Ватра хризантем

Розгорілась ватра хризантем,
Мов цілунок осені гарячий,
Не згасає навіть під дощем,
На вітри не скаржиться й не плаче.

Мов неопалима купина,
Таємниче дивиться нам в очі,
Палахкоче, світиться вона,
Як сестриця зорям, серед ночі.

А як сонце вранішнє встає
В променистій ясній діадемі,
Блискіток тій ватрі додає,
Усмішок-веселок хризантемам.

Невеличкі вогники-квітки,
Запізнілі осені перлини,
В полум'яні заплелись вінки
Для краси, для радости людини.

І землі краса так до лиця,
Постає щороку, як обнова,
Як любов негаснуча Творця
І як вічна праведність Христова, —

Свій вогонь несуть крізь товщу літ,
Гріють плин життєвих днів дочасних.
Хай в серцях палає віри цвіт,
Наче ватра хризантем прекрасних.

Небесна таїна

По небі знов розсипались зірки,
Мов крихти Сонця на сувої ночі,
Мов тиха ласка Божої руки,
Такі високі і такі урочі.

Яка манлива й світла далина!
Вдивляюсь вкотре з подивом приємним.
І ця непроминальна таїна
В житті дається скарбом невід'ємним.

Красою вражена, дивлюсь не надивлюсь
І вдячно нахиляюсь перед Богом
Навіки Сущим. Духом з Ним зіллюсь
В небеснім храмі за земним порогом.

Трон серця

Скинь із трону серця власне «я»,
Мов земний світанок — владу ночі,
І святи Ісусове Ім'я —
Він посісти трон сердечний хоче.

І в безмежну Божу благодать
Ніжно Він твою одягне долю,
А без Нього марно сил не трать,
Бо на все в житті — Господня воля.

Хай ведуть тебе Його сліди,
Як живим Початком планів стане,
У рутині буднів від біди
Захистить, у світі зла й обману.

Ти не знаєш про майбутні дні —
Владний Він над ними і над світом,
Розцвісти Він дав твоїй весні
І вінчає цим ласкавим літом.

Вже ключів осінніх чути дзвін —
Чи відчинить ці барвисті двері?
Чи для тебе має місце Він?
Чи тебе запросить до вечері?

То ж Йому з довірою корись,
Хай на троні серця Він засяє!
Йди за Ним безстрашно, бо колись
Осягне душа блаженство раю.

Послух — понад жертви золоті.
Доброчинства дар? Та все ж від Нього!
Справді, той щасливий, хто в путі
Йде під стягом Господа Живого.

В чисте серце хай ввійде Христос,
Як зійшов колись в Різдвяні ясла.
Він — твій Цар, твій захист від загроз
І Зоря спасіння непогасна.

Вклоняюсь, Боже

Вклоняюсь, Боже, за ясні простори,
За зірноокі, щедрі небеса,
За рук Твоїх величні, дивні твори,
Котрі голубить сонячна яса.

До блиску миють роси світанкові,
Розвеснено торкаються дощі,
Бринять барвисті струни веселкові,
Відлунюються співом у душі.

А поле виколисує надію
На хліб і радість, спокій і добро —
Це все Твоя потужна, мудра дія,
Твоя турбота, ласка і тепло.

Вклоняюся за рідну Україну,
За Слів Благих спасаючий засів,
Золочену осінню цю годину,
Увінчану розкішністю плодів.

Мій край

Верби над водою коси розпустили,
І коріння довге соки п'є земні —
Краєвид цей рідний, завжди серцю милий,
Щастя тут родитись Бог послав мені.

Я за Україну поклонюся Богу,
За луги квітучі, за садів розмай,
Тут моя родина, тут життя дорога, —
О, який прекрасний, Господи, мій край!

Пісня соловейка на калині в лузі,
Ранок мій звіщають півні голосні.
Тут любов батьківська, тут найкращі друзі —
Все це Всемогутній Бог дає мені.

Як шумлять діброви і ліси шепочуть,
А на травах роси, мов кришталь, блищать!
Тут душі спасіння у любові Отчій,
Що в Христі відкрила Божа благодать.

Я за Україну поклонюся Богу,
За луги квітучі, за садів розмай,
Тут моя родина, тут життя дорога —
Це благословенний Господом мій край!

Кожен день — прекрасний

В любові неба, що на всіх одна,
Веди нас, Господи Всесильний.
Хай буде дух, як вітер, вільний
І запанує у душі весна.

Пора воскресна, світла і дзвінка,
Напне ясні свої знамена,
Розтане мла нічна студена
У течії сріблястого струмка.

Лелеки лунко заклекочуть світ,
І давні мрії збудить небозвід,
Немов маяк далекий, непогасний.

І усвідомиш у путі земній,
Що кожен день — воістину прекрасний
І неповторний спалахом надій.

"Благовісник", 4,2013