнє слово билось
Безсилим птахом біля олтаря.

«Та скільки ж можна того Єремію
Терпіти в храмі? Вигнати! Скарать!»
...Женуть пророка геть, женуть у шию,
Жене, як ворога, уся священна рать.

Пішов пророк. А слово залишилось,
Боліло в грудях гірше стусанів.
Терпіти вже немає більше сили.
«Ви хочете, щоб я отак заскнів?»

І він писав. Слова, налиті болем,
Як вояки, ставали у ряди.
І схлипував пергамент у безсиллі,
Не в силах втримати пророчої сльози.

«Читай, Барух! Читай Господнє слово!
Читай у храмі правду всю гірку!»
...Мовчав священик, враз забракло мови,
Коли палав сувій у коминку.

Пророк ховався. Десь у підземеллі
Беріг слова, не спалені царем.
І рвався голос, зірваний в пустелі,
В пустелі душ... І тиснув серце щем.

Народе мій! Мої заблудлі діти!
Як ще багато слів несказаних гірчать!
О, як же важко, Боже, говорити!
Але ще важче,
Господи,
мовчать...

Юрій Вавринюк

"Благовісник", 2022, 4