Благовісник

Сторінки історії

Невдала втеча пастора з тюрми

Недавно я прочитав цікаве оповідання про голландського служителя шістнадцятого століття Дірка Вільямса. Дірк належав до нового напрямку в протестантизмі, який мав зневажливу назву «анабаптизм», що буквально означає «перехрещені». Після реформації Мартіна Лютера та Жана Кальвіна в реформаторських колах виникла полеміка — у якому віці треба приймати хрещення? Такі лідери, як Якоб Аманн (від якого пішли аміші) та Мено Сименс (від якого пішли меноніти), наполягали на тому, що хрещення повинне бути тільки в зрілому віці. Більше того, вони вважали, що всі, хто був «охрещений» в дитинстві, повинні прийняти водне хрещення, досягнувши повноліття. Новий рух відкидав дане їм прізвисько «анабаптисти», оскільки вони вважали, що не перехрещують людей. Вони заявляли, що хрещення в дитинстві — не хрещення як таке.

Що цікаво, не тільки католицька церква, але й усі головні протестантські рухи того часу оголосили нове вчення єрессю. Але, незважаючи на це, водне хрещення у зрілому віці набувало все більшої популярності.

Офіційна церква стала боротися з цією «заразною єрессю». Було оголошено, що кожного, хто перехрещуватиметься, буде взято під варту, а лідерів та пасторів, які пропові­дують це вчення, буде страчено. Але, незважаючи на всі заборони та залякування, тисячі людей, «охрещених» у дитинстві, знову входили у воду й приймали водне хрещення з повним зануренням. Інквізиція не змусила довго чекати себе. Служителів та простих людей стали масово ув’язнювати як відступників від християнської віри. Багатьох лідерів спалювали на вогнищах або ж, частіше, топили у воді.

За свої переконання був засуджений і пастор Дірк Вільямс. Він очікував смертної кари в тюрмі. Тюремне приміщення стояло на березі озера. Коли настала зима й озеро стало замерзати, йому вдалося вистрибнути з вікна й утекти з в’язниці. Історики стверджують, що через тривале перебування у в’язниці він важив 40-50 кг, тому, незважаючи навіть на те, що лід був неміцним, він зміг акуратно перейти через нього. Побачивши це, один із наглядачів заповзявся переслідувати його, але, маючи на собі важку металеву кольчугу, провалився під лід і став тонути. Втікаючи, Дірк побачив, як його переслідувач, борсаючись, іде під воду. Тому він прийняв рішення повернутися й допомогти своєму переслідувачеві…

Поки в’язень діставав свого наглядача, на допомогу підійшла гвардія — і його знову кинули у в’язницю. Через декілька днів, 16 травня 1569 року, над ним був звершений суд, його оголосили єретиком і спалили на багатті.

Прочитавши життєву історію Дірка Вільямса, я подумав, як важко християнству давалася реформація і яка велика ціна була заплачена за кожну доктрину, яку ми сьогодні сповідуємо. На жаль, часто цією ціною ставало людське життя. Скільки було сміливців, таких, як Дірк Вільямс, завдяки яким ми сьогодні можемо вільно, опираючись на Боже Слово (1 Петра 3:21), укладати Заповіт з Господом!

Роман САВОЧКА

"Благовісник", 2,2015