Поезія

Віра КУШНІР

Зустріч

Я часто думаю, якою ж зустріч буде
Там, за земною пристанню, з Христом?
Такою, як закоханих? Де люди,
Вдихаючи любов на повні груди,
Чуття промінять всім своїм єством?

Чи ж скропленою щирими сльозами,
Як зустріч сина й матері тоді,
Коли прийшов з війни й крізь шум вокзальний
Знайшов очима рідну постать мами,
І серцем, й тілом линув лиш туди?

А чи вона подібна буде тому,
Як після довгих і буремних літ
Вертаються із чужини додому,
Де виливають сльози болю й втоми,
Чолом торкнувшись рідної землі?

Ні, ми не знаємо, яка ця зустріч буде,
Та вірю я, що воєдино в ній
Зіллються зустрічі земні. Вони ж бо всюди
Нагадують про вічну зустріч людям,
Що стане здійсненням всіх незбагненних мрій.


Ніколи іншої мене не буде

Неповторима таїна буття
І незбагненно неповторні люди.
Одного разу світ покину я —
Й ніколи іншої мене не буде.
Але, можливо, те душі тепло,
Яке в мені звучало щирим словом,
У серці іншого поета проросло
І вернеться до вас у віршах знову...

Віра КУШНІР,
переклад з російської Ольги Міцевської

"Благовісник", 1,2011