Антонія Зоряна ШЕЛЕПИЛО

* * *

Я люблю людей.
Тих, які цінують спілкування.
Які збираються разом, бо це для них цінність.
Яким хочеться дарувати час.
Які знають, що жива зустріч завжди важливіша за онлайн.
Які мають добре почуття гумору і вміють посміятися над собою. І над іншими. Не ображаючи.
Які вміють святкувати життя.
Які не грають ролей, не прагнуть сподобатися, а просто не приховують краси, якою наповнені по вінця.
Я люблю справжність у людях.
Легкість.
Радість.
Коли в них не забагато надуманої серйозності.
Коли можна поговорити і про погоду, і про страх, біль, непевність.
Люблю людей, які не прагнуть справити враження дуже розумних,
таких, що знають більше за тебе і зараз як тобі розкажуть.
Бо ми всі розумні й маємо що сказати, але тоді,
коли на це є причина й потреба.
Люблю тих, із якими можна побути і дитиною, і дорослою,
і сильною, і слабкою.
Бо вони такі ж самі — одночасно сильні й слабкі.
Сильні, бо разом.
Слабкі, бо потребують один одного.

Антонія Зоряна Шелепило