Посміхнись!

Посміхнись, осуши свої сльози,
Не карайся, душе моя вбога.
В час останній, що вже на порозі,
Ти молися, молися до Бога.

Лиш молитва вигоює рани
Серед тиші німої ночами.
Хай же радість омріяна здавна,
Не ховається в хустку печалі.

Посміхнись і забудь про образи —
Треба вчитись прощати віднині.
Всі гріхи свої, всі негаразди
Принеси до Господнього Сина.

Сумувати сьогодні не треба —
Божим цвітом щемливо-рожевим
Ти воістину вибухнеш в небо,
Як щороку весною дерева.

А ти — співай

Свої пісні співаю уночі,
І кожна пісня наближає ранок.
Душе моя, озвись, не промовчи,
Співай Йому, Всевишньому, «Осанна!»

Колись настане довгожданий час,
І стихне все поза земним порогом.
Не промовчить лиш той, хто, як свіча,
Згорить дотла, співаючи для Бога.

В очах — пітьма, і зорі не горять,
Журба — комусь, не до пісень, здається,
А ти — співай, хай світиться зоря
Христової любові в кожнім серці.

Добридень!

Добридень — кажу я Христу,
Схилившись в любові на груди,
Сьогодні у храмі, ось тут,
Зустрівся я з Ним привселюдно.

В очах Його квітла любов,
В душі моїй — радість крізь сльози.
Було нам так добре обом,
Що вже розлучитись не в змозі.

Чекав того дня, не втаю,
Немов соловейко — на літо,
Щоб душу схололу свою
В обіймах Його відігріти.

Отут, де молитвений час
І Духа Святого причастя,
Збагнув я, Хто друг мій і Спас,
Хто дав мені справжнього щастя.

"Благовісник", 3,2011