Дональд ДЖІ: апостол рівноваги

В останні століття в християнських колах велика увага приділяється діям Духа Святого. Ця зацікавленість відродилася після того, як 31 грудня 1900 року в біблійній школі Чарльза Пархама (США) студентка Агнеса Осман отримала хрещення Святим Духом і заговорила іншими мовами, коли Пархам молився за неї з покладанням рук. Після цієї події мільйони людей пережили у своєму житті такий досвід. Духовні дари завжди більшою чи меншою мірою проявлялися в церкві. Іреней, Тертулліан, Іван Златоуст і Августин згадували про ці дари. Навіть у період середньовіччя ці дари проявлялися серед переслідуваних вальденсів та альбігойців, а потім серед янсеністів, ранніх квакерів, так званих французьких пророків, ранніх методистів та ін. У 18-му та 19-му століттях багато істориків зауважили прояв говоріння іншими мовами під час служіння таких проповідників, як Чарльз Веслі, Едвардс, Дуайт Муді, Чарльз Фінней, Едвард Ірвінг, Чарльз Пархам та інших.

Хоча Дух Святий став поособливому виявлятися в церкві 20-го століття, чіткого вчення про хрещення Святим Духом, яке б відповідало запитам тогочасних християн, не було. Християни стверджували, що Дух Святий діє де хоче і як хоче, і не піддається людському аналізу. У таких церквах можна було стикнутися з явними крайнощами, які викликали упереджене ставлення до них інших протестантських церков.

Зрештою Бог став піднімати людей, які могли б чітко обґрунтувати основні положення п’ятидесятницького вчення. Серед таких людей був і англійський богослов Дональд Джі (Donald Gee). Ось що розповідає про нього християнський історик Олег Борноволоков: «Статті Дональда Джі дуже прості та глибокі. Прості у викладі, але глибокі в богослов’ї. Вони підходять для будь-якого читача. Це практик, який був не лише за кафедрою. Він спеціально їздив по церквах усього світу, зокрема й України. Він навчав людей, що таке дари Духа, плоди Духа, хрещення Духом Святим. Через нього Бог потужно діяв».

Служіння Дональда Джі тісно пов’язане з Україною: він активно друкувався в журналі «Примиритель» — духовному виданні Всепольського Союзу ХВЄ. У різні роки в цьому журналі було надруковано понад 50 статей цього автора. Особливе визнання йому принесли серії статей «Про дари Святого Духа», «Чи відмовимося ми від говоріння мовами?», «Про духовні плоди», «Про пастирів та паству», «Служіння жінки». Так що завдяки йому українське п’ятидесятництво ще на початку свого зародження в 20-х роках минулого століття отримало серйозну теологічну базу.

Дональд Джі народився в Лондоні 20 травня 1891 року. Коли Дональду було лише 9 років, помер від туберкульозу його батько. У 1905 році у віці 14 років він прийняв Христа. У 1913 році приєднався до п’ятдесятницького руху й у тому ж році одружився.

Під час Першої світової війни Дональд Джі був покараний за відмову служити в армії. Проте він не сидів у тюрмі, а працював на фермі до повного виснаження. Спочатку Дональд працював у одного фермера, а потім перейшов до іншого, який був християнином. Неподалік від його ферми був невеликий молитовний будинок, який відвідували глибоко віруючі християни. Сім’я Джі приєдналася до цієї групи. Дональд часто проповідував там. У його домі також збиралися християни, отримували хрещення Святим Духом.
Після закінчення війни в 1918 році сім’я Джі з двома дітьми повернулася в Лондон. До того, як стати пастором, Дональд заробляв собі на життя тим, що писав тексти для вуличних вивісок.

У червні 1920 року його запросили проповідувати в Единбурзі (Шотландія). На перше служіння зібралося з десяток віруючих. Та згодом Джі став пастором каплиці в Лейї, передмісті Единбурга. Невдовзі церква купила нову будівлю, названу «Баннігтон Тол Холл», яку відвідували такі служителі, як Джефріс, Картер, Віглсворд та інші. Там Джі став викорінювати неуцтво щодо духовних дарів, систематично навчаючи людей Святого Письма.

Групове фото з лідерами Асамблей Божих Великобританії та Ірландії (Дональд Джі стоїть зліва) 1937 рік.

У 1921 році Джі відвідав Міжнародну конференцію п’ятидесятників у Амстердамі. Це було його перше серйозне знайомство зі світовим п’ятидесятницьким рухом. Він швидко усвідомив необхідність у спілкуванні п’ятидесятників усього світу. Тому Джі став піонером віри в тому, що стосувалося поширення вчення про Дух Святий у всьому світі. Він був «надзвичайним і повноважним послом повної Євангелії».

У 1924 році Дональд Джі став одним із п’ятнадцяти засновників «Асамблей Божих» у Великобританії. Протягом чотирнадцяти років він служив у виконавчій раді деномінації. Його служіння в Единбурзі процвітало, і він вирішив, що до кінця життя служитиме там. Але в 1928 році Дональд Джі отримав телеграму з Австралії, у якій його запрошували на служіння. Дональд поділився цим із дружиною. Вони щиро помолилися й обоє отримали свідчення, що це від Бога. У 1928 році Джі покинув Англію, щоб протягом семи місяців викладати в біблійних школах Австралії та Нової Зеландії. Дорогою туди він написав свою першу книгу «Про духовні дари». Незважаючи на те, що Дональд Джі не закінчував університету, він написав тридцять книг.

У 1929 році Джі залишив «Баннінгтон Тол Хол», який став штабом його служіння, і розпочав міжнародну подорож-місію, яка тривала близько 23 років. Щоправда, під час Другої світової війни його поїздки значно скоротилися. У цілому він об’їздив п’ять континентів, побував у шістдесяти країнах.

У 1934 році Джі був обраний ві­це-президентом британської «Асамблеї Божої» і виконував ці обов’язки до 1944 року, а з 1945 до 1948 рік був президентом цього союзу. У 1947 році на першій всесвітній християнській конференції в Цюріху (ця конференція була організована Давидом дю Плессі й самим Дональдом Джі) він прийняв пропозицію очолити журнал «Світова П’ятидесятниця». Видання містило огляд новин, які стосувалися духовного пробудження та місіонерської роботи в усіх куточках землі. Цю працю Дональд Джі виконував до кінця свого життя з 1947 до 1966 року.

У 1951 році Джі погодився очолити біблійний коледж «Асамблеї Божої» в Кенлі. Він до того часу вже був всесвітньо відомим учителем Біблії, безумовно, його ім’я приваблювало в біблійну школу тисячі студентів. У часи його керівництва цим навчальним закладом від бажаючих навчатися не було відбою. Помер Дональд Джі в 1966 році. Це сталося в таксі, яким він повертався з похорону одного зі своїх друзів. Символічно, що чоловік, який стільки часу проводив у дорозі, відвідуючи з проповіддю Євангелії всі куточки Землі, навіть додому, до Господа, відійшов, перебуваючи в автомобілі.

Ось як згадує про Дональда Джі відмий американський служитель Лестер Самрал: «Це справжній духовний аристократ. Коли він був поряд з іншими служителями, усі вони відразу ж відчували, що Джі є серед них лідером. Він міг поїхати на якусь християнську конференцію без попередження, а зрештою виходив на сцену й проповідував. В особистому житті він був людиною скромною та сором’язливою. Я б сказав, що він здавався відділеним від усього, що відбувалося навколо, і справляв враження аскета».

Виглядав Дональд Джі завжди винятково. І постійно усміхався. Його усмішка не мала нічого спільного з саркастичною посмішкою, і саме ця усмішка прокладала її власнику дорогу повсюди. У якій ситуації б ви не застали Дональда Джі, його волосся завжди було ретельно зачесане, вузол галстука відповідав усім канонам моди, а одяг був бездоганно чистим».

Зі статей Дональда Джі помітний і його характер — характер людини вольової, цілеспрямованої, рішучої, керованої Духом Святим, радісної, наповненої ентузіазмом. Ось що він писав про своє життя у статті «Примноження віри»: «У міру того, як ростуть труднощі, виростає й наша віра. І це має служити нам великою втіхою. Я люблю іноді розглядати фотографії, зняті в часи моєї молодості. Коли я був молодим пастором, то моє служіння видавалося мені важким, і я, дивлячись на свої фотографії тих часів, дивуюся, як це мене з таким серйозним і печальним виразом обличчя могли запрошувати в общини. За цими ж фотографіями я встановив, що чим старшим я стаю, тим радіснішим стає мій вигляд. Що зробив Господь для мене, те він зробить і для вас, і я вірю, що чим ви будете старшими, тим щасливішими».

За своєю суттю Дональд Джі був миротворцем, тому його часто запрошували на засідання, де вирішувалися складні духовні ситуації. Він знав, як вийти зі складної ситуації і не образити при цьому інших. Бувало, Джі був присутній на якійсь нараді, де розгорялися доктринальні суперечки, а він міг весь час просидіти з посмішкою на обличчі. Потім хтось запитував його: «Брате Джі, а вам є що сказати з приводу цього?» Він відповідав: «Хіба не чудово, що вони обидва праві? Хіба не дивовижно? Звичайно, мені здається, що кожен із цих панів тяжіє до якихось крайнощів, їм би не завадило зміститися до центру. Тоді їхні судження були б ще більш правильними, ніж тепер».

За роки служіння Джі проявив себе як пастор, автор книг, викладач, проповідник та видавець. Він побував у Америці, Канаді, об’їздив всю Австралію, Нову Зеландію, Індію та інші східні країни. І, звичайно, немало потрудився в Європі. Крім того, він був ще й музикантом, і на служіннях його просили зіграти на фортепіано чи органі. У 1924 році Джі випустив перший збірник християнських гімнів під назвою «Новини викуплення».

Учення Дональда Джі було дуже простим, добре організованим і чітко продуманим. Він був мислителем. Його книги перекладалися багатьма мовами. За покликанням він був скоріше вчителем, а не духовним практиком.

Переважно його твори були присвячені викладу основ п’ятидесятницького вчення, основ учення про сутність та дії Святого Духа. З властивою йому розсудливістю та об’єктивністю він писав: «Великою перешкодою для проявлення Святого Духа служать усталені форми богослужіння в більшості християнських церков, а також вироблені ними символи віри, які ставлять поряд зі Словом Божим. Незважаючи на таке становище, вибухи та урагани пробудження проносяться то тут, то там.

Той, хто противиться руху П’яти­десятниці, зазвичай зосереджує свою критику на зовнішньому, яке, треба зізнатися, заслуговує такої критики. Але істина лежить не на зовні, а всередині, тому не зовнішній прояв, а дія Святого Духа повинна бути центром нашої уваги».

Дональд Джі вчив у своїх проповідях і статтях горіти духом до Господа й різними способами намагався захистити віруючих людей від багатьох крайностей. Він казав: «Крім духа сили й любові Бог дав нам ще й дух здорового розуму. Хай кажуть про нас, п’ятидесятників, що ми божевільні й таке інше, я знаю лише одне: хрещення Святим Духом і благодать Божа роблять нас духовно мислячими… Мені подобаються люди, які мають полум’яні серця й холодний розум, і я думаю, що таке поєднання найбільш благословенне для людини».

Дональд Джі любив повторювати: «Чого ми насправді потребуємо, то це балансу». Саме тому він і став відомим як «апостол рівноваги».

За матеріалами Л. Самрала, В.М. Росіна
та Вікіпедії (переклад Валерія Вавринюка)

"Благовісник", 3,2016