Василь МАРТИНЮК

* * *

А істинна любов у серці — жертва.
Вона не знає слів «мені» і «я».
Приємні їй дощі, не коле їй стерня,
Відкритий має дім й дає рука простерта.

Любов без жертви — покруч, напівмертва.
Не бачить неба — надто вже земна.
У пристрасті занурилась до дна
Й до краю непоступлива і вперта.

Все «дай!» та «дай!» кричить безперестанку,
Бо хоче насолод від ранку і до ранку,
Сама собі дорожча над усе.

А істинна любов себе не знає.
Приносить радість всім, кого кохає,
І має втіху з того, що несе.

"Благовісник", 4,2017