Благовісник

Михайло Паночко: «Ми маємо реагувати на все спокійно...»

Сьогодні, як ніколи, ми живемо у вирі інформації. І люди, обмежені щодо живого спілкування, перебувають у віртуальному, багато часу проводячи в соцмережах, у новинах, що не завжди має позитивні наслідки. Як нині християнину відфільтрувати корисну інформацію від некорисної? Як відрізнити фейки від справді важливих речей? Відповідають на ці запитання голова Української Церкви ХВЄ Михайло Паночко та його заступник Анатолій Козачок.

— Чи є у вас якісь інструменти, які допомагають відділяти правдиву інформацію від неправдивої?
Анатолій Козачок:

— Думаю, на це запитання краще б відповіла людина-професіонал у цій сфері. Але я можу поділитися власним досвідом. Насамперед, якщо говорити про новини, усе-таки намагаюся читати новини на перевірених сайтах, черпати інформацію з офіційних джерел.

Коли я переглядаю якусь новину, то одразу запитую себе: «Яку ідею несе ця інформація?» Якщо в ній є ідея страху, невизначеності, то розумію, із яких джерел вона походить. Писання каже нам, щоб ми не лякалися. І якщо відкинеш думки про страх із цих послань, то побачиш, що в них нас спонукують або щось купити, або щось зробити, чого ми не планували.

Тому, перебуваючи у вирі подій, треба вчитися відчувати, що будує, а що ні. І відкидати те, що сіє страх, розбрат і т. ін.

— Нині лунає безліч різних ідей, зокрема про теорію змови, про 5G… Як ви ставитеся до цього?
Михайло Паночко:

— Тут ми входимо у сферу здогадок. Ніхто, крім Господа, точно не знає, що відбувається. Думаю, більшої радіації, яку дав Чорнобиль, ніякий 5G не дасть. Але кожна значима подія викликає певний сплеск різної інформації, і люди вірять цьому. Я не можу ані ствердити цього, ані заперечити. Суть у тому, що без Божої волі нічого не станеться, хай би там що людина не замислила, бо, як написано: «Людина задумує, а Бог управляє». Я вірю, що все, що відбувається з нами в житті, — це Боже допущення.

Візьмімо життя Йова. Хіба диявол не мав чим зайнятися й просто так напав на Йова, зруйнував усе його господарство, знищив його сім’ю? Але те, що сталося з Йовом, було допущено Богом. Усі думали: як так, чому, за що? А суть була в тому, що на небі велася мова про цього чоловіка, чи встоїть він у вірі, коли втратить усе. Але в кінці Йов був ще більш поблагословлений за те, що гідно витримав усе, що допустив Бог.

Тому ми маємо на події дивитися не через лавину інформації, нібито це походить лише від людей. Усе під контролем Господнім. І ми, віруючі люди, повинні дивитися на це спокійно. Ми заховані в тіні Його святих крил. Якщо навіть Господь і допускає певні труднощі в наше життя, а це є і буде, то ми мусимо пройти гідно, замислюючись над тим, які уроки з цієї проблеми можемо взяти для себе.

Тому я раджу віруючим людям дивитися на труднощі, які приходять у їхнє життя, саме з такого погляду. Бо наша поведінка в такі моменти свідчить про те, наскільки ми тверді у вірі. Якщо ми у вірі слабаки, ходили на зібрання, бо так звикли, жили абияк, і труднощі застали нас зненацька, тоді в нас багато тривоги, багато страхів, запитань. Якщо ми перебуваємо в Бозі, то маємо спокій в Ісусі Христі. І це найважливіше в нинішній день — триматися Господа й зберігати в серці мир у будь-яких обставинах.

— На сьогодні в різних церковних спільнотах поширюється безліч різноманітної духовної інформації, перевіреної й неперевіреної. Тут і різні пророцтва, і різні передачі, інтерв’ю, свідчення. Що ви порадите щодо цього? Чи всім пророцтвам слід вірити? Як серед християнського контенту обрати корисне й розпізнати некорисне? Як навчитися орієнтуватися в цьому потоці?
Анатолій Козачок:

— Я вірю в те, що найкраще пророче слово — то Біблія. І згідно зі Словом Божим ми розуміємо, що живемо ближче, ніж будь-коли, до дня приходу Христа. Я не стверджую, що Христос прийде завтра-післязавтра, хоча так може трапитися. Але маю на увазі, що ми живемо в період, який Біблія називає останнім часом. І ми бачимо з Писання, що останнім часом буде щось подіб­не відбуватися.

Щодо пророцтв, то Слово Боже каже нам: «Пророки нехай пророкують, а інші роздумують, розпізнають». Тобто нам дане право аналізувати й робити висновки: від Бога це слово чи ні. Коли я читаю якесь пророцтво, яке поширюється через соц­мережі чи месенджери, то передусім ставлю собі запитання, чи знаю я щось про ту людину, яка пророкує. У понад 99% випадків — не знаю. Це не означає, що ця людина говорить не від Бога, але хтось має знати, хто це говорить і що це за людина. Чи є свідчення, що цей чоловік пророкував — і його пророцтва справджувалися? Чи в нього мирне серце, чи правильно він реагує на зауваження?

Друге запитання, яке я собі ставлю: «Яка його позиція в місцевій церкві?» Чи перебуває він у структурі церкви, чи намагається пророкувати поза церквою, бо в церкві є пастори, які згідно з Божим Словом досліджують ці пророцтва. Тобто таким чином я досліджую, ким є людина й що думають про її пророцтва ті, хто її знає. Дуже важливою для мене є реакція самого пророка на слова: «Ми будемо роздумувати над тим, що ти сказав нам від імені Бога». Якщо людина погодиться, що так написано в Писанні, то це підніме її авторитет. Якщо ж починає ображатися, то в мене з’являється безліч питань до такого пророка.

— Яка роль пастора в дослідженні пророцтв?
— Пастор несе відповідальність за те, які пророцтва звучать у громаді, яка йому підпорядкована. Він має право наставляти людей, зокрема й пророків, навіть дисциплінувати їх і забороняти їм. Взагалі для мене як пастора дуже важливе те, чи пророк перебуває в Слові Божому. Бо коли пророк не перебуває в ньому, він має більше шансів сказати щось від себе, свого відчуття, бачення ситуації.

Якщо повернутися до попереднього питання, то головним критерієм оцінки пророцтва є те, чи воно відповідає Слову Божому. Але, наприклад, якщо пророцтво про завтрашній день, і ми не можемо на основі Біблії сказати, чи це правда? Тоді зазвичай я кажу: «Станеться те, що було сказано, значить — від Господа. Якщо ні — то не від Бога». Але зазвичай, якщо люди розмірковують над словами пророка, то Бог дає й іншим людям слово мудрості й розпізнання. І тоді менше шансів помилитися й піти не туди.

— Чи є ці події, які ми переживаємо нині, виконанням пророцтв про кінець віку, які є в Біблії?
Михайло Паночко:

— Я переконаний, що все те, що Ісус сказав Своїм учням про події останніх днів, поступово відбувається. Але часто віруючі, на жаль, не звертають уваги на одну дуже важливу фразу: «Вважайте, щоб вас хтось не звів». Власне, протягом історії християнства було чимало випадків, коли в середовище християн вкрадалися лжепророки, лжемесії, лжевчителі. Це є й до наших днів. Їхня мета збити з курсу віруючу людину.

Ісус нам дав цілий перелік подій останніх днів. Він сказав, що будуть війни. Конфлікти воєнні були завжди. Але такої кількості конфліктів із такою кількістю жертв, які були в 20 столітті, не було в усій світовій історії. У жодному столітті не було стільки землетрусів. Починаючи з 20 століття, земля перебуває ніби в судомах. Кількість землетрусів зростає з геометричною прогресією. Сьогодні від голоду помирають мільйони людей. А про епідемії на фоні останніх подій уже говорити не треба, самі бачимо. Звісно, вони завжди були в історії людства. Але були більш локальними, а тепер більш глобального масштабу.

Разом із тим сьогодні Євангеліє звучить на різних мовах, Біблія доступна різними мовами, тисячі місіонерів ідуть до людей, Боже Слово проповідується по радіо, телебаченні, через інтернет. Ми маємо всі докази, що Ісус стоїть при дверях. Ми не кажемо — завтра-післязавтра, як уже було сказано, але віримо, що це кінець останніх днів. Ми маємо реагувати на це спокійно, піднявши голови, як каже Писання, бо наближається час нашого вибавлення. Це має давати підтримку нашій вірі, бо все, що сказав нам наш Спаситель, збувається. Хай це зміцнює нашу віру й дає поштовх до того, щоб ми людей приводили до Ісуса, поки ще є дні благодаті.

— Яку пораду ви дасте служителям в умовах інформаційної війни? Як все-таки спрямовувати Церкву серед усіх цих інформаційних потоків?
Анатолій Козачок:

— Хочу сказати, що в останні дні, окрім безлічі негативного, ще прийде пробудження від Господа. Тому я закликаю всіх багато молитися, шукати Господа, і Бог явить нам неймовірну честь — бути учасниками Божого пробудження.

Розмовляв Олег Богомаз

"Благовісник", 2,2020