Василь МАРТИНЮК

* * *
Христос для волі нас визволив.
Послання до галатів, 5:1

Що може бути краще, ніж свобода,
Яку дарує Бог в Своїй любові?!
У ній усе — чи сонце, чи негода —
Мелодії шепоче кольорові.

Ні нарікань, ні лементу, ні злості.
Гармонія удячності і болю.
І близько-близько дивні високості
Схилились для розмов зі мною.

Обійми спокою. Від них не ухилитись,
Бо рідні ми, сини святого Тата.
І любить нам обом щоніч наснитись
Країна світла — добра і багата.

І все під силу. Труднощі не варті
Ні слів, ні сліз... Торуй свою дорогу.
І чую серцем: хтось небесній варті
Наказує іти на допомогу.

В Тобі, Свободо, володію царством.
Воно — як сонце, Божої подоби.
Прийди до тих, хто з’їдений лукавством
Марніє, а чи пухне від жадоби,

Хто власні нірки наповняє крамом,
По світу бродить поглядом голодним...
А Ти, Свободо, наділяєш даром
Добром нетлінним, справжнім, незникомим.

В Тебе на долоні

Мій Господи, мій Батьку, мій Небесний,
Ти полічив і дні мої і весни,
Порахував усі мої печалі
І виміряв всі віддалі і далі.

Усе в Твоїм знанні і пізнанні,
І навіть те, що бачу я вві сні.
І всі думки мої — святі або гріховні —
Немов написані у Тебе на долоні.

Мій Господи, мій Батьку, мій Всесильний,
Ти мудрістю Своєю непомильний.
Ні серця, ані закутку немає,
Яких Твоє проміння не сягає.

Ти світлом осягаєш всі світи,
Всі таємниці оглядаєш Ти,
Ти зазираєш в душі і безодні,
Немов вони у тебе на долоні.

Ти знаєш все, мій Вічний, мій Воскреслий…
Даруй мені святі літа і весни,
І помисли ясні, Тобі приємні,
І почуття, і наміри взаємні.

Аби в житті міг радісно іти
У край, в якому пробуваєш Ти
Щоб я розцвів, як сонях на осонні,
І був як промінь, в Тебе на долоні.

"Благовісник", 3,2011