Благовісник

Фотопроповідь

Хліба та видовищ!

Чого шукають ці люди на березі Галілейського моря?

− Де Він? Де Учитель?

− Кого ви шукаєте?

− Ісуса Назарянина! Він ще учора був на протилежному березі!

− Він вчинив велике чудо!

− Тисячі людей наїлися хлібом?

− А де той хліб у пустелі взявся?

− Я бачив це на власні очі!

− Де ж він тепер?

− Ми не знаємо!

− Його учні вчора відпливли самі!

− Він десь зник!

− А іншого човна не було?

− Можливо він пішов пішки?

− Пошукаймо Його учнів, мабуть, Він із ними!

− А я не вірю у всі ці казки про Месію!

− У мене роботи повно, хочете, то йдіть самі!

− Сюди! Швидше, швидше!

− Ми знайшли Його!

− Він тут!

− Коли Ти прибув сюди, Учителю?

− От що Я вам скажу: ви Мене не тому шукаєте, що бачили чуда, а тому що наїлися хліба!

Ця історія відбулася дуже давно. Але якось, проходячи однією з вулиць Києва, я помітив на стовпі, які в нашій країні за давньою радянською традицією використовують для розклеювання оголошень, до болю знайому картину. І море, і чудеса, і зцілення хворих, і нагодування голодних… Усе на одному стовпі! І усе — як 2000 років тому. Люди не змінилися. Як сказав відомий герой Булгакова, «тільки квартирне питання їх зіпсувало». До речі, без квартир на тому стовпі теж не обійшлося.

Люди хочуть їсти і споглядати. Іншими словами, для повного задоволення людині потрібно бодай кусень безкоштовного хліба і арена Колізею, на якій гладіатори перерізають один одному горлянки. Або ж пачка поп-корну і квиток на насичений спец-ефектами голлівудський блокбастер. Або... Або навіть церква, куди можна прийти після ситного обіду і послухати «щось цікаве».

А якщо тобі ну геть уже набридли монотонні консервативні служіння, на яких «Бог не діє», то тільки сьогодні і тільки для тебе – унікальна можливість побувати на «Служінні Зцілення і Чудес»! Мені чомусь відразу згадується оте Поле Чудес, на якому Буратіно закопував золоті монети. Та я не для осуду, і взагалі, не зовсім про це...

Зауваження Ісуса Христа вказувало на те, що суть чуда, яке Він вчинив, залишилася поза свідомістю людей і звелася лише до насичення тіла і видовища заради видовища.

− Шукайте не тілесної їжі, а вічної! Вірте Сину Людському, посланому Богом! – пояснює Христос. А вони знову:

− Яку ознаку покажеш нам, щоб ми увірували? – Тобто: «Покажи нам видовище!»

− Наші отці їли манну, яку давав їм Бог! – Тобто: «Дай нам хліба!»

− Я – хліб життя, хто прийде до Мене, той не голодуватиме! Ваші отці їли манну і померли. Хліб, що Я даю – то тіло Моє, принесене в жертву за світ.

Чи зрозуміли шукачі чудес і поживи істину, благовіщену їм? Важко відповісти... А ми? Чого ми прагнемо, за чим ми женемося? Чим насичуємо власну душу?

Наше гріховне єство вимагає хліба і видовищ! Ну що ж, Христос, упокорившись заради нашого спасіння, дав і те, і інше.

− Ти хочеш хліба? Візьми Моє зранене тіло, розірване за твій гріх! Хочеш видовища? Подивися на закривавлений хрест, на якому Я прийняв ганебну страту!

Щоб досягнути нас, Христос мусив дати те, чого шукали! Аби, прийшовши подивитися і поїсти, ми раптом опам'яталися, усвідомили, переродилися! Голгофа − це і є той рубіж, місце перемін, де помирають тілесні бажання. Де відкриваються очі. Де народжуються духовні поривання. Голод − не тілесного хліба, спрага − не земних видінь!

Боже, навчи нас берегти цей скарб, захований у непримітній тиші Причастя. Не в шумі великих богослужінь, не в достатку святкових застіль. У сокровенній молитві. Щоб нам не зачерствіти серцями, зосередившись на урочистих видовищах, матеріальних цінностях і земних насолодах.

Бо ж − не хлібом єдиним... І − блаженні ті, що не бачили, а ввірували!

Дмитро ДОВБУШ

"Благовісник", 2,2014