Поезія
Галина МАНІВ
* * *
Радію найтоншим промінчикам сонця,
Які попри хмари спадають на мене,
Радію, що матінка зве мене: доця,
Що жовта вербичка, а поле зелене.
Радію, що стріла хорошу людину,
Що очі сьогодні у неї веселі,
Що подругу маю і маю родину,
Що тепло та затишно в тихій оселі.
Радію, що можу прокинутись вранці
Та пурхнути жвавою пташкою з хати,
Що вечір, покірний моїй забаганці,
Дозволить подумати і почитати.
Радію, що я осягаю науку,
Якою зростають і колос, і крила.
Радію, що Ти в моє серце постукав,
Радію, що двері Тобі відчинила!
|