Володимир САД
* * *
Розпинають Україну знову
На виду у всесвіту всього.
І зривають хустку їй тернову,
І зректись примушують свого.
І щоб віддала, чого не брала,
І на себе міряла чуже,
І щоби відступницею стала
Й біля ніг звивалася вужем.
А вона — вишнево-солов’їна —
В молитвах нескорена стоїть…
Багатостраждальна Україно,
Бог тебе благословляє жить!
Моя земле, ти з усіх — найкраща,
Шлях торуєш свій, допоки світ!..
Ти не згинеш, краю мій, нізащо
Від чужих, затоптаних чобіт!
Благодатна, батьківська, чудова,
Я тебе, заквітчана, люблю
Від Донецька до самого Львова
І за тебе Господа молю!
І в прекрасну пору світанкову,
Коли дні забудуться смутні,
Заспіває мати колискову
Про щасливу долю для синів!
Володимир САД
"Благовісник", 1-2,2022 |