Марія ПИШУК

Перед сповіддю

Простіть. Я не навчилась берегти
Всього того, що мій Господь довірив…
Та, щоб збагнути це і осягти,
Смиренниці не вбрала одіж сіру.

Простіть мені за гнів і глухоту,
Що двері серця вам не відчинила:
Як невидюща, йшла на гору ту,
Де прірва пекла палить Божі крила.

Простіть за зради, за лукавий суд,
За всі образи — вільні й підневільні…
Коли земні хвилиночки впадуть,
Замкну всі брами за собою щільно.

Простіть душі, що до цих пір болить,
Що час і сили кінчились раптово,
Що вас не тямлю берегти, як слід,
Ділитись ще не вимовленим словом.

Простіть мені, я вас усіх люблю,
Хоч вам служити до ладу не вмію…
Останній промінь світла надломлю
Сльозою, що залишиться на віях.

"Благовісник", 4,2017